Постанова № 33754243, 24.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

24 вересня 2013 року № 826/3842/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»доОкружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 №0000032310 та №0000042310.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 4 ст.122 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМОДІТІЗ Україна ЛТД» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки. За наслідком перевірки було складено акт від 16.01.2013 року № 20/40-50/23-20/30307207 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року № 0000042310 (за основним платежем - 284 грн., за штрафними санкціями - 142 грн.), № 0000032310 (сума завищення бюджетного відшкодування - 1344917грн., штрафні санкції - 672459 грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з контрагентами.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 5,6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на «безтоварний характер» операцій судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано документи у третіх осіб.

Згідно обставин, зафіксованих журналом судового засідання від 09.09.13 року (16:47) представники сторін підтвердили суду, що надали усі наявних у них докази в обґрунтування своїх доводів і заперечень.

За таких умов суд вчинив всі дії, які залежать від нього для збирання всіх доказів, а тому вирішує справу на підстави наявних матеріалів останньої.

У відповідності до положень пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З приводу зазначених у Акті перевірки обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

В той же час, висновки Акту перевірки стосуються Контрагентів позивача. Висновки відносно позивача обумовлені лише висновками інших актів перевірки третіх осіб без врахування первинних документів ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД».

Разом з тим, покликання у Акті перевірки на фіктивність/недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Як встановлено судом з матеріалів справи, пояснень представника відповідача, розрахунку (від 09.09.2013 № 1090/9/10-13) податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року за номером 0000042310, останнє винесено щодо відносин позивача з ПП «Укрпромспецкомплект-3».

Податкове повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року за номером 0000032310 винесено у зв'язку з відносинами, які мали місце з такими контрагентами позивача: СПД ФОП ОСОБА_2, СПД ФОП ОСОБА_3, ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В.-Агро», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», Фермерське господарство «Себек-2007», ТОВ «Агроперпектива» (далі разом або окремо - Контрагенти/Контрагент).

Оскільки в Акті перевірки відповідачем описуються інші контрагенти позивача, проте за наслідком цього не було здійснено нарахувань та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, суд надасть оцінку лише тим обставинам згідно з суб'єктним складом контрагентів позивача, які і стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Позивач придбавав у Контрагентів сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу, горох, ячмінь фуражний, насіння соняшника, пшеницю (далі - товар) про що свідчать надані суду договори поставки (т.2. а с.4-116).

Уважно вивчивши вказані договори судом встановлено, що СПД ФОП ОСОБА_2 здійснював поставку позивачу товару на умовах СРТ («перевезення оплачено до»; Інкотермс 2010) - ТОВ «МСП Ніка-Тера» (т.2. а.с. 4-21), ПП «Тімурагро» здійснювало поставку позивачу товару на умовах СРТ («перевезення оплачено до»; Інкотермс 2010) Іллічівський морський торгівельний порт (т.2. а.с. 26-33); ТОВ «В.С.В- Агро» СРТ («перевезення оплачено до»; Інкотермс 2010) - ЗАТ СК Альвіта (т.2. а.с. 22, контракт №к1009-2233 , податкова накладна №81 (т. 2 а. с. 175) ПДВ - 18097,75грн ).

Договори вказаних контрагентів на поставку товару є однаковими за своїм змістом і передбачають таке: «в товарно-транспортній накладній при відправлені товару повинно бути вказано в графі відпуск дозволив оригінальна печатка відправника на всіх 4-ох оригіналах (п.5.3. договору)»; «при відправлені автотранспорту з товаром повинні бути належним чином оформлені наступні товаросупровідні документи: товарно-транспортна накладна з печаткою відправника форми 1-ТН, сертифікат якості або посвідчення якості на партію товару (п.5.4. договору)»; «постачальник зобов'язаний самостійно і за власний рахунок забезпечити транспортування товару до пункту призначення (п.5.6. договору)»; «факсокопія ваги нетто відвантаженого товару (п.5.7. договору)»; постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з дати прийняття товару в пункті призначення (п.5.12 договору)»; «постачальник передає експедитору позивача товарно-транспорту накладну з відмітками одержувача про прийняття товару (останнє речення п.6.1. договору)».

Позивачем суду по вказаним Контрагентам не надано жодних документів, які передбачені договорами і можуть підтвердити факт дійсної поставки товару СПД ФОП ОСОБА_2 та ПП «Тімурагро», а ТОВ «В.С.В- Агро» за контрактом №к1009-2233. Такими документами повинні були бути відповідні товарно-транспортні накладні з відмітками постачальників і отримувачів (експедиторів) позивача, сертифікати якості або посвідчення якості на партію товару, документ ваги нетто відвантаженого товару.

Поряд з цим питання перевезень автомобільним транспортом врегульовано Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення .

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Вказані нормативно-правові вимоги і порядок оформлення перевезення цілком відображені у договірних відносинах позивача з СПД ФОП ОСОБА_2 та ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В- Агро». Проте суд не приймає до уваги документи перевізників позивача, оскільки вони не стосуються відносин позивача і постачальника товару (СПД ФОП ОСОБА_2 та ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В- Агро»), які повинні мати власні самостійні документи щодо відносин поставки, в тому числі з питань перевезення вантажу.

З огляду на це суд погоджується в цій частині з оскаржуваним рішенням відповідача (37482,36+3836,14грн+18097,75=59416,25грн). Проте в частині нарахування штрафних санкцій суд погодиться з доводами позивача про безпідставність застосування ставки в « 50» відсотків (мотиви відповідача на її застосування обумовлені наявністю Акту перевірки позивача від 20.03.2012 року № 225/4040/2310/30307207 та винесеного на його підставі ППР № 0000012310 від 03.04.2012) замість загальної - « 25» (59416,25грн*25%=14854,06 грн.). Оскільки вимоги п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані, адже обставина повторності відсутня внаслідок оскарження до суду ППР № 0000012310 від 03.04.2012 та його скасування судом згідно постанови ОАС міста Києва у справі 2а-10639/12/2670 від 11 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою КААС від 15 листопада 2012 року (т.5 а.с. 4-27). Вказане обумовлює відсутність обставин, які зумовлюють повторність визначення податкового зобов'язання/зменшення суми бюджетного відшкодування. А тому в даному випадку підлягає застосуванню ставка штрафної санкції в розмірі 25 відсотків.

СПД ФОП ОСОБА_3 (контракт к1009-3614, елеватор ВАТ «Сингаївський КХП»), ТОВ «В.С.В.-Агро» (контракт к1009-2265, Урожайненський КХП), ПП «Павлоград-Інвест-Агро» (елеватор Павлоградський КХП), Фермерське господарство «Себек-2007» (елеватор Павлоградзернопродукт), ТОВ «Агроперпектива» (елеватор Михайлівський зерносклад ЛДУ) поставляли позивачу товар на умовах EXW (франко-склад/елеватор - Інкотермс 2010). Вказані умови передбачають поставку товару зі складу постачальника, тобто без здійснення перевезень продавцем.

В підтвердження товарності операцій в цій частині позивачем надано суду копії складських квитанцій на зерно (т.5 а.с.50-79), витяги з реєстру складських документів на зерно, копії яких долучено до справи і засвідчують обставини як переоформлення зерна з Контрагентів на ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», так і погашення вказаних складських квитанцій (т.6 а.с. 89-119). Окрім того, згідно ухвали ОАС м.Києва від 20 травня 2013 року вказаними вище елеваторами (підприємствами де зберігався товар) надано суду належним чином завірені копії вагових відомостей, карточок аналізу зерна з відомостями про Контрагентів позивача, складських квитанцій на зерно з відміткою «погашено» (т.6).

У відповідності до положень ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" № 37-IV від 04.07.2002 якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Вказані вище судом документи, в тому числі складські квитанції на зерно спростовують доводи відповідача про безтоварний характер операцій, оскільки доводять в силу вимог вказаного закону (№ 37-IV від 04.07.2002, ст.43) зворотнє.

В той же час, судом не можуть бути прийняті як належні і обґрунтовані покликання відповідача про необхідність наявності у позивача додатково карантинних сертифікатів.

Суд обумовлює це тим, що згідно положень статті 29 Закону України "Про карантин рослин" (3348-XII від 30.06.1993) об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках:

- вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

- транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

При цьому, пункт 23 Постанови КМ України № 705 від 12.05.2007р. Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин передбачає, що карантинний сертифікат видається на об'єкти регулювання у разі: 1) транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами; 2) вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону. Інші підстави для цього відсутні.

Вказані вище обставини у відносинах між позивачем та його Контрагентами були відсутні, а тому підстав для видачі карантинних сертифікатів не було.

ФОП ОСОБА_5 за травень 2010 року видав позивачу податкові накладні №1805 від 18.05.2010 року та № 2705 від 27.05.2010 (т.2. а. с. 172,173) року на загальну суму ПДВ в розмірі 5000 гривень яке було включено ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна» до складу податкового кредиту за травень.

Суд погоджується з доводами відповідача в цій частині відносно безтоварності вказаних операцій з ФОП ОСОБА_5, оскільки в матеріалах справи містяться лише акт здачі-приймання виконаних робіт до договорів № 15 та 16 від 11.05.2010 року. Самі ж ці договори у позивача відсутні («- 5000» ПДВ бюджетного відшкодування, штрафні санкції: 5000*0,25=1250грн.) , оскільки суду не були надані.

Як вбачається з Акту перевірки (т.1. а. с. 49 передостанній абзац) з метою реалізації оперативних матеріалів СУ ДПС в Черкаській області 23.05.2012 року порушено кримінальну справу № 251100038 за фактом службового підроблення директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.1. ст. 366 КК України («складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів»). Жодні покликання щодо офіційного встановлення обставин фіктивного підприємництва директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» ОСОБА_6 відсутні. В той же час Акт перевірки не містить жодних обставин, якими офіційно встановлено підробка директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» накладної на товар № 110 (т.2. а.с.128) та податкової накладної 110 від 05.04.2011 (т.2 а.с. 177). А тому вказані документи є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем.

Позивач просить суд відшкодувати судові витрати у вигляді витрат на правовому допомогу. На вимогу суду позивачем жодного розрахунку таких витрат не надано.

Стаття 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (№ 4191-VI від 20.12.2011.) встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позивачем не надано відповідних розрахунків витрат на правову допомогу, то суд позбавлений можливості визначити таку суму з урахуванням вимог закону, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростував покликання позивача і довів лише в частині відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, з огляду на що витрати позивача зі сплати судового збору слід відшкодувати пропорційно задоволеним вимогам (5/8).

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 31 січня 2013 року №0000042310.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000032310 в частині колонки «сума завищення бюджетного відшкодування» - в розмірі 1280500,75грн. (один мільйон двісті вісімдесят тисяч п'ятсот гривень сімдесят вісім копійок), в частині колонки «штрафні (фінансові) санкції (штраф))» - 656354,94 (шістсот п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят чотири гривні дев'яносто чотири копійки) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати в сумі 1433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 75 коп. присудити на користь ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 30307207) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк