Рішення № 33757158, 26.09.2013, Господарський суд Волинської області

FONT > T>b.gif" height=72 width=54>

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2013 р.

Справа № 903/922/13

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія", м. Луцьк

про стягнення 47 350,96грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

Представники:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Оскільки учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання, то у відповідності з ст..81-1ГПК України, фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суть спору: Позивач –Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" 47 350,96грн. заборгованості за природний газ, в т.ч. 42 828,06грн. - основна заборгованість, 3 305,73грн. – пеня, 128,48грн. - інфляційні нарахування, 1 088,69грн. – 3%річних згідно договору поставки природного газу №06/11-944-БО-2 від 30.08.2011р.

Обґрунтовуючи позовну вимогу вказує, що у вересні 2011року позивачем поставлено природного газу на суму 42 828,06грн., оплата якого відповідачем не проведена.T>

Згідно п. п 7.3.1 та 9.3 договору нарахована пеня в сумі 3 305,73грн. за період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р., згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - інфляційні нарахування в сумі 128,48 грн. та 3% річних в сумі 1 088,69 грн.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на умови договору №06/11-944-БО-2 від 30.08.2011р., акт передачі-приймання природного газу від 30.09.2011р. та положення статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 264-265 Господарського кодексу України.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, хоча ухвала від 03.09.2013р. із зазначенням часу та місця проведення судового засідання надсилалася позивачу та відповідачу за адресами, вказаними та отримані ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №31884335 та №31884378.

Згідно ч.3 п.п.3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 12.12.2011р.(з наступними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

82">У відповідності із п.3.9.2. вищевказаної постанови у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі представників сторін.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених матеріалів справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

30.08.2011р. між ДК"Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ТзОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (Покупець) укладено договір поставки природного газу №06/11-944-БО-2 (а.с.10).

За умовами даного договору (п. 1.1) постачальник зобов’язався поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», а покупець - прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору. Поставлений постачальником газ використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

По пункту 1.2 постачальник передає покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 21 тис. куб. м.

30.08.2011р. між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, якою сторони редагували умови поставки і обліку газу та інші права та обов’язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу (а.с. 15).

Факт поставки природного газу відповідачу по договору № 06/11-944-БО-2 від 30.08.2011р. підтверджено актом передачі-приймання природного газу від 30.09.2011р. на суму 42 828,06 грн. (а.с. 18).

Згідно п. 4.1 оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування газу на територію України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку.

За серпень 2011 року – протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору.

За вересень 2011 року:

- оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з врахуванням вартості транспортування газу на територію України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, відповідачем оплата природного газу проведена не була, в результаті чого на момент звернення до суду заборгованість складає 42 828,06грн.

За загальними нормами ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 2 даної статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 7.3.1 уразі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно п. 9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності з ч.1 ст.259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність.

Згідно п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків позивача, зазначеного в позовній заяві, пеня нарахована за період з 21.10.2011р. по 21.04.2012р. на заборгованість в сумі 42 828,06 грн. і складає 3 305,73грн, інфляційні нарахування – 128,48грн., 3% річних -1 088,69грн. Дані розрахунки перевірено судом, визнано правомірним і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно віднести на останнього.

Керуючись ст. ст. 526,610, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, код ЄДРПОУ 32964103) в користь Дочірньої компанії " Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, №26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк", м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827)

47 350,96грн., в т.ч. 42 828,06грн. - основної заборгованості, 3 305,73грн. – пені, 128,48грн. - інфляційних нарахувань, 1 088,69грн. – 3% річних, а також 1 720,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

26.09.13

Суддя Л. О. Черняк