Постанова № 33762358, 20.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2013 року 09:30 № 826/10690/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013 р. № 0006272205,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013 р. № 0006272205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 19.04.2013 р. № 384/22.5/35918657 щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 р. № 0006272205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 916,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що винесене податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим, нормативно та документально непідтвердженим. В порушення вимог податкового кодексу відповідач вийшов за межі своїх повноважень та визнав правочини, укладені позивачем, недійсними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заяв про розгляд справи без його у часті та/або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень по суті позовних вимог не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Ідеско Груп» за червень 2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Мастерпайп»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті у червні 2012 р. у розмірі 55 133,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м Києва ДПС складено акт від 19.04.2013 р. № 384/22.5/35918657 та винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 р. №0006272205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68 916,00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 55 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 783,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "…з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Мастерпайп» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Основними видами діяльності, згідно статуту, є торгівля та надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Ідеско Груп», які здійснювались у відповідності до договору про надання послуг № 01/03-06/12 від 01.06.2012 р., Додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/0306/12, Додаткової угоди № 2 від 01.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/03-06/12, Додаткової угоди № 3 від 04.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/03-06/12, Додаткової угоди № 4 від 04.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/03-06/12.

Згідно умов зазначеного договору Виконавець (ТОВ «Ідеско Груп») на умовах договору Замовник (ТОВ «Майстерпайп») дає завдання Виконавцю та зобов'язується оплатити послуги останнього, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому зазначені в п. 2.1 Договору юридичні послуги.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг відповідно до умов договору складається акт наданих послуг.

Разом з тим, між ТОВ «Мастерпайп» та ТОВ «Ідеско груп» укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/04-06/12 від 01.06.2012 р. (Додаткова угода № 1 від 01.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/04-06/12, Додаткова угода № 2 від 01.06.2012 р. до договору від 01/04-06/12, Додаткова угода № 3 від 01.06.2012 р. до договору від 01.06.2012 р. № 01/04-06/12) відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а саме: вивчення процесу управління компанією, надання усних або письмових рекомендацій по вдосконаленню цього процесу, контроль за результатами впровадження рекомендацій по вдосконаленню, консультації з питань комерційної діяльності, консультування та поради, як в письмовій формі так і в усній з питань тактики та стратегії розвитку підприємства Замовника та розвитку мережі оптового збуту продукції.

За результатами наданих послуг, сторонами було складено акти надання послуг до зазначеного договору: № 8 від 27.06.2012 р. щодо надання інформаційно - консультаційних послуг, № 7 від 27.06.2012 р. щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, № 9 від 27.06.2012 р. щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, № 10 від 27.06.2012 р. щодо надання юридичних послуг, № 11 від 27.06.2012 р. щодо надання юридичних послуг, № 12 від 27.06.2012 р. щодо надання юридичних послуг, № 13 від 27.06.2012 р. щодо надання юридичних послуг.

Податкові зобов'язання щодо надання вищенаведених послуг відображено в податкових накладних від 27.06.2012 р. № 7, від 27.06.2012 р. № 8, від 27.06.2012 р. № 9, від 27.06.2012 р. № 10, від 27.06.2012 р. № 11, від 27.06.2012 р. № 12, від 27.06.2012 р. № 13.

На виконання умов зазначених договорів Виконавцем складено: Висновок про стан кадрових документів та документів, що стосуються діловодства ТОВ «Мастерпайп» від 25.06.2012 р., Звіт по договору про надання юридичних послуг № 01/03-06/12 від 01.06.2012 р., Консультація з приводу порядку надання та оформлення щорічних відпусток працівників від 11.06.2012 р., Звіт по договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 01/04-06/12 від 01.06.2012 р., Кадрові рішення: правові підстави, оформлення, облік проходження від 05.06.2012 р.

На підставі Наказу № 2-05/12 від 15.05.2012 р. видавалось розпорядження на підприємстві позивача щодо замовлення інформаційно-консультаційних послуг та Наказу № 5-04/12 від 25.04.2012 р. - розпорядження щодо замовлення юридичних послуг.

Оплата послуг здійснювалась на підставі платіжних доручень: № 1298 від 25.09.2012 р., № 1304 від 26.09.2012 р., № 1305 від 26.09.2012 р., № 1306 від 27.09.2012 р., № 1307 від 27.09.2012 р.

Як вбачається висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ «Ідеско Груп» зроблені з огляду на акт про неможливість проведення зустрічно звірки ТОВ «Ідеско Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2012 та січень 2013 р., яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2013 р. у справі № 826/5639/13-а за позовом ТОВ «Ідеско Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки, було встановлено, що ТОВ «Ідеско Груп» не було надано суду будь-яких доказів знаходження підприємства за юридичною адресою, договорів оренди приміщення, купівлі-продажу тощо. Отже останнім не було доведено протиправність дій податкового органу щодо проведення зустрічно звірки. Враховуючи наведене в задоволенні позову було відмовлено.

Згідно даних, наданих Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.08.2013 р. № 1230/9/26-55-22-02-09, відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1-ДФ) за ІІ квартал 2012 р. у штаті ТОВ «Ідеско Груп» працювало 1 особа, за цивільно-правовими договорами -0 осіб, відсутні основні засоби, складські приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач та ТОВ «Ідеско Груп» декларували свої зобов'язання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно Наказу № 25 від 25.05.2012 р. затверджено штатний розпис ТОВ «Мастерпайп», згідно якого на підприємстві працює 19 осіб. Згідно довідки про кількість працівників на підприємстві від 19.08.2013 р. станом на 01.06.2012 р. на підприємстві працює 21 працівник за основним місцем роботи.

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період за червень 2012 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, наявності трудових ресурсів та інших основних засобів, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Проаналізувавши первинні документи позивача, суд звертає увагу, що вартість задекларованих послуг не підтверджується первинними документами позивача, оскільки позивачем не надано розрахунок вартості послуг його контрагента ТОВ «Ідеско Груп», що також неможливо встановити з укладених договорів, що дає підстави суду для висновку щодо завищення вартості послуг. При цьому з наданих позивачем документів не можливо встановити рух коштів, та використання наданих послуг в межах його господарської діяльності.

Разом з тим, з актів наданих послуг не можливо встановити, які саме послуги надані в рамках консультаційних та юридичних послуг, яким чином розраховувалася вартість наданих послуг, якими особами надавалися послуги, які особи були задіяні та який час було витрачено на виконання робіт.

Водночас, з деяких наданих позивачем звітів про виконані роботи, не вбачається зв'язку з укладеними угодами та складними на їх виконання актами наданих послуг.

Таким чином суд не може встановити факт придбання послуг, відповідно до укладених договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, за ринковими цінами, а тому наведене не дає підстав для висновку про реальність господарських операцій.

При цьому, наявна кількість штатних працівників у позивача, ставить під сумнів необхідність отримання значних обсягів консультаційних послуг від його контрагента, за які сплачуються значні суми грошових коштів, а саме: планування організації діяльності підприємства, розроблення програм мотивації персоналу, побудова системи оплати праці, визначення прийнятних методів і моделей управління підприємством, особові справи працівників тощо, що є актуальним, як правило, на підприємствах з кількістю штатних працівників більше 50 осіб.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на ухилення від оподаткування.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті у червні 2012 р. у розмірі 55 133,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2013 р. № 0006272205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпайп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук