Рішення № 33753673, 22.08.2013, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2156/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мички І.М.

при секретарі Маркович І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним.

В поданій до суду заяві зазначає, що 11 лютого 2008 року між нею (Позичальником) та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Банк) укладено кредитний договір № 1701/0208/64-001.

Того ж дня між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» укладено договір застави.

Вважає, що існують всі правові та фактичні підстави для визнання вказаних раніше договорів недійсними. Зазначає, що оспорювані договори суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а саме, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 25-27, 95, 203, 207, 215, 233, 257, 525, 549, 590, 1056, 1076 ЦК України, ст.15 ЦПК України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст.11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів". Вказує, що договори укладено під впливом тяжких для нього обставин і на вкрай невигідних умовах. Збігом тяжких для неї обставин є те, що він змушений був отримати кредит на споживчі цілі на невигідних умовах. Про вкрай невигідні умови свідчить, зокрема, те, що оспорювані договори є односторонніми, передбачають лише права Банку та обов'язки і відповідальність Позичальника. В той же час відповідальність Банку за невиконання умов договору не передбачена.

Просить суд кредитний договір та договір застави визнати недійсними.

Позивач подав в суд заяву, в якій позов підтримав, просив справу розглянути в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи. Від нього повернулася розписка з підписом про те, що він повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Заява про розгляд справи без його участі не надійшла. А тому суд розглядає справу в порядку, передбаченому главою 8 ЦПК України (заочний розгляд справи).

Відповідач не надав суду витребувані документи, необхідні для вирішення справи, а саме: оригінали кредитного договору та іпотечного договору, положення про відділення (філії банку), оригінал та належно завірену копію довіреності на особу, що має право укладати договори від імені банку, відомості про те, яка інформація повідомлялася позичальнику перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, докази такого повідомлення, інформацію про те, які відомості вимагалися від позивача перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, інформацію про те, чи надавалися отримані від позивача персональні відомості третім особам, якщо так, то кому саме і які відомості, докази передавання одного з примірників договору про надання споживчого кредиту позичальнику, інформацію про інші кредитні програми, котрі існували на момент укладання кредитного договору, детальний розрахунок належних до сплати платежів за кредитним договором, детальний розрахунок нарахованих штрафних санкцій за кредитним договором, акти обстеження та оцінки предмета іпотеки за договором іпотеки, відомості щодо закриття відділень ПАТ «Сведбанк» в Рівненській області, оригінали документів, що підтверджують право власності на майно, що передається в іпотеку, генеральну ті індивідуальну ліцензію Банку на здійснення валютних операцій щодо надання кредиту в іноземній валюті та отримання від позичальника коштів в іноземній валюті, відомості щодо уступки права вимоги за кредитним договором третім особам.

А тому суд розглядає справу по наявних в справі доказах

Дослідивши наявні докази по справі суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі , виходячи із наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 11 лютого 2008 року між ОСОБА_1 (Позичальником) та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Банк) укладено кредитний договір № 1701/0208/64-001.

Того ж дня між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» укладено договір застави транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.1 Договору - Банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 32 475 (тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) доларів США, на строк з 11 лютого 2008 року по 10 лютого 2015 року та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Згідно п.1.3 того ж Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

У відповідності до п.2.1 Договору - забезпеченням виконання зобов'язання за договором по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного Договору та інших витрат Банку пов'язаних з одержанням виконання, є застава автомобіля марки Suzuki Grand Vitara, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Укладено договір застави транспортного засобу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч.1 ст. 215 того ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Зміст кредитного договору має відповідати вимогам, встановленим ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення договору)

Положення статті 18 того ж Закону передбачають визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Суд прийшов до висновку, що оспорювані кредитний договір та договір застави суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а саме, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 25-27, 95, 203, 207, 215, 233, 257, 525, 549, 590, 1056, 1076 ЦК України, ст.15 ЦПК України, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст.11, 18 Закону України „Про захист прав споживачів".

Суд вважає, що зазначені позивачем договори укладено під впливом тяжких для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. Збігом тяжких для позивача обставин є те, що він був змушений отримати кредит на споживчі цілі на невигідних умовах. Про вкрай невигідні умови договору свідчить, зокрема, те, що оспорювані договори є односторонніми, передбачають лише права Банку та обов'язки і відповідальність Позичальника. В той же час відповідальність Банку за невиконання умов договору не передбачена.

Кредитний договір передбачає надто широкий перелік підстав для дострокового повернення кредиту та сплати процентів позичальником (п. п. 3.8., 3.9., 5.1.4., 5.1.5., 6.1.2.1., 6.1.2.2.)

Відповідно до п. 3.8 Договору сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника щодо строку виконання Позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав Банку вимагати від Позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин:

- якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3. та при невиконанні зобов'язань Позичальника, передбачених п.п. 5.1.7. та/або 5.1.11. цього Договору та/або у випадках незгоди Позичальника укласти додаткову угоду до цього Договору при настанні обставин, передбачених п.9.2. цього Договору;

- якщо у відношенні Позичальника, його майна є рішення чи вчинена дія з боку будь-яких державних органів або органів, що мають аналогічні повноваження, які істотно ускладнюють чи роблять неможливим розпорядження майном Позичальника.

При настанні зазначених вище обставин, строк виконання Позичальником зобов'язань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, на 10 календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою з якої починається відлік, зазначеного вище десятиденного строку вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненні кредиту, сплати процентів за користування ним, в строки, змінені за згодою Сторін цим пунктом цього договору,Банк має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п.3.10 цього договору.

До направлення Банком Позичальнику зазначеного вище повідомлення про зміну умов цього договору, зазначені у другому та третьому абзацах цього пункту цього договору обставини вважаються такими, що не настали.

П.3.9 договору передбачає, що при порушенні умов, передбачених п.5.1.9 цього договору, та/або у випадках, в яких чинним законодавством України передбачено право дострокової вимоги виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою, та/або якщо позичальник порушив строки платежів, встановлені п.3.1 цього договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а Позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим пунктом цього договору.

Вимога про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за користування ним направляється Позичальнику в порядку, передбаченому п.3.10 цього Договору.

Відповідно до п.3.10 у випадках порушення умов п.п. 3.8., 3.9. та 6.1. цього договору та/або умов іпотечного договору , що укладається між Банком та Позичальником у відповідності до п.2.1. цього договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється Банком Позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Згідно п.5.1.4. при незгоді з новим розміром процентної ставки, установленої згідно п.6.1.2 даного договору, позичальник має погасити заборгованість за кредитом та сплатити належні до сплати проценти у порядку, передбаченому п.6.1.2 цього договору.

Відповідно до п.6.1.2 договору у випадку зміни економічних умов та вартості на ринку ресурсів позикового капіталу Сторони досягли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими Сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки (п.1.3.) при укладанні цього договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав Банку за цим Договором щодо розміру процентної ставки (п.6.1.2.1.) або строку виконання зобов'язань Позичальником за цим Договором (п.6.1.2.2).

П.6.1.2.1 цього Договору передбачає право Банку повідомляти Позичальника про зміну процентної ставки шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за десять календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки.

Зміни до договору набувають чинності , а нова процентна ставка починає діяти з 11-го дня після відправлення Банком повідомлення відповідно до цього підпункту пункту 6.1.2 цього Договору.

Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку , вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

У відповідності з п. 6.1.2.2 протягом зазначеного вище десятиденного строку Позичальник має право подати до Банку заперечення щодо нового розміру процентної ставки. При наявності таких заперечень строк виконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним за взаємною згодою Сторін, вважається таким, що настав, в день звернення Позичальника до Банку з зазначеними вище запереченнями. Факт звернення Позичальника до Банку підтверджується поставленням вхідного штампу Банком із зазначенням номера та дати реєстрації звернення Позичальника. У випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, в строки, змінені за угодою сторін цим підпунктом 6.1.2.2 пункту 6.1.2. цього Договору, Банк має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п.3.10 цього Договору.

Вказані пункти кредитного договору суперечать чинному законодавству -

ст. ст. 525, ч. ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1056-1 того ж Кодексу передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно п.5.1.6 договору при зміні свого місця проживання Позичальник зобов'язаний повідомити Банк протягом 3-х днів про цю зміну, у письмовій формі.

Відповідно до п. 5.1.8. договору Позичальник зобов'язаний повідомляти Банк про зміну свого сімейного стану не пізніше семи днів від дати такої зміни в письмовій формі.

