Ухвала суду № 33755325, 18.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1294/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Сторчака В. Ю. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов постанов державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Манжосова М.П. про відмову у відкритті виконавчих проваджень.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Манжосова М.П. про відмову у відкритті виконавчих проваджень.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем на адресу відповідача для примусового виконання направленні 154 (сто п'ятдесят чотири) вимоги про сплату боргу щодо стягнення із фізичних осіб-підприємців недоїмки зі сплати єдиного внеску.

27.05.2013 року від відповідача на адресу позивача надійшли оскаржені постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень.

Встановлено, що підставою для прийняття зазначених постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження є п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, від 21.04.1999 р. (далі - Закон №606), а саме наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Вказане обґрунтовано тим, що вимоги позивача про сплату боргу є неузгодженими, оскільки конверти про їх направлення боржникам повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає", а тому позивач позбавив боржників на самостійну сплату боргу або його узгодження. Також, позивач не зазначив адресу проживання (місцезнаходження) боржників, що, на думку відповідача, унеможливлює встановити який відділ виконавчої служби повинен виконувати примусове виконання вимог про сплату боргу. Крім того, зазначав, що відсутність інформації про адресу проживання (місцезнаходження) унеможливлює вручення постанов про відкриття виконавчого провадження та здійснення подальшого примусового виконання.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про сплату боргу формально відповідають вимогам виконавчого документу, пред'явленні до виконання відповідно до встановленої процедури, а суми заборгованості зазначені у них є узгодженими.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Законом України «Про виконавче провадження» №606 визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як досліджено з матеріалів справи, вказані вимоги про сплату боргу, до передачі їх на примусове виконання до органів виконавчої служби, були надіслані позивачем боржникам з метою їх узгодження, проте конверти повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає".

При цьому, боржниками по вимогам про сплату боргу є фізичні особи-підприємці, які в силу свого статусу, відповідно до положень цивільного та господарського законодавства, зобов'язані повідомляти у т.ч. позивача про зміну місця свого проживання, в іншому випадку (у разі відсутності за місцем проживання) підприємницька діяльність такої фізичної особи-підприємця відповідно до ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р., №755-IV може бути припинена.

Частиною 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, № 2464-VI передбачено, що вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Розділом 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р., №21-5 передбачено, що вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Однак, вимоги про сплату боргу, за наслідками розгляду яких відповідачем винесені оскаржені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) в розумінні Закону №2464 та Інструкції №21-5 є врученими фізичним особам-підприємцям, а отже, у зв'язку з їх не оскарженням, суми боргу, які в них зазначені, є узгодженими.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.26 Закону №606, передбачено підстави з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, а саме: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Аналізуючи зазначену норму, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє виключно формальну відповідність виконавчого документу закону, а також дотримання процедури його подання. Перевірка виконавчого документа не предмет його законності до повноважень державного виконавця не входить. При цьому це у жодному разі не порушує права боржника, який має можливість оскаржити як документ на підставі якого виданого виконавчий документ, так і рішення, дії, бездіяльність державного виконавця прийнятті/вчинення на виконання виконавчого документу.

Однак, відповідач відмовив позивачу у відкритті виконавчих проваджень на підставі на п.8 ч.1 ст.26 Закону №606, при цьому, не встановивши інших підстав, визначених п. 1-7 ч. 1 ст. 26 цього Закону, для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Сторчак В. Ю.

Сапальова Т.В.