Постанова № 33754532, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/13759/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді: Кобилянського К.М., суддів: Каракашьяна С.К., Клочкової Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Том і Ко»до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Том і Ко» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2013 № 8031/6/99-99-10-01-15.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у місті Києві здійснило перевірку позивача з порушенням норм законодавства України, склало акт та винесло незаконне рішення про застосування фінансових санкцій до позивача. За результатом оскарження даного рішення у адміністративному порядку відповідач виніс рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2013 № 8031/6/99-99-10-01-15, яке, на думку позивача, ґрунтується на хибних висновках викладених в акті перевірки, а тому має бути скасоване.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2013 № 8031/6/99-99-10-01-15 не спричиняє для позивача правових наслідків, а тому відсутнє порушене право, яке підлягає захисту. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у місті Києві (далі - РУ Департаменту САТ ДПС України у місті Києві) здійснило фактичну перевірку ПП «Том і Ко», за результатами якої складено акт від 09.04.2013 № 0115/01/31065487 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

На підставі зазначеного акту РУ Департаменту САТ ДПС України у місті Києві винесло рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 98 980,00 грн. за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Позивач оскаржив рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 803/6/99-99-10-01-15 від 01.08.2013 про результати розгляду скарги рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Міністерства доходів і зборів України від 01.08.2013 № 803/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, ПП Том і Ко» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95 ВР визначаються основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлена відповідальність посадових осіб і громадян за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Пунктом 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно із п. 56.3 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. (п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ПП «Том і Ко» оскаржуючи рішення відповідача про результати розгляду скарги від 01.08.2013 № 8031/6/99-99-10-01-15 фактично не погоджується з висновками акту РУ Департаменту САТ ДПС України у місті Києві від 09.04.2013 № 0115/01/31065487 та винесеним на підставі даного акту рішенням від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій.

Позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення відповідача про результати розгляду скарги посилається виключно на необґрунтованість застосування до нього фінансових санкцій.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При цьому суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про нарахування грошового зобов'язання.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття рішення за результатом розгляду скарги платника податків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту розгляду Міністерством доходів і зборів України скарги позивача рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій.

Доводи позивача, викладені у скарзі мають оцінюватися судом під час розгляду справи про скасування рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій, яке оскаржувалось в адміністративному порядку. Саме такий засіб захисту порушеного права передбачено нормами Податкового кодексу України.

Крім того, суд встановив, що позивач оскаржив рішення від 26.04.2013 № 261001/21-129/0158 про застосування фінансових санкцій у судовому порядку та Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у адміністративній справі № 826/13756/13-а.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо можливого закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту має право звернутися до адміністративного суду.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (ст. 2, пп. 1 п. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведених норм права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій органів доходів і зборів чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Том і Ко» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді С.К. Каракашьян

Н.В. Клочкова