Ухвала суду № 33755490, 19.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/113/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Смирнова Кирила Сергійовича;

представника відповідача: Щура Андрія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій-Плюс" на постанову Вінницького окружного адміністративного сду від 25 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Аграрій-Плюс" до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю " Аграрій-Плюс (далі- ТОВ "Аграрій-Плюс", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Барська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2013 року у задоволенні даного позову відмовив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неправильне застосування норм процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на підставі наказу Барської МДПІ № 422 від 7.09.2012 р. податковим інспектором проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Аграрій Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за травень 2012 року, наслідки якої відображені у акті перевірки № 957/22/36967857 від 21.09.2012 р., в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

У висновках акту зазначено про встановлення відсутності у ТОВ «Аграрій-плюс» права на податковий кредит з податку на додану вартість, сформованого по сумнівних та безтоварних операціях за квітень, травень 2012 року з МПП «фірма «Ерідон» на загальну суму 162850,37 грн., за травень 2012 року з фірмою ПАТ «Украгро НПК» на загальну суму 22800 грн., за квітень, травень 2012 року з ТОВ «Компанія «ЕЙ КЕЙ» на загальну суму 25209,55 грн., а також відсутнє право на податковий кредит з податку на додану вартість, сформованого з порушенням вимог ст. 180, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 «и» п. 201.10 абз.9 ст. 201 ПК України з Державною установою «Вінницькій обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції» в сумі 1428 грн., з ТОВ «Епіцентр К, «Будівельно-господарський гіпермаркет «Епіцентр К» в сумі 499 грн.

Так, перевіркою встановлено, що внаслідок порушення вимог ст. 180, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 «и», п. 201.10 абз.9 ст. 201 ПК України «ТОВ Аграрій Плюс» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2012 р. на загальну суму 212787 грн.

Не погоджуючись з такими висновками, ТОВ «Аграрій-Плюс» 27.09.12 р. звернулось до Барської МДПІ із запереченнями на акт перевірки (вих. № 9 від 27.09.2012 року), до яких було надано низку документів згідно переліку.

За результатом розгляду заперечень Барською МДПІ сформовано висновок від 04.10.2012 р., яким відхилено доводи позивача та підтверджено висновки акту перевірки. Відповідь на заперечення згідно наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення направлена ТОВ «Аграрій-Плюс» 04.10.12 р. та отримана останнім 09.10.12 р.

Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000522300 від 8.10.12 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 212787 грн., та застосовано штрафну санкцію у розмірі 53197 грн.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції представник позивача визнав обґрунтованість висновків Барської МДПІ щодо встановленого порушення вимог ст.180, п.198.6 ст.198, п.201.1 «и» п.201.10 абз.9 ст.201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з Державною установою «Вінницький обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції» в сумі 1428 грн. та з ТОВ «Епіцентр К» в сумі 499 грн. А тому правомірність їх визначення у податковому повідомленні-рішенні позивачем не заперечується.

При перевірці решти доводів апеляційної скарги щодо виявлених під час перевірки порушень встановлено наступне.

ТОВ «Аграрій Плюс» зареєстровано платником податку на додану вартість 04.04.2012 року, свідоцтво платника ПДВ № 200039037.

Згідно пп. «а» п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України першим звітним періодом для позивача є травень 2012 року, до якого включається увесь податковий кредит з податку на додану вартість, що виник з дня реєстрації. Таким чином, предметом перевірки були господарські операції, здійснені ТОВ «Аграрій-Плюс» впродовж квітня - травня 2012 року.

Під час перевірки встановлено наступні обставини.

Між ТОВ "Аграрій Плюс" та МПП Фірмою «Ерідон» укладено договір поставки засобів захисту рослин - мінеральних добрив. Поставка здійснювалась згідно умов договору № 664/12/245 від 14.03.12 та укладених до нього додаткових угод.

Відповідно пункту 6.2 вказаного правочину приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент його отримання від Постачальника, перехід права власності здійснюється в момент передачі товару Покупцю за видатковою накладною, датою передачі товару є дата оформлення видаткової накладної. За цим договором здійснено поставку за видатковою накладною № 21666 від 08.05.12 р.

До договору № 664/12/245 від 14.03.12 р. укладено наступні додаткові угоди: додаткова угода № 664/12/245-/2-МД/П від 18.04.12р., умови поставки товару - CIP, склад передачі товару - с. Слобода Гулівська, перевезення здійснюється транспортом постачальника, передача товарів здійснювалась згідно видаткових накладних № 16072 від 25.04.12 р. та № 18500 від 03.05.12 р.; додаткова угода № 664/12/245/1-М.О. від 05.05.1 р., умови поставки товару - самовивіз за попереднім оформленням заявки з зазначенням номера автомобіля, прізвища, ім'я, по-батькові водія, передача товарів за даним договором здійснювалась за видатковою накладною № 20918 від 07.05.12 р. та товарно-транспортною накладною серія АСГ № 40512; додаткова угода № 664/12/1245/5-ЗЗР від 08.05.12р., умови поставки товару - EXW, транспортування здійснюється постачальником, передача товарів за даним договором здійснювалась за видатковою накладною № 21663 від 08.05.12 р. та № 26969 від 24.05.12 р.; додаткова угода № 664/12/206 від 18.04.12 р., умови поставки - транспортування постачальником, передача товару здійснювалась за видатковими накладними № 18508 від 03.05.12 р. та № 16081 від 25.04.12 р.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ «Аграрій-Плюс» для проведення перевірки надано видаткові накладні (в засвідчених керівником ТОВ «Аграрій-Плюс» Мелентьєвим О. В. копіях) № 18500 від 03.05.2012 р., № 16081 від 25.04.2012 р., № 21666 від 08.05.2012 р., № 16072 від 25.04.2012 р., № 18500 від 03.05.2012 р., № 20918 від 07.05.2012 р., № 21663 від 08.05.2012 р., № 26969 від 24.05.2012 р., які не містили інформації про одержання ТОВ «Аграрій-Плюс» відвантаженого товару, підпису, прізвища, ім'я, по-батькові особи - отримувача товару та відбитки печатки покупця. Засвідчені копії згаданих документів оглянуто судом за клопотанням представника Барської МДПІ, копії з них долучено до матеріалів справи.

Крім того, як встановлено під час судового розгляду справи, до перевірки було надано засвідчені копії товарно-транспортних накладних форма 1-ТН на перевезення вантажів від МПП Фірма «Ерідон» до ТОВ «Аграрій-Плюс» (перевізник ТОВ ВП «Імпульс-Плюс») серія АСГ № 40512 від 04 травня 2012 року (2 примірники) та за таким же номером та серією від 08 травня 2012 року на перевезення 10 тон вантажу, які не мають відміток про прийняття перевізником товару, передачу їх покупцеві, а також не містять відомостей про вантажно - розвантажувальні операції.

Інших доказів транспортування придбаних у Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» товарів до місць здійснення діяльності як під час перевірки, так і в додатках до заперечення на акт позивачем не надавалось.

Згідно умов Додатку до договору № 664/12/245/1-М.О. від 7.05.2012р. ТОВ "Аграрій Плюс" оплачує товар, що поставляється по цьому Додатку, в порядку оплати 100% вартості товару. Покупець зобов'язаний завчасно до відвантаження товару представити Постачальнику письмову заявку на відвантаження, яка повинна містити низку реквізитів. Товар поставляється на умовах "Самовивіз зі складу". Транспортні витрати відносяться до Покупця (п. 4 Додатку).

Позивачем не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження виконання зазначених умов Додатку, зокрема, доказів попередньої оплати за товар, доказів проведення розрахунків з перевізником -ТОВ ВП "Імпульс-Плюс". Копії вказаних ТТН надані лише під час апеляційного розгляду, які судом першої інстанції не досліджувались, тому не можуть оцінюватись судом апеляційної інстанції.

Аналогічні умови щодо порядку оплати за товар та необхідності подання заявки встановлені й у інших Додатках до договору №664/12/245/5-ззр від 14.03.12р. Однак доказів проведення оплати та самих заявок - не надано.

Згідно договору поставки № 156 від 07.05.2012 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «УкрАгро НПК» та ТОВ «Аграрій-Плюс», поставка аміачної селітри здійснювалась на умовах EXW, Жашків. Згідно даного договору 07.05.12 р. оформлено видаткову накладну № Ж1357 від 07.05.12 р. Товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування придбаних мінеральних добрив до місцезнахоження покупця, під час здійснення перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки позивачем надано не було.

30 квітня 2012 року між ТОВ «Аграрій-Плюс» та ТОВ «Компанією Ей Кей» укладено договір № ДГ-10, предметом якого є поставка вапняково-аміачної селітри та нітроамофоски. В підтвердження здійснення поставки оформлено акти № РН-00000007 від 30.04.12 та № РН-00000008 від 31.05.12 р. Товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування придбаних мінеральних добрив до місцезнахоження покупця, під час здійснення перевірки, розгляду заперечень на акт перевірки та під час судового розгляду справи позивачем надано не було. Податковий кредит за даними операціями відображено за податковими накладними: № 1 від 30.04.2012 р. на загальну суму 38938.57 грн., в т.ч. ПДВ 6489,76 грн., та № 1 від 30.05.2012 р. на загальну суму 112318,74 грн., в т.ч. ПДВ 18719,79 грн.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що продавцем порушено вимоги Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, а саме: в податкових накладних не зазначений код УКТ ЗЕД, в зв'язку з чим, також порушено вимоги п.201.1 «і» Податкового кодексу України при виписуванні податкової накладної. Внаслідок чого Покупцем, в порушення вимог п. 198.6 Податкового кодексу України, віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 25209,55 грн., згідно податкових накладних оформлених з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно пункту 198.6 статті 186 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджені Наказом МФУ від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за №1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (Наказ № 1379).

Відповідно до пункту 6.3 Наказу № 1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту порушення порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 12.3 пункту 12 Наказу № 1379 передбачено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: у графу 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Графа 4 заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг.

Згідно частини другої статті 36 Митного кодексу України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки нітроамофоска (азофоска) вироблена в Російській федерації (Смоленська область, селище Верхнєдніпровське), відсутність коду УКТ ЗЕД позбавляє Позивача права на податковий кредит за згаданими вище податковими накладними.

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі Положення №168/704). Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 зазначеного Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що покупець має право подати заяву зі скаргою на постачальника товарів ( робіт, послуг) в разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної або порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Заява зі скаргою на постачальника подається разом з податковою декларацією за звітний податковий період, до заяви додаються копії товарних чеків чи інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів, послуг. Тобто подати скаргу можливо тільки з Декларацією по податку на додану вартість за період в якому відбувається факт сплати податку постачальнику або факт отримання товару (послуг), що підтверджується відповідними документами.

ТОВ "Аграрій Плюс" не скористалося даним правом та не подало до декларації за травень 2012 р. заяву зі скаргою на платника ТОВ «Компанією Ей Кей»", щодо допущених порушень порядку заповнення податкової декларації. Принаймні доказів про зворотнє суду не надано.

Окрім того, визначаючись щодо наданих суду першої інстанції позивачем письмових доказів, які не було надано до Барської МДПІ до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме: товарно-транспортних накладних: Р59 від 03.05.12 р., від 30.04.12 р., серія АСГ № 40618 від 08.05.12 р., серія АСГ № 40612 від 08.05.12 р. на перевезення ТОВ ВП «Імульс-Плюс»; товарно-транспортних накладних: серія БСЗ № 11689 від 07.05.12 р., серія БЗС № 11688 від 07.05.12 р. про перевезення ПП Надюк; товарно-транспортних накладних № ЕР-00000397 від 25.04.12 р., № ЕР-00000400 від 03.05.12, № ЕР-00000403 від 08.05.12 р., № ЕР-00000408 від 24.05.12 р. про перевезення вантажів МПП Фірма «Ерідон», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неможливість їх дослідження виходячи з наступного.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України передбачає обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пунктів 3- 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (Порядок №984), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 8 зазначеного Порядку податковим органом повинні бути враховані документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, якщо вони подані після закінчення перевірки, але до прийняття податкового повідомлення - рішення.

