Ухвала суду № 33755534, 19.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2221/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Бойка Дмитра Дмитровича;

представника відповідача: Лабунець Юлії Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гранд-Оберіг" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Гранд-Оберіг" (далі - позивач, ПП "Гранд-Оберіг") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2013 року даний позов задовольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на підставі наказу Вінницької ОДПІ № 1097 від 21.03.2013 року працівниками податкової інспекції проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Гранд-Оберіг" з питань достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом ПП БФ "Підряд" за серпень 2012 року.

Результати перевірки оформлено актом № 1035/2205/35996981 від 25.03.2013 року (а.с. 7-14), згідно якого встановлено порушення вимог:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено ряд 17 "Усього податкового кредиту" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн., занижено ряд 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн. та занижено ряд 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду" по декларації за серпень 2012 року на загальну суму 26227 грн.

Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912206 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 32784 грн., в тому числі за основним платежем на суму 26227 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6557 грн. Дане податкове повідомлення-рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив із його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" був укладений договір підряду № 15/08 від 14.08.2012 року. Згідно вказаного договору, ПП "Гранд-Оберіг" (замовник) дає завдання ПП БФ "Підряд" (підрядник) щодо виконання, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботу по улаштуванню огорожі Козятинського відділення ДП "Агро центр Єврохім Україна" (а.с. 17-18).

Також 24.08.2012 року між ПП БФ "Підряд" (продавець) та ПП "Гранд-Оберіг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24/08 згідно якого продавець здійснює поставку будівельних матеріалів, товару відповідно до заявок покупця в асортименті та кількості зазначених в накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його згідно видаткових накладних (а.с.19-20).

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те, що необхідною умовою для віднесення до складу податкового кредиту суми податку сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг є підтвердження їх належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 201. 1 ст. 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктами 201.6., 201.8 си. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи та акта перевірки, на виконання зазначених вище договорів позивачем надано ряд документів, які підтверджують його виконання, зокрема: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року (форма КБ-3), платіжні доручення, акт здачі-прийняття робіт, акт звірки розрахунків (а.с. 22-34, 46-47).

При цьому будь-яких посилань на відсутність податкових накладних чи оформлення їх з порушенням норм чинного законодавства, що визначені пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в акті перевірки не міститься.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позиція відповідача з приводу того, що господарська операція по придбанню товарів між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" є безтоварною у зв'язку з тим, що до податкового обліку надано товарно-транспортні накладні оформленні з порушенням, є не обґрунтованою. Наявність у позивача товарно-транспортних накладних оформлених з порушеннями може свідчити лише про факт порушення порядку їх заповнення, що не пов'язане з дотриманням податкового законодавства та не може слугувати підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості придбаних товарів/послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо безтоварності господарської операції з придбання товарів/послуг в ПП БФ "Підряд".

Щодо посилання апелянта на безтоварність операцій між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" в зв'язку з встановленням на підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС України факту фіктивності правочинів укладених між ПП БФ "Підряд" та його контрагентом ПП "Богемія", колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 86 ПК України визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок № 984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що висновки викладені в акті перевірки зроблені не на підставі проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків ПП "Гранд-Оберіг", а на підставі акту ДПІ м. Рівне Рівненської області № 650/22-200/13973017 від 04.12.2012 року та документів, які були використанні при його складанні при перевірці ПП БФ "Підряд".

В акті складеному за результатами перевірки ПП "Гранд-Оберіг" інспектор-ревізор обґрунтовує правомірність своїх рішень переважно нереальністю господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення вчинені ПП "Богемія" з яким позивач не мав жодних взаємовідносин. Крім того сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача з ПП "Богемія".

Так, факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватися податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд також звертає увагу, що ПП БФ "Підряд" на момент здійснення господарських операцій з позивачем знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення вказаної господарської операції не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними, крім того вказане підприємство має чинну будівельну ліцензію (а.с. 35-37).

Тобто на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній мав необхідний обсяг правосуб'єктності для здійснення таких операцій.

Що стосується тверджень відповідача про те, що договори про надання товарів/послуг укладені між ПП "Гранд-Оберіг" та ПП БФ "Підряд" без мети настання реальних наслідків, здійснювались з метою отримання податкової вигоди та є недійсними не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Статтею 201 Цивільного Кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 4, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена саме законом, а не актами, які б факти в ньому не були відображені. Вказані ж в акті твердження з цього приводу є суто суб'єктивною думкою податкового інспектора.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович