Рішення № 33753327, 26.09.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/5854/13-ц

Провадження № 2/265/2283/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шиян В. В.,

при секретарі Мальській Г.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Приватного підприємства Виробничої фірми "ГіС" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди спричиненої неправомірними діями робітника при виконанні своїх трудових обов'язків,-

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2013 року ПП Виробнича фірма «ГіС» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення шкоди спричиненої неправомірними діями робітника при виконанні своїх трудових обов'язків. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 23 лютого 2012 року на підставі особистої заяви від 22 лютого 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду зварювальника 3-ого розряду до ПП ВФ «ГіС». В трудовому договорі від 22 лютого 2012 року, який підписаний особисто ОСОБА_1 оговорювалися правила та умови роботи на підприємстві, які пов'язані з виконанням виробничих завдань на території ПАТ МК «Азовсталь», а також чітко оговорювалось штрафні санкції за порушення режиму підприємства, які полягають в компенсації ПП ВФ «ГіС» матеріальної шкоди відповідного розміру виставленого ПАТ МК «Азовсталь». Відповідачем ОСОБА_1 18 травня 2012 року було порушено умови договору в наслідок чого 18 травня 2012 року був виданий наказ № 53-к про звільнення останнього за п.8 ст. 40 КЗпП України за крадіжку на робочому місті. Даний наказ ОСОБА_1 не був оскаржений. Відповідно до умов договору підряду № 2012/14 ск від 01.11.2011 року та додатку № 1 до нього, у зв'язку з порушенням правил розпорядку на території комбінату ПАТ МК «Азовсталь» робітником ПП ВФ «ГіС» ОСОБА_1, роботодавець сплатив ПАТ «МК»Азовсталь» штраф в сумі 2000 гривень. Враховуючи вище викладені обставини справи, ПП ВФ «ГіС» була спричинена матеріальна шкода в розмірі 2000,00 гривень в наслідок неправомірних дій відповідача, тому позивач був вимушений звернутися до суду із вказаним позовом. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП ВФ «ГіС» матеріальну шкоду в розмірі 2000,00 гривень а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

В судовому зсіданні представник позивача ПП ВФ «ГіС» - Темір І.В. який діє на підставі довіреності, повністю підтримав позовні вимоги, та пояснив, що ОСОБА_1, працював в ПП ВФ «ГіС» на посаді зварювальника з 23 лютого 2012 року по 18 травня 2012 року, та був звільнений на підставі п.8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання. Наказ про звільнення ОСОБА_1 оскаржено не було, а тому відповідач погодився з підставами звільнення. Оскільки ОСОБА_1 вчинив розкрадання на робочому місті то ПП ВФ «Гіс» вимушений був сплатити ПАТ «МК»Азовсталь» штраф в сумі 2000 гривень. Враховуючи той факт, що трудовим контрактом було передбачено особливі умови роботи, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму 2000 гривень, а також просить стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 229,41 гривень, та витрати по оплаті юридичних послуг в розмірі 650 гривень.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, та пояснив, що суму матеріальної шкоди в розмірі 2000 гривень він визнає і не заперечує проти її стягнення а суми судових витрат за сплату судового збору в розмірі 229,41 гривень, та витрати по оплаті юридичних послуг в розмірі 650 гривень, не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд вислухав сторони, вивчивши письмові матеріали справи, надійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зокрема, ч.3 та ч.4 ст.60 ЦПК України встановлено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наказом ПП «ГіС» № 16-к від 23 лютого 2012 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу електрозварювальником 3 розряду, на підставі особистої заяви від 22 лютого 2012 року та контрактної угоди від 22 лютого 2012 року. ( а.с.7,8,9)

Під час прийняття на роботу, ОСОБА_1, був попереджений про особливі умови роботи, а також про особливі умови договору, в яких передбачено сплату штрафу при порушенні режиму підприємства, про що свідчить його особистий підпис. ( а.с.7)

Відповідно до п.1 трудового контракту від 22 лютого 2012 року, при порушенні режиму підприємства ПАТ «МК»Азовсталь», визначеного СТП 232-104-2011, яке повинно виконуватися ПП ВФ «ГіС», відповідно до договору підряду № 2012/14ск від 1 листопада 2011 року, а саме виносу через КПП чи іншим шляхом предметів дії по виносу яких кваліфікуються як крадіжка чи викрадення , ОСОБА_1 повинен виплатити ПП «ГіС» матеріальну шкоду, визначеного розміром штрафу, вказаного в СТП 232-104-2011, та виставленого комбінатом на розрахунковий рахунок підприємства. ( а.с.8)