В свою чергу, як слідує зі змісту пункту 5.2 Порядку №984 він стосується випадків встановлення перевіркою порушень податкового законодавства, і визначає дії, що необхідно вчинити за кожним відображеним в акті фактом порушення. Відповідно, зазначена норма не стосується фактів ненадання платником податків документів взагалі.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, який приймав рішення за результатами здійснення перевірки платника податків та керувався всіма відомими йому документами, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та добросовісно. Відповідно, надання документів як письмових доказів після прийняття податкового повідомлення - рішення не є доказом того, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень діяв без урахування усіх обставин та недобросовісно, та, відповідно, не може бути підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Окрім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 10 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» сертифікація пестицидів і агрохімікатів на відповідність вимогам державних стандартів та інших нормативних документів з стандартизації здійснюється в державній системі сертифікації УкрСЕПРО. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» форма сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність розробляється українською мовою і принаймні однією з офіційних мов відповідних міжнародних або регіональних організацій з оцінки відповідності, членом яких є Україна.

Згідно статті 11 Закону України "Про мови в Українській РСР" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) в Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, - мова, прийнятна для населення даної місцевості.

Зразок бланка сертифіката відповідності затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 19.04.2011 № 155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р. за № 563/19301.

Поряд з цим, надані Позивачем в додатках до заперечення на акт перевірки та наявні в матеріалах справи копії сертифікатів на мінеральні добрива не відповідають наведеним вище вимогам, зокрема, не містять необхідної інформації про сертифікацію продукції.

Згідно статтями 1, 14 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції; підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р. № 881. Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах), де зазначаються: назва пестициду, агрохімікату; дата надходження і дата використання чи реалізації; назва документа, за яким надійшов, використаний, реалізований пестицид, агрохімікат; вага наявного пестициду, агрохімікату (кілограмів, тонн); залишок пестициду, агрохімікату після використання, реалізації (кілограмів, тонн). Прибутково-видаткова книга (журнал) зберігається у власника пестицидів, агрохімікатів. Підприємства, установи, організації ведуть також облік використання пестицидів за їх цільовим призначенням.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Як встановлено пунктом 7 Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 1995 р. N 746 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. N 9) організатори роботи видають працівникам підприємств, установ та організацій, що мають допуск, наряд на виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами згідно з додатком 4; перед початком роботи проводиться інструктаж на робочих місцях щодо заходів забезпечення безпеки, запобігання забрудненню залишками пестицидів і агрохімікатів продукції, навколишнього природного середовища, а також щодо надання першої медичної допомоги у разі отруєння, виникнення аварії.

Згідно п. 1-4 Санітарних правил по зберіганню, транспортуванню та застосуванню мінеральних добрив у сільському господарстві, затверджених заступником міністра охорони здоров'я СРСР - Головного санітарного лікаря СРСР від 13.04.1973 N 1049-73, склади мінеральних добрив мають бути побудованими згідно з проектами, розробленими згідно чинних норм проектування. При отриманні добрив на склади мають видаватись сертифікати або паспорти.

Поряд з цим, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що у ТОВ «Аграрій-Плюс» були відсутні основні засоби (складські приміщення), які б могли бути використані для зберігання отриманих агрохімікатів. Згідно наявних у матеріалах справи витягів з Реєстрів речових прав та листа Гулівського сільського голови № 40 від 28.02.13 за адресами, вказаними у первинних бухгалтерських документах, за якими здійснювалась поставка агрохімікатів, як склади ТОВ «Аграрій-Плюс» (вул. Леніна, 41, с. Слобода - Гулівська Барського району Вінницької області, АДРЕСА_1) знаходяться житлові будинки з господарськими спорудами.

Будь-яких документів, що підтверджують організацію складського зберігання отриманих мінеральних добрив, наявність допуску працівників до роботи з агрохімікатами позивачем не надано.

Окрім того під час розгляду справи у суді першої інстанції, представником позивача надано ухвалу Барського районного суду Вінницької області від 26.11.2012 р., згідно якої визнано за ТОВ "Аграрій плюс" с.Гулі Барського району право власності на земельну ділянку площею 0,3016 га, розташовану в АДРЕСА_1, що рішенням 19 сесії 6 скликання Гулівської сільської ради від 8.05.2012 р. передана ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,0516 га. Однак, договора поставки мінеральних добрив, в яких зазначено вказану адресу укладено ще на весні 2012 р.

Згідно наданих до матеріалів справи актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин, внесення зазначених речовин відбувалось в наступні дні: 02 травня 2012 року (акти за 02.05.12 № 00000000001-00000000011, 00000000013- 00000000036); 21 травня 2012 року (акт за 21.05.12 № 00000000012); 31 травня 2012 року (акти за 31.05.12 № 00000000099-00000000103); 28 червня 2012 року (акти за 28.06.12 № 00000000104-00000000129). Поряд з цим, згідно акту приймання - передачі продукції № РН-00000007 від 30.04.12 р. у ТОВ «Компанія «Ей Кей» одержано агрохімікатів обсягом 10,5 тон; згідно видаткової накладної № 20918 від 07.05.12 р. одержано від МПП Фірми «Ерідон» 20000 кг. нітроамофоски; згідно видаткової накладної № 21666 від 08.05.12 одержано від МПП Фірми «Ерідон» 10000 карбаміду; згідно акту приймання - передачі № ЕР-00018500 від 03.05.12 отримано 0,8 тони добрива Rosasol та 2960 літрів інших добрив; згідно видаткової накладної № Ж1357 від 07.05.12 одержано від ПАТ «Украгро НПК» 40 тон аміачної селітри фасованої.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливим застосування даних агрохімікатів без організації їх складського зберігання та/або використовувати хімікати у день їх завезення в той час як цей день не співпадає з днем фактичного використання добрив (складання актів).

З'ясовуючи зв'язок придбаних мінеральних добрив з основною діяльністю товариства судом враховується наступне.

Як зазначено представником позивача та згідно наданих ТОВ «Аграрій-Плюс» до суду актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин (акти за 02.05.12 р. № 00000000001-00000000036), позивачем здійснюється вирощування озимих культур - озимого ячменю та озимої пшениці. Відповідно до довідки відділу Держкомзему у Барському районі від 14.09.2012 року № 02- 46-2133 (яка враховувалась Барською МДПІ під час здійснення перевірки та прийняття відповідного рішення), користувачем земельних ділянок на території Гулівської сільської ради було СФГ «Аграрій», реєстрація договорів оренди землі для оформлення права користування зазначеними земельними ділянками ТОВ «Аграрій-Плюс» розпочалось з 23.12.2011 року.

Крім того, впродовж 2011 року товариство було платником податку на прибуток підприємств. Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ «Аграрій-Плюс» за І- IV квартали 2011 року № 22700 від 09.02.12, зазначеним підприємством не декларувались витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно, зазначені обставини, а саме відсутність у ТОВ «Аграрій-Плюс» витрат у період здійснення посівів озимих культур, та відсутність оформленого права користування земельними площами, на яких здійснювався посів земельних культур, у посівний період, дає підстави вважати, що між внесенням мінеральних добрив на озимі культури та самим посівом озимих культур не має зв'язку.

Слід зазначити, що жодних доказів на підтвердження факту посіву озимини суду не надано.

Таким чином, при перевірці доводів Барської МДПІ, наведених у акті перевірки та підтверджених наявними у матеріалах справи доказами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутність необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах, невідповідність наданих позивачем до матеріалів справи одних письмових доказів іншим, відсутність належно оформлених документів, що підтверджують рух придбаних мінеральних добрив під час господарських операцій, відсутність у ТОВ «Аграрій-Плюс» технічних та технологічних можливостей для зберігання добрив та їх складського обліку, відсутність документів, які підтверджують сертифікацію придбаних добрив, в своїй сукупності підтверджують факт відсутності господарської мети у досліджених судом операціях.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем було надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України зі сторони позивача та, як наслідок, про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрій-Плюс", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного сду від 25 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович