Постанова № 33754129, 23.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2947/13-а

23 вересня 2013 року 10год. 30хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Слесарчук Олександр Петрович,

відповідача: представник Кузьмич Наталія Олексіївна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Діброва - Зв'язок" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001972342 від 08.05.2013 року, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Діброва - Зв'язок" (далі - ТОВ ВТФ "Діброва-Зв'язок") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001972342 від 08.05. 2013 року.

Усною ухвалою суду від 23.09. 2013 року було допущено заміну первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби, її правонаступником - Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

Представник позивача, у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги та вказав, що на виконання усної домовленості була виписана та видана видаткова накладна № б/н від 13.10. 2011 року на суму 69747,80 грн., та податкова накладна № 5 від 04.10. 2011 року на суму ПДВ 11624,63 грн. Розрахунки між суб'єктами були проведені у повному обсязі на суму 69747,80 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 11624,63 грн. Проте, в акті перевірки не зазначено, коли став стан платник податку ТОВ «Лантанбуд» присвоєно «7». Вироку у кримінальній справі не має, при цьому до перевірки були надані всі документи, що підтверджують факт придбання, використання у власній господарській діяльності придбаного кабелю марки МКСБ 4*4*1,2. Податкова накладна містить усі необхідні реквізити, виписана та видана уповноваженою особою. Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосусться кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, представник позивача зауважує, що з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків. У тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено. На момент складання податкової накладної ТОВ «Лантанбуд» був зареєстрований в якості платника ПДВ, що не заперечується ДПІ у місті Рівному. На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі, підприємств та організацій України. В акті перевірки, не має доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, позовні вимоги заперечив, та зазначив, що на підставі направлень від 08.04. 2013 р. № 409/22-200, 08.04. 2013 р. № 408/22-200 та наказу № 368 від 08.04. 2013 р. виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, згідно із п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78., керуючись п. 78.4 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - торгівельної фірми «Діброва - Зв'язок», код ЄДРПОУ 222563407 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лантанбуд» за період з 01.01. 2011 р. по 31.12. 2011р. За підсумками даної перевірки складено акт № 247/22-200/22563407 від 22.04. 2013 року, згідно якого встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 розділу І, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1. п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 11624,63 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 11624,63 грн. в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 11624,63 грн. Згідно акту перевірки. ТОВ «Лантанбуд» знаходиться на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС. Стан платника податків «7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Основним видом діяльності даного підприємства є інші види оптової торгівлі. Засновником ТОВ «Лантанбуд» являється ОСОБА_4 ДПІ у м. Рівному отримано постанову про призначення перевірки від 06.03. 2013 року Слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Диби О.Д.. Відповідно до даної постанови зазначено, що у ході досудового слідства встановлено, що у літку 2010 року, більш точна дата слідством встановлена, до ОСОБА_4 звернулись невстановлені слідством особи, у відношенні яких виділені матеріали в окреме провадження, які запропонували їй за грошову винагороду зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт господарської діяльності, на шо ОСОБА_4, маючи потребу в грошах, дала свою згоду. Вчинивши пособницькі дії в державній реєстрації ТОВ «Лантанбуд» і у подальшому усунувишсь від виконання своїх посадових обов'язків, ОСОБА_4 - веденням фінансово-господарської діяльності не займалась, документів, пов'язаних з веденням діяльності підприємства, а також документів податкової звітності підприємства, не складала і не підписувала. В результаті чого сприяла невстановленим у ході слідства особам в частині прикриття незаконної діяльності. Продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлені особи документи ТОВ «Лантанбуд» (код (ДРПОУ 37224664) використовували у злочинних схемах з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, а також для переведення безготівкових грошових коштів у готівку. Враховуючи вищевикладене, правочини нібито укладені між ТОВ "Лантанбуд" та підприємствами постачальниками та покупцями не спричинили реального настання юридичних наслідків. Відповідно до баз даних податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних у ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на момент завершення перевірки між ТОВ "Лантанбуд» та ТОВ ВТФ «Діброва - Зв'язок» встановлено розбіжність у жовтні 2011 року на суму ПДВ 11624,63 грн. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Лантанбуд" для ТОВ ВТФ «Діброва - Зв'язок», правочини між ТОВ «Лантанбуд» і покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих. шо пов'язані з їх недійсністю. Перевіркою встановлено відсутність проведення операцій між ТОВ ВТФ «Діброва Зв'язок» та ТОВ «Лантанбуд», що не спричиняють реального товарного характеру та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ ВТФ «Діброва - Зв'язок» та відповідно несплати податків до бюджету. Враховуючи зазначне, в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.01. 1997 року ТОВ ВТФ "Діброва-Зв'язок" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АА № 588509 від 10.04. 2012 року. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 200043351 від 26.04. 2012 року (а.с. 6-7, 36).

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівному була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВТФ "Діброва-Зв'язок" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахугках з ТОВ "Лантабуд" за період з 01.01. 2011 року по 31.12. 2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 247/22-200/2256347 від 22.04. 2013 року (а.с. 15-20).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001972342 від 08 травня 2013 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17437,50 грн., з яких 11625,00 грн. - основного платежу та 5812,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 14).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргами на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішеннями про результати розгляду скарг, дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги залишено без задоволення (а.с. 8-9, 10, 11-12, 13).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0001972342 від 08 травня 2013 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Лантанбуд" товарно-матеріальних цінностей. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ ВТФ "Діброва-Звязок" та ТОВ "Лантанбуд", висновків, викладених у постанові про призначення перевірки від 06.03. 2013 року слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Диби О.Д., щодо контрагента позивача - ТОВ "Лантанбуд". Зокрема, у постанові зазначено, що продовжуючи свою злочинну діяльність, невстановлені особи, документи ТОВ "Лантанбуд" використовували у злочинних схемах з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам підприємницької діяльності, а також для переведення безготівкових грошових коштів у готівку. Крім того, відповідачем у акті перевірки стверджується, що господарські операції ТзОВ ВТФ "Діброва-Звязок" та ТОВ "Лантанбуд" були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.05. 2012 року, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Лантанбуд" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. З даного Витягу, також вбачається, що види діяльності ТОВ "Лантанбуд" за КВЕД: 45.21.1 Будівництво будівель, 63.40.0 Організація перевезення вантажів, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 29.24.4 Ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення, 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі (а.с. 46, 47-49).

Крім того, ТОВ "Лантанбуд" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100301506, індивідуальний податковий номер 372246615533, видане 15.09. 2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Як вбачається з матеріалів справи, вказане свідоцтво чинне на даний час.

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Лантанбуд" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лантанбуд" у жовтні 2011 року було укладено усний договір купівлі-продажу кабелю МКСБ4*4*1.2.

На виконання Договору ТОВ "Лантанбуд" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 69747,80 грн. у тому числі ПДВ - 11624,63 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною від 13.10. 2011 року на загальну суму 69747,80 грн., у т.ч. ПДВ - 11624,63 грн.;

- податковою накладною № 5 від 04.10. 2011 року на загальну суму 69747,80 грн., у т.ч. ПДВ - 11624,63 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (а.с. 51, 53).

Придбані матеріальні цінності були отримані позивачем, що відображено у бухгалтерській довідці № 10/11 за жовтень 2011 року (а.с. 54).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю згідно платіжного доручення № 246 від 12 жовтня 2011 року (а.с. 50).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Лантанбуд" до місця здійснення субпідрядних робіт відбувалося автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 07ДДТ № 07978 від 13.10. 2011 року (а.с. 52).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Лантанбуд" кабелю та отримання доходу від його використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, між позивачем та ТзОВ "Шляхове будівництво "Альтком" було укладено договір субпідряду на виконання ряду робіт. Для виконання вказаних робіт, було використано кабель, рух (надходження та списання) якого підтверджується бухгалтерською довідкою № 4/13 за квітень 2013 року та Актом примання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2013 року (а.с. 37-40, 56-57, 58-70). Вказані роботи були оплачені замовником, відповідно до долучених до матеріалів справи виписок із банку (а.с. 41-44).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Лантанбуд" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Лантанбуд", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ТОВ "Лантанбуд", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Лантанбуд". На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лантанбуд" і вказували б на те, що дані податкової накладної, виписаної продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочин Позивача з ТОВ "Лантанбуд" порушує публічний порядок та направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

У вироку Приморського районного суду м. Одеси у справі № 1-КП/1522/9/12 від 20.02. 2013 року, що постановлений за наслідком розгляду кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12012170020000023 від 30.11. 2012 року, який, зі слів представника відповідача, не набрав законної сили, не знайшли відображення обставини щодо наявності вини та умислу на заволодіння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТзОВ ВТФ "Діброва-Звязок" та ТОВ "Лантанбуд" при здійсненні вищезазначеної господарської операції (а.с. 77-79). Крім того, даний вирок постановлено стосовно засновника, яка протиправно усунулася від здійснення заявленої в статуті підприємства господарської діяльності та з метою отримання обіцяної грошової винагороди передала невстановленим особам всі реєстраційні документи. Разом з тим, суду слід зазначити, що даний вирок не стосується кримінального провадження у межах якого була проведена перевірка.

Вирок, який би підтвердив обставини щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ "Лантанбуд" та здійснювали господарську діяльність представником відповідача суду не надано. В матеріалах справи наявна лише постанова про призначення перевірки від 06.03. 2013 року слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області старшого лейтенанта міліції Диби О.Д., яка прийнята за наслідком розгляду матеріалів досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201217002000081, яка не є належним доказом, що підтверджує вину та умисел на заподіяння шкоди майну держави у осіб, які здійснювали господарську діяльність від імені ТОВ "Лантанбуд" (а.с. 74-76).

Таким чином, суд, при вирішенні даної адміністративної справи не бере до уваги вищезазначений вирок суду, оскільки він не доводить вини та умислу на заподіяння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТзОВ ВТФ "Діброва-Звязок" та ТОВ "Лантанбуд".

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001972342 від 08 травня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0001972342 від 08 травня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 175 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 75 від 19.08. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0001972342 від 08.05. 2013 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Діброва - Зв'язок" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.