Згідно п.5.1.11 договору Позичальник зобов'язується без попередньої письмової згоди Банку не укладати договорів по одержанню нових позик кредитів, а також не укладати договорів щодо розпорядження будь-яким рухомим та/або нерухомим майном.

У відповідності до п.9.4 договору Позичальник зобов'язаний повідомляти Банк протягом 3-х банківських днів про свою участь у судових розглядах, що загрожують його майновому положенню, як позивача, відповідача або третьої особи.

Вказані пункти договору безпідставно обмежують цивільну правоздатність сторони договору - позичальника, передбачену ст.ст.25-27 ЦК України, суперечать положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.5.1.5 договору при настанні подій, зазначених у п.3.8, 3.9. цього договору, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом та сплатити проценти у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф, згідно п.8.1. даного договору.

П.8.1 Договору передбачає, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається - 360 (триста шістдесят).

Відповідно до п.8.2. цього Договору за неповідомлення Банку про зміну свого місця проживання, а також умов зазначених у п.п. 5.1.6.- 5.1.12., п.9.3., 9.4 даного договору, Позичальник сплачує штраф у розмірі 2% від суми, зазначеної в п.1.1. даного Договору за кожен випадок.

Вказані вище положення договору про відповідальність за невиконання його умов суперечать ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як передбачають лишень відповідальність позичальника і не передбачають будь-якої відповідальності позикодавця.

Окрім того, ці положення договору суперечать ст. ст.192, 524, 533, 549-551 ЦК України, оскільки передбачають можливість нарахування пені виходячи з того, що кредит надано в іноземній валюті - доларах США. Між тим, нарахування штрафних санкцій, в т.ч. - пені, в іноземній валюті не допускається. Пеня може нараховуватися тільки в гривнях.

Згідно статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 того ж Кодексу:

1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно статті 533 ЦК України:

1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно статті 549 ЦК України:

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 551 ЦК України :

1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3.11 Договору за перевірку документів згідно цього Договору Позичальник сплачує Банку в день фактичної видачі кредиту комісію у розмірі 1% від розміру кредиту без ПДВ шляхом сплати суми комісії на рахунок №373900001/373940078358301 через касу Банку або безготівковим шляхом в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день такої сплати.

Відповідно до п.5.1.12. Договору Позичальник зобов'язується оплатити послуги Банку, пов'язані з видачею кредиту відповідно до тарифів Банку, а також оплатити інші витрати, пов'язані із супроводом і реалізацією даного договору.

Відповідно до п.6.1.6 Банк має право стягувати плату за надані послуги, пов'язані з оформленням і видачею кредиту відповідно до тарифів Банку.

Вказані пункти договорів передбачають право позикодавця стягувати з позичальника кошти всупереч положенням, що містяться в ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.5.1.9 вказаного договору на момент передачі зазначеного в п.2.1 майна в іпотеку, Позичальник зобов'язаний застрахувати автомобіль в страховій компанії, обраній Банком.

Положення даного пункту договору суперечать ст.6 ЦК України про свободу в укладенні договорів, ст.999 цього ж Кодексу, яка передбачає обов'язкове страхування лиш у випадках, прямо передбачених законом.

У відповідності до п.5.1.13 Кредитного договору - позивачу дозволено використовувати автомобіль лише в межах пробігу - 50 000 км., що суперечить ст. 41 Конституції України, яка передбачає, що власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним.

Згідно п.6.1.5 Договору Банк має право одержати відшкодування з іншого майна Позичальника, що не виступає предметом застави за цим договором.

Положення цього пункту договору прямо суперечать іншим положенням цього договору, договору застави. Адже вартість майна, переданого в заставу, є значно більшою за отриманий кредит з врахуванням суми відсотків.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, як визнання недійсним і додаткового зобов'язання. А тому в зв'язку з визнанням недійсним кредитного договору має бути визнаний недійсним договір застави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, на підставі ст.61 Конституції України, ст.ст. 192, 203, 215, 216, 233, 525, 548, 651 ЦК України, ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсними :

кредитний договір №1701/0208/64-001 від 11 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 (Позичальником) та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником котрого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (Банк);

договір застави №1701/0208/64-001-Z-1 від 11 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником котрого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (Банк);

Стягнути з ПАТ «Сведбанк» в користь держави судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскарженим позивачем в апеляційний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Здолбунівський районний суд.

Суддя