Рішення № 33756095, 24.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2935/2013 Головуючий в І інстанції: Сімчук С.Б.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року вересня місяця 24 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:Майданіка В.В.

суддів:Орловської Н.В. Кутурланової О.В.при секретарі:Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 липня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

02 квітня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк, позивач) звернулось до суду з вказаним позовом, вказуючи, що відповідачка не виконує свої зобов'язання перед позивачем по належному виконанню кредитного договору, укладеного 20 березня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5, за яким остання отримала кредит у розмірі 300 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 24% річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 січня 2013 року відповідач має заборгованість на загальну суму 3074,41 доларів США, що еквівалентно 24573,73грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 1176,81 доларів США, суми заборгованості за відсотками в розмірі 1188,55 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 503,07 доларів США та штрафів по 62,55 та 143,42 доларів США. Просило стягнути з відповідачки на користь банку 3074,41 доларів США, що еквівалентно 24573,73грн. а також судові витрати у розмірі 245,74грн.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 31 липня 2013 року позов було задоволено. Стягнуто з відповідачки на користь банку 24573,73грн., що складає 3074,41 доларів США, а також судові витрати у розмірі 245,74грн.

В апеляційній скарзі заявник просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати кредитний договір недійсним, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказала, що суд не звернув увагу на те, що банк не надав їй повну інформацію стосовно кредиту, чим порушив Закону України "Про захист прав споживачів". Також вказала, що судом не враховано, що умови договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача кредиту. Вважає несправедливими умови договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, коли ризики знецінення національної валюти покладені на позичальника, при цьому жодним законом їй не надано права виконувати зобов'язання у іноземній валюті, тобто заборонено. Крім того вказала, що суд не звернув уваги на те, що згідно діючого законодавства єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, є гривня, яка також є єдиним законним засобом виконання зобов'язання.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

20.03.2007 року ОСОБА_5 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявою, на підставі якої було відкрито рахунок та надано платіжну карту на суму кредитного ліміту 300 доларів США під 24% річних строком, рівному строку дії карти з щомісячним погашенням заборгованості в розмірі 7% від суми заборгованості; строк дії карти - до березня 2009 року (а.с.6 зворот).

Кредит надано на умовах і правилах надання банківських послуг, з якими ОСОБА_5 була ознайомлена, про що свідчить її підпис (а.с.6 зворот, 7-10).

Отже, вважається, що між сторонами укладено кредитний договір без номера від 20.03.2007 року.

Згідно з долученою до матеріалів справи при апеляційному розгляді справи випискою з особистого рахунку ОСОБА_5 останній раз погасила заборгованість за кредитним договором 27.10.2009 року - в розмірі, еквівалентному 12,15 доларів США.

У своєму запереченні проти позову відповідачка, пославшись на Закон України "Про захист прав споживачів", просила відмовити в позові.

Відповідно до розрахунку заборгованості за станом на 31.01.2013 року заборгованість за вказаним договором складається з суми заборгованості за кредитом розмірі 1176,81 доларів США, суми заборгованості за відсотками в розмірі 1188,55 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 503,07 доларів США та заборгованості по штрафам в розмірі 206,01 доларів США, а всього 3074,44 доларів США, що за кусом НБУ 799,30 еквівалентно 24573,73грн. (а.с.3-5).

Суд повно, всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам і на підставі, зокрема, ст.ст.527, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в межах позовної давності, оскільки позичальник за вказаним кредитним договором неналежним чином виконує свої зобов'язання, а Банк за цим договором має право на повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за кредит.

Доводи апеляційної скарги в цій частині до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують.

Посилання заявника на неправомірність укладання договору в іноземній валюті до уваги не приймається, оскільки чинне на час укладення договору законодавство передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам. Тобто, валютне кредитування резидентів України на час виникнення спірних правовідносин не порушувало чинне законодавство України, а відтак дії банку є законними.

При цьому колегія суддів враховує положення ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року, ст.2, п.3 ч.1 ст.47, ч.1 ст.49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923, п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028.

Посилання заявника на те, що банк не дав їй повної інформації про кредит спростовуються її підписом про ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг. Також не можуть бути прийняті до уваги посилання на те, що єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, оскільки заборгованість стягнута судом в національній валюті.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг: за користування кредитом Отримувач сплачує відсотки; банк стягує комісію за обслуговування рахунку.

При апеляційному розгляді справи представник позивача зазначив, і це підтвердила відповідачка, що 19.04.2009 року було здійснено перевипуск картки на 2 роки, а отже картка діяла до квітня 2011 року.

Таким чином, стягуючи відсотки та комісію, суд зазначене не врахував і стягнув їх поза межами дії кредитного договору.

Отже, з урахуванням положень кредитного договору відсотки та комісія за вказаним договором повинні бути стягнуті по квітень 2011 року включно, тобто відповідно 5474,24грн. та 2045,40грн. (відповідно еквівалент 684,88 та 255,9 доларів США), а не відповідно 1188,55 доларів США та 503,07 доларів США.

А з урахуванням необхідності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 1176,81 доларів США рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України слід змінити, зменшивши суму стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором без номера від 20.03.2007 року з 24573грн. (еквівалент 3074,41 доларів США: 3074,41 х 7,9930) до 16925грн.88коп. (еквівалент 2117,59 доларів США: 684,88 + 255,90 + 1176,81 доларів США).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 31 липня 2013 року змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором без номера від 20.03.2007 року з 24573грн. (еквівалент 3074,41 доларів США) до 16925грн.88коп. (еквівалент 2117,59 доларів США).

В решті це ж рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

судді: