Рішення № 33757249, 11.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2013 Справа № 905/5176/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шабановій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аік – Еко», м.Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 41 461,98грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аік – Еко», м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області пені у розмірі 31 102,17грн., інфляційних у розмірі 4 139,38грн. та 3% річних у розмірі 6 220,43грн. (Усього 41 461,98грн.)

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на копію договору №15/284 поставки від 28.02.2011р., копію протоколу розбіжностей до договору від 09.03.2011р., копії специфікацій №2 від 08.06.2011р., №3 від 14.07.2011р., №5 від 10.08.2011р., №8 від 16.09.2011р., копію додаткової угоди №3 від 09.11.2011р., копії видаткових накладних №39 від 22.11.2011р., №42 від 23.12.2011р., №5 від 03.03.2012р., №4 від 02.03.2012р., копії довіреностей до видаткових накладних, копії рішень господарського суду Донецької області від 26.03.2013р. по справі № 5006/13/61/2012, від 29.05.2013р. по справі № 5006/6/127/2012.

19.08.2013 через канцелярію суду до матеріалів справи від позивача надійшов лист вих.№1077 від 16.08.2013р., в якому пояснив, що позивач так і не скористався своїм правом щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та річних за специфікаціями №2, 3, 5,8 до договору постачання. Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. На підставі вищевикладеного, вважає, що у суду не має підстав для застосування норм п.4 ст.80 ГПК України для припинення провадження у справі.

Позивач в засідання суду не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву та доказів сплати стягуваних сум не надав, хоча повідомлявся про судовий розгляд належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.13р. по справі № 5006/6/127/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 624 799,48грн. встановлено наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя та Відкритим (на теперішній час-Публічним) акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ, Донецької області був укладений договір №15/284 поставки від 28.02.2011р.

Проте, Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, оплату отриманого товару за цим договором у повному обсязі не провів, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО», м.Запоріжжя у сумі 573 660,25грн.

У зв»язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя були задоволені частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя заборгованість у розмірі 573 660,25грн., пеню у розмірі 42 501,03грн., 3% річних у розмірі 8500,91грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 12493,24грн.s186"> В решті частині позову було відмовлено.

На примусове виконання рішення від 29.05.2013р., господарський суд 14.06.2013р. видав стягувачу наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2013р. зазначене рішенні залишено без змін.

Крім того, рішенням господарського суду Донецької області від 26.03.13р. по справі № 5006/13/61/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя були задоволені повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІК-ЕКО» м.Запоріжжя суму основного боргу в розмірі 537 717,60грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 10754,36грн.

Однак, як стверджує позивач до теперішнього часу рішення господарського суду відповідачем не виконано, доказів сплати основного боргу по справам № 5006/6/127/2012, № 5006/13/61/2012 або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб останній не надав. Отже, позивач наполягає на тому, що у нього залишилось право нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відповідач до цього часу свої зобов’язання по сплаті боргу, встановленого вищевказаними рішенням, не виконав та у зв»язку з тим, що у позивача залишилось право нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні, останній наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 31 102,17грн., інфляційних у розмірі 4 139,38грн. та 3% річних у розмірі 6 220,43грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідносини у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, відповідно до абзацу третього ч. 1 ст. 174 ГК України.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішення по справам № 5006/6/127/2012, № 5006/13/61/2012 про стягнення з боржника заборгованості не припиняє грошові зобов’язання.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 31 102,17грн. пені за періоди з 20.06.2012р. по 17.12.2012р. (за видатковими накладними №39 від 22.11.2011р., №42 від 23.12.2011р.), з 30.08.2012р. по 26.02.2013р. (за видатковою накладною №5 від 03.03.2012р.), з 22.07.2012р. по 18.01.2013р. (за видатковою накладною №43 від 23.12.2011р.), з 07.03.2012р. по 29.03.2012р., з 29.08.2012р. по 25.02.2013р., (за видатковою накладною №4 від 02.03.2012р.), яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 11.7 договору.

Зокрема, вказаним пунктом договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов’язання по оплаті товару, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов’язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за вищевказані періоди, по кожній видатковій накладній окремо, згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 31 102,17грн. пені за вищевказані періоди в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

З наданого позивачем розрахунку інфляційного збільшення суми боргу за березень 2012р. та 3 % річних за періоди з 20.06.2012р. по 17.12.2012р. (за видатковими накладними №39 від 22.11.2011р., №42 від 23.12.2011р.), з 30.08.2012р. по 26.02.2013р. (за видатковою накладною №5 від 03.03.2012р.), з 22.07.2012р. по 18.01.2013р. (за видатковою накладною №43 від 23.12.2011р.), з 07.03.2012р. по 29.03.2012р., з 29.08.2012р. по 25.02.2013р., (за видатковою накладною №4 від 02.03.2012р.), вбачається, що інфляційне збільшення суми боргу становить – 4 139,38грн., а 3% річних складає – 6 220,43грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок сум, який не суперечить діючому законодавству.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аік – Еко», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аік – Еко», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області про стягнення 41 461,98грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аік – Еко», м.Запоріжжя пеню у розмірі 31 102,17грн., інфляційні у розмірі 4 139,38грн., 3% річних у розмірі 6 220,43грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2013р.

Суддя Л.Д. Подколзіна