Рішення № 33761608, 29.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/5078/13 Головуючий 1-ої інстанції - Леонов А.А.

Категорія - 27 Доповідач - Макаров М.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Красвітної Т.П., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі - Глубоченко М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційоного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україське фінансове агенство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ТОВ «Україське фінансове агенство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року, за умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 80000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 29 грудня 2012 року. Зобов'язання ОСОБА_1 за цим кредитним договором були забезпечені порукою на підставі договору поруки від 17 лютого 2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» (далі - ТОВ «УФА «Верус»), а також на підставі договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 29 грудня 2005 року, проте свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, у зв'язку з чим у виникла заборгованість, яку відповідачі добровільно не погашають, а тому просили стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 52613,98 доларів США та солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором 200 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто: солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року в сумі 417755 грн. 02 коп.;

з ТОВ «УФА «Верус» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором в сумі 200 грн.;

солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.47)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. (а.с. 67)

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №K3V0AK0334022, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 80000 доларів США на купівлю автомобіля та 36154,72 доларів США на сплату страхових внесків, а всього 116154,72 доларів США на строк до 29 грудня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних (а.с. 10-12).

З матеріалів справи також вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, 29 грудня 2005 року було укладено договір поруки №K3V0AK0334022, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій (а.с. 14,15).

Також встановлено, що 12 лютого 2009 року між ТОВ «УФА «Верус» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 467, за умовами якого ТОВ «УФА «Верус» зобов'язалося відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків за кредитним договором №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року на суму, відповідно до додатку №1 до договору поруки, в розмірі 200 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує умови кредитного договору, своєчасно не вносив суми на погашення заборгованості по кредиту, а в подальшому взагалі ухилився від оплати та повного погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із умовами вищевказаного кредитного договору сплата основної суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, протягом дії договору до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Зобов'язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб., а згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши вказані обставини обгрунтовано визнав, що відповідачі належним чином не виконали умови кредитного договору та не погасили заборгованість, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону.

Разом з цим рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнячи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що станом на 06 грудня 2010 року у відповідачів ОСОБА_1М, та ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 52639,17 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 417955 грн. 02 коп.

Проте суд першої в рішенні суду взагалі не зазначив, чому саме він прийшов до такого висновку, а також не визначив із чого складається заборгованість по кожному договору окремо.

Так, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 06 грудня 2010 року заборгованість становить 52639,17 доларів США, проте у цьому розрахунку взагалі не зазначено, які суми були погашені відповідачем щомісячно з урахуванням періоду внесення платежів, а також взагалі відсутні помісячне нарахування тіла кредиту та відсотків (а.с. 5), а суд першої інстанції цей розрахунок взагалі не перевіряв.

Проте відповідно до виписки по рахунку №29093052744549 складеної з 29 грудня 2005 року по 06 грудня 2010 року, а також розрахунку заборгованості за договором №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року, складеного станом на 06 грудня 2010 року, які були надані позивачем в суді апеляційної інстанції, загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 50167,63 доларів США, з яких заборгованість за кредитом в сумі 43166,64 доларів США, заборгованість за відсотками в сумі 4684,07 доларів США, заборгованість з комісії складає 1660,0 доларів США та пеня в сумі 656,92 доларів США (а.с. 140-163)

Крім того, відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На зазначене звернуто увагу і в ч.1 п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, зокрема, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає ч.3 ст. 533 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №K3V0AK0334022 від 29 грудня 2005 року, в якому грошові зобов'язання визначені у доларах США, а згідно позовної заяви позивач просив стягнути грошові кошти у доларах США (а.с. 1, 11).

У зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Також, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції не врахував, що ст. 88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат з кожного із відповідачів, в частині задоволення позовних вимог, помилково ухваливши рішення про стягнення їх в солідарному порядку.

Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 18 липня 2011 року норми ст. 79 ЦПК України були змінені та виключено норми про витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що підстави для стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на даний час відсутні, а тому рішення суду в цій частині підлягнає скасуванню.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з ТОВ «УФА «Верус» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200 грн. то рішення суду в цій частині не оскаржується, у зв'язку з чим колегія суддів його не переглядає, оскільки відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у скасованій частині.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2011 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором №K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 417755 грн. 02 коп. та в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україське фінансове агенство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_1 судових витрат скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення

Стягнути заборгованість за кредитним договором №K3V0AK03334022 від 29 грудня 2005 року, станом на 06 грудня 2010 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 50167,53 доларів США, з яких: 43166,54 доларів США - заборгованість за кредитом, 4684,07 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1660 доларів США заборгованість з комісії, 656,62 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1-а, ІПН НОМЕР_2).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» (49094 м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1-а, ІПН НОМЕР_2) судовий збір на користь держави по 567 грн. з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді