Рішення № 3375590, 07.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.04.09 р. Справа № 37/66

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 24790030

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієво, ідентифікаційний код 00191193

про: стягнення заборгованості в сумі 6765,12грн., 3% річних 84,51грн., інфляційної індексації 750,94грн.

за участю:

від Позивача – Лушко Т.А. (за довіреність № 06 від 03.04.2009р.);

від Відповідача – Томицька Н.М. (за довіреністю № 73/5-44 від 29.12.2008р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання..

СУТЬ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”, м. Миколаїв (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 6765,12грн., 3% річних 84,51грн., інфляційної індексації 750,94грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки електроізоляційних матеріалів №2601623 від 29.12.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляційної індексації та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки електроізоляційних матеріалів №2601623 від 29.12.2006р., додаткову угоду № 1 від 05.12.2007р., специфікацію № 2 від 27.08.2008р. до нього, рахунок-фактуру №СФ-0008599 від 09.09.2008р., видаткову накладну від 09.09.2008р. № РН-0007695, довіреність ЯПД № 561153, лист від 22.01.2009р. № 22 та акт звірення розрахунків з доказами їх надсилання Відповідачу, розрахунок суми позовних вимог та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 20, 173, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України.

Позивач надав довідку від 03.04.2009р. №66 (а.с.29), якою підтвердив поточний стан заборгованості Відповідача у розмірі стягуваної суми боргу.

Відповідач надав відзив №73/5-358 від 03.04.2009р. з додатками (а.с.а.с.30-44), в якому проти позову заперечив, посилаючись на ненадання Позивачем доказів на підтвердження поставки на склад Відповідача із доданням відповідних документів, передбачених п. 5.7. договору поставки електроізоляційних матеріалів №2601623 від 29.12.2006р.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2006р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки продукції № 2601623 (а.с.а.с.14-16) згідно п.1.1., якого Позивач зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та сплатити товар на умовах цього договору.

У п.п. 2.1., 5.1. договору сторони визначили, що асортимент, кількість і ціна товару, а також порядок і строки поставки узгоджується сторонами в специфікаціях.

За змістом п. 5.4. договору поставки у разі доставки товару автомобільним транспортом:

- датою поставки вважається передання Постачальником товару Покупцю, зазначена у накладній;

- право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження переходить від Постачальника к Покупцю в момент отримання товару від Постачальника.

Пунктом 5.7. сторони узгодили, що разом з товаром Постачальник зобов’язаний надати Покупцю оригінали наступних товаросупроводжувальних документів: накладної, сертифікату якості виробника товару, сертифікату відповідності, податкової накладної, рахунку-фактури та інших документів, передбачених специфікаціями.

Відповідно до п. 6.6. Покупець зобов’язаний повідомити Постачальника про порушення умов цього договору щодо якості, асортименту, кількості, комплектності тарі та/або упаковки товару протягом 5 календарних днів з моменту їх виявлення.

Згідно із п.п. 7.1-7.3. договору поставки розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у строки, узгоджені у специфікаціях.

Пунктом 11.1. сторонами встановлений строк дії договору з моменту його підписання і до 31.12.2007р.

Додатковою угодою № 1 від 05.12.2007р. (а.с.17) сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2008р.

27.08.2008р. сторони підписали специфікацію № 2 (а.с.18) до договору поставки, якої визначили товар, порядок постачання, строк постачання і оплати (протягом 15 банківських днів з момент отримання товару і надання документів згідно п. 5.7. договору) тощо.

На виконання зобов’язань з поставки товару, визначеного вказаною специфікацією, Позивачем Відповідачу в особі уповноваженого представника (а.с.45) був переданий товар на загальну суму 6765,12грн. разом із ПДВ згідно із видатковою накладною від 09.09.2008р. № РН-0007695 (а.с.20).

