Постанова № 33762722, 09.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/13727/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2012р. № 00000458822 та №00000448822.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 17.08.2012р. № 00000458822 та №00000448822.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Комбінат «Придніпровський» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 30.07.2012 № 272/23-0/01528186 та винесені: податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. № 00000458822, яким Позивачеві було нараховано податку на додану вартість за основним платежем 2 311 210 грн., штраф 831 818,5 грн.; податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012р. №00000448822, яким Позивачеві було нараховано податку на прибуток підприємств за основним платежем 14 022 781 гри., штраф 3 063 078,5 грн.

Вказані рішення були винесені на підставі Акту Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП м. Дніпропетровська від 30.07.2012р. № 272/23-0/01528186 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Комбінат Придніпровський» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10р. по 31.03.12р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 31.03.12р. та отримані позивачем 21.08.2012р..

Відповідно до акту перевірки, у перевіряємому періоді позивачем було сформовано податковий кредит, податкові зобов'язання та валові доходи і витрати на підставі документів, отриманих від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування товарів, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку, а саме: ТОВ «Дніпроенергостандарт», ПП ВКФ «Атлант», ПП «Крузо», ТОВ «Самара - Агро Плюс», ТОВ ЮК «Миргородський і партнери», ТОВ «Сан Сет», ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ «ЗМТК», ТОВ ЕК «Едванс», ПП «Альянс СД».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В п.п 5.2.1 п.5.2 зазначеної вище статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З усіма зазначеними контрагентами господарські операції здійснювались на підставі укладених угод. При цьому сировина не була отримана безоплатно, за неї було проведено розрахунки повною мірою шляхом безготівкових розрахунків.

Реальність здійснення господарський операцій підтверджена первинними документами: договорами купівлі-продажу, договорами про надання послуг, кредитними угодами, банківськими документами, накладними за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, актами виконаних робіт, довіреностями, товаротранспортними накладними (том 2,3,4).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невірних висновків податкового органу стосовно нікчемності правочинів.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних правочинів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом в акті перевірки не наведено визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган також посилався на ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між Позивачем та зазначеними вище контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до складеного акту, ПАТ «Комбінат Придніпровський» віднесено до складу дозволеного податкового та відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року ПДВ в розмірі 17 533,59 грн., нараховану на вартість товарів (робіт, послуг) придбаних у постачальника - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛЬЯНС-СД", який не задекларував, тобто не утримав та відповідно - не сплатив до бюджету ПДВ за фактами поставок за лютий 2011 року на загальну суму "533,59 грн.

На порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями п. 198.2.,198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України ПАТ „Комбінат Придніпровський" завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу дозволеного податкового кредиту всього на 2 260 626 грн.., у тому числі по взаємовідносинам з наступ н и м и контрагентами: ТОВ «Дніпроенергостандарт», ПП ВКФ «Атлант», ПП «Крузо», ТОВ «Самара - Агро Плюс», ТОВ ЮК «Миргородський і партнери», ТОВ «Сан Сет», ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ «ЗМТК», ТОВ ЕК «Едванс», ПП «Альянс СД».

Висновки цього акту не відповідають дійсним подіям, суперечать матеріалам справи.

Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Реальність здійснення господарський операцій підтверджена первинними документами: договорами купівлі-продажу, договорами про надання послуг, кредитними угодами, банківськими документами, накладними за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, актами виконаних робіт, довіреностями, товаротранспортними накладними (том 2,3, 4).

Підприємству повторно нараховані податки, що вже раніше нараховувались та були оскаржені (рішення суду том 3 а.с. 79 -121).

Згідно ст.77-86 Податкового кодексу України, в Акті відображаються встановлені на час перевірки порушення із посиланнями на конкретні випадки порушення законодавства платником податків.

Посилання на порушення інших юридичних осіб України не є підставою для визначення об'єкту оподаткування податковим органом та нарахування фінансових санкцій. В акті застосовуються посилання не тільки на порушення контрагентів позивача, а і на тих, до яких ПАТ «Комбінат Придніпровський» не має відношення.

Таке тлумачення не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Позивач не має повноважень щодо перевірки господарчої діяльності інших суб'єктів господарювання. Такими повноваженнями наділені податкові органи і вони мають визначати відповідальність тих осіб, які такі порушення припускають. При укладенні угод ПАТ «Комбінат Придніпровський» має право вимагати документи, які передбачені Законом України - посвідчення особи, наявність відповідних свідоцтв, ліцензій, тощо. Проводити перевірки контрагентів по всьому ланцюгу позивач не має можливостей, ані дозволу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Позивачем було визнано та сплачено суму податку на додану вартість : за основним платежем - 204531,30 грн., штрафні санкції - 34214,85 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000458822 від 17.08.2012 року; визнано та сплачено суму податку на прибуток: за основним платежем 191301,00 грн., штрафні санкції - 18503,00 грн. за податковим повідомленням рішенням №0000448822 від 17.08.2012 року.

Тому висновки суду, щодо задоволення позовних вимог в цій частині є помилковими, оскільки оскаржувані повідомлення-рішення в цій частині визнані позивачем, і тому є законними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень в частині суми податку на додану вартість: за основним платежем - 204531,30 грн., штрафні санкції - 34214,85 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000458822 від 17.08.2012 року; суми податку на прибуток: за основним платежем 191301,00 грн., штрафні санкції - 18503,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000448822 від 17.08.2012 року є обґрунтованими, а в іншій неправомірними і підлягають скасуванню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комбінат» Придніпровський задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №00000448822 в частині основного платежу 13 831 480,00 грн., штраф у сумі 3 044 575,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №00000458822 в частині основного платежу 2 106 678,70 грн., штраф у сумі 797 603,65 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України т може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко