Постанова № 33762238, 23.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 вересня 2013 р. № 820/7660/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Голуб М.С.,

за участю:

1-го представника позивача - Білоуса В.В.,

2-го представника позивача - Бєлоусова С.М.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000052203 від 20.08.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган не довів правомірності та обгрунтованості висновків, викладених в акті перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НПП "Укргазгеоавтоматика", код за ЄДРПОУ 25460205 з питань взаємовідносин з ТОВ "Інтекс Груп", код за ЄДРПОУ 36371459 за період лютий 2013 та щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість. Перевіркою були встановлені такі порушення:

- ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивач за результатами взаємовідносин з ТОВ "Інтекс Груп" зайво включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 101680,00 грн., у т.ч. за лютий 2013 року в сумі 101680,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 20.08.2013 року № 0000052203 у загальному розмірі 127100,00 грн., в тому числі за основним платежем - 101680,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25420,00 грн. (а.с. 12).

Позивач не погодився із зазначеним актом та оскаржив його до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки висновки оскаржуваного акту були залишені без змін.

Таким чином, позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.

Судом встановлено, що ТОВ НПП "Укргазгеоавтоматика" було повідомлено листом Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 11.09.2013 року № 3571/10/20-38-22-03-06 про допущену технічну помилку в податковому повідомленні-рішенні № 0000052203 від 20.08.2013 року, у якому зазначалося, що в податковому повідомленні-рішенні невірно вказано номер та дату акту, на підставі якого збільшено суму грошового зобовязання. Зазначеним листом номер та дату акту було виправлено на вірні, а саме: з акту від 29.05.2013 року № 2689/22.4-08/36985111 на акт від 31.07.2013 року № 369/20-38-22-03-08. При цьому до самого податкового повідомлення-рішення ніяких змін внесено не було.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інтекс Груп" (постачальник) та ТОВ - НПП "Укргазгеоавтоматика" (покупець) було укладено договір поставки № 75/14Д від 08.02.2013 року (а.с. 30).

Відповідно до умов зазначеного договору постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором. Загальна вартість договору визначається специфікаціями.

До договору було складено та підписано сторонами специфікацію № 1 на поставку продукції на загальну суму 610080,00 грн. (а.с. 32).

На виконання зазначеного договору позивач оплатив суму, вказану в специфікації № 1 до договору, що підтверджується рахунком на оплату № 46 від 12.02.2013 року (а.с. 33) та платіжним дорученням № 207 від 14.02.2013 року (а.с. 34).

Відповідно до зазначених документів ТОВ "Інтекс Груп" виписало ТОВ - НПП "Укргазгеоавтоматика" податкову накладну від 14.02.2013 року № 10 (а.с. 35), яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

На підставі податкової накладної позивачем було віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту за лютий 2013 року.

На час укладання та виконання договору ТОВ «Інтекс Груп» було зареєстровано як юридична особа (а.с. 57-59).

Щодо отримання та подальшого використання позивачем товарів за договором поставки № 75/14Д від 08.02.2013 року судом встановлено такі обставини.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.06.2013 року у справі № 922/1893/13 було задоволено позов ТОВ НПП "Укргазгеоавтоматика" до ТОВ "Інтекс Груп" про стягнення з відповідача попередньої оплати та 97612,80 грн. неустойки (а.с. 36-39).

Із зазначеного рішення Господарського суду Харківської області вбачається, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Інтекс Груп" дійсно був укладений договір поставки № 75/14Д від 08.02.2013 року на поставку клапану електромагнітного МКТ 361А у кількості 200 штук за ціною 2542,00 грн. за 1 шт., на загальну суму 610080,00 грн. (з ПДВ).

Однак, ТОВ "Інтекс Груп" свої зобов'язання з поставки товару не виконало. Так, на сьогодні, позивач не отримав товару відповідно до договору поставки № 75/14Д від 08.02.2013 року, а тому і не має змоги використати його у своїй подальшій господарській діяльності.

Зазначене рішення Господарського суду Харківської області набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеним вище контрагентом, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом не виявлено.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки ТОВ "Інтекс Груп" суд не бере до уваги, оскільки податковим органом не доведено нереальність здійснення контрагентом позивача господарських операцій.

Судом встановлено, що податкова накладна, виписана позивачу, відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) суд встановив таке.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат та порядок їх визначення встановлено статтями 138, 139 ПК України.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом також встановлено, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що придбання позивачем товарів безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність придбання товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було повністю дотримано вимоги ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000052203 від 20.08.2013 року, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000052203 від 20.08.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999628, ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок №31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НПП "Укргазгеоавтоматика" (код ЄДРПОУ 25460205) судовий збір у розмірі 1305.41 грн. (одна тисяча триста п`ять) грн. 41 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.2013 року.

Суддя Н.А. Полях