На суму здійсненого постачання Позивачем було виписано рахунок-фактура від 09.09.2008р. № СФ-0008599 (а.с.19), у зв’язку із несплатою якого Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату, викладеною у листі від 22.01.2009р. № 29 (а.с.22) та надіслав акт звірення розрахунків станом на 22.01.2009р. (а.с.23).

Як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов’язання з оплати отриманого товару Відповідачем перед Позивачем не виконані – належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного, так само, як і доказів наявності зауважень (претензій) щодо кількості, якості, комплектності товару та супровідної документації, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №73/5 -358 від 03.04.2009р. Проте у судовому засіданні 07.04.2009р. пояснив, що при цьому не заперечує факту здійснення Позивачем постачання товару за вказаним договором постачання на суму стягуваної заборгованості та належного відображення такого постачання у бухгалтерському та податковому обліку Відповідача.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення інфляційної індексації та 3%.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки продукції № 2601623 від 29.12.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки продукції № 2601623 від 29.12.2006р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за отриманий за видатковою накладною від 09.09.2008р. № РН-0007695 товару відповідно до умов договору № 2601623 від 29.12.2006р. та специфікації № 2 від 27.08.2008р. – протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару та відповідної документації.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві №73/5-358 від 03.04.2009р. щодо недоведеності Позивачем факту виникнення у Відповідача обов’язку з оплати судом відхиляються як доказово та юридично неспроможні, оскільки:

- по-перше, відсутність товарно-транспортної (залізничної накладної) об’єктивно обумовлена визначеними в п. 3 Специфікації №2 від 27.08.2008р. (а.с.18) умовами постачання – автомобільним транспортом Покупця на умовах EXW склад Постачальника у м. Донецьку, що у світлі відповідних положень ІНКОТЕРМЯ (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) в редакції 2000р. вказують про вивезення товару саме Відповідачем;

- по-друге, за змістом Інструкції П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., застосування якої сторони узгодили в п.6.1.2. договору № 2601623 від 29.12.2006р., приймання отриманої продукції за якістю здійснюється на підставі супроводжуючих її сертифікатів. Як вбачається із видаткової накладної продукція були прийнята Відповідачем без жодних зауважень щодо відсутності сертифікатів якості або відповідності та інших товарсупровідних документів, докази повідомлення про наявність претензій щодо якості продукції згідно п. 6.6. договору № 2601623 від 29.12.2006р. Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

- по-третє, посилання на ненадання доказів передачі рахунку-фактури та податкової накладної до уваги не приймається як з огляду на надання Позивачем до матеріалів справи відповідних документів, застережень про відсутність яких в процедурі прийняття товару Відповідачем не зазначено, так і з огляду на надані у судовому засіданні пояснення представника Відповідача щодо належного відображення операції з отримання поставленого товару в своєму бухгалтерському та податковому обліку, що передбачає наявність у розпорядженні Відповідача вказаних документів.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати отриманого товару. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі 6765,12грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок (а.с.10) позовних вимог в частині нарахованих Позивачем 3% річних та інфляційної індексації за визначений ним період з 01.10.2008р. по 01.03.2009р. за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

- що розмір 3% річних, які можуть бути нараховані за вказаний період, становить 84,38грн.;

- що розмір інфляційної індексації, яка може бути нарахована за вказаний період, становить 681,68грн.

в межах яких відповідні вимоги задовольняються судом.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”, м. Миколаїв (ідентифікаційний код 24790030) до Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 00191193) про стягнення заборгованості в сумі 6765,12грн., 3% річних 84,51грн., інфляційної індексації 750,94грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”, м. Миколаїв (ідентифікаційний код 24790030) заборгованість в сумі 6765,12грн., З% річних в сумі 84,38грн., інфляційну індексацію в сумі 681,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Єнакіївський металургійний завод”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 00191193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонар”, м. Миколаїв (ідентифікаційний код 24790030) державне мито в розмірі 101,07грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 07.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 07.04.2009р.

7. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.