Згідно акту № 2385 п від 18 травня 2012 року, складеного начальником караулу № 1 ТОВ «Охорона Рівне» Манцовим А.А. був складений акт № 2385п, відповідно до якого в 14 годин 45 хвилин контролером КПП ТО № 3 ТОВ «Охорона Рівне» ОСОБА_4 на вартовій дільниці був встановлений факт порушення громадянином ОСОБА_1 п. 5.9 г СТП 232-104-2011п, яке виразилося в наступному: ОСОБА_1 виносив з території комбінату 13 штук прозорих захисних стекол від зварювального щитка без відповідних документів на винос, що є порушенням п. 3.1 СТП 232-106-2007 не зв'язаним з порушенням документального оформлення при переміщенні товарно - матеріальних цінностей через КПП та по території комбінату. Цей факт було розцінено як крадіжку з території комбінату. ( а.с.11)

Згідно наказу ПП «ГіС» № 53-к від 18 травня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено за ст.. 40 п.8 КЗпП України у зв'язку з крадіжкою на робочому місці. Вказаний наказ відповідачем оскаржено не було. ( а.с.12)

Відповідно до п. 12.1.35 договору підряду № 2012/14 ск, від 1 листопада 2011 року, передбачені штрафні санкції за порушення трудового розпорядку, нормативних вимог пропускного режиму, та при нанесенні збитків майну ПАТ «МК»Азовсталь», а також за інші порушення передбачені в додатку № 1 до договору № 2012/14 ск від 1 листопада 2011 року.

Згідно п.7 додатку № 1 до договору № 2012/14 ск від 1 листопада 2011 року, за порушення вимог нормативних документів по пропускному режиму та внутрішньо об'єктному режиму оговорених стандартами підприємства по безпеці та охороні , не пов'язане з порушенням правил документального оформлення при переміщенні ТМЦ через КПП та по території заказника в тому числі при розкраданні сума штрафних санкцій складає 2000 гривень.

Платіжним дорученням № 665 від 17 липня 2012 року яке було виписано на підставі накладної № 115 , від 21 червня 2012 року - ПП ВФ «ГіС» сплатило на користь ПАТ «МК»Азовсталь» за порушення ОСОБА_1 пропускного режиму суму 2000 гривень. ( а.с.15,16)

Згідно довідки ПП ВФ «ГіС»№ 15 від 15 квітня 2013 року, ОСОБА_1 під час звільнення отримав всю суму заробітної плати. Утримання відповідно до рахунку 90942091 від 21 червня 2012 року не проводилося. ( а.с.10)

Згідно ч.1,2 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх робітниками» від 29 грудня 1992 року №14, за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, робітники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. Однак, якщо розмір матеріальної відповідальності був встановлений в укладеному з робітником контракті, шкода стягується з робітника згідно умов контракту.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачу ПП ВФ «ГіС» була заподіяна шкода в розмірі 2000,00 грн. в результаті неправомірних дій ОСОБА_1, про наслідки яких останній був письмово попереджений при прийомі на роботу, тому позовні вимоги ПП ВФ «ГиС» до ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, а сума заподіяної шкоди в розмірі 2000,00 грн. стягненню з відповідача.

Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею та документально підтвердженні судові витрати, які відповідно до ст.79 цього Кодексу складається з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на правову допомогу. Крім того, ч.1 ст.84 цього Кодексу встановлено, що витрати пов'язані з оплатою правої допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Згідно із ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дії поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Мінімальна заробітна плата станом на 5 липня 2013 року становила 1147,00 гривень, таким чином граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 458,8 гривень.

Як вбачається з довідки ФОП ОСОБА_5 від 05 липня 2013 року, за складання даного позову позивач ПП ВФ «ГіС» сплатив ФОП ОСОБА_5 650 гривень що підтверджується е квитанцією № 039 від 05.07.2013 року, яке не є офіційно завіреною, при цьому сума вказана в квитанції значно перевищує граничний розмір встановлений законом, а інших юридичних послуг зазначено не було.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг в розмірі 650 гривень не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

Разом із тим, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір у розмірі 229,41 гривня .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 88, 209, 213- 215, 218, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства Виробничої фірми "ГіС" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди спричиненої неправомірними діями робітника при виконанні своїх трудових обов'язків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, (ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Виробничої фірми "ГіС" зареєстрованого в місті Маріуполі по проспекту Перемоги 11 квартира 12, розрахунковий рахунок 26002962486602 в ПАТ»ПУМБ» м. Донецька МФО 334851 ОКПО 22002821, в рахунок відшкодування шкоди суму 2000 гривень, судовий збір в сумі 229,41 гривня, а всього 2229 ( дві тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 41 копійка .

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _______ Шиян В.В.