Ухвала суду № 33748412, 25.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року справа №805/11752/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді : Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/11752/13-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання дій протиправними, зобов'язання вчини певні дії, скасування вимоги про сплату недоїмки, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування вимоги № Ф-1036 у сумі 7464 грн. 68 коп., зобов'язання не нараховувати суми єдиного внеску за квітень-травень 2013 року в сумі 796 грн. 02 коп., визнання незаконними дій по нарахування єдиного соціального внеску.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/11752/13-а позов задоволений частково (а.с.31, 32-34).

Скасована вимога Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 1 липня 2013 року № Ф-1036 про сплату недоїмки в загальній сумі 7464 грн. 68 коп. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Не погодившись рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с.36-38). В якості підстави незгоди визначив не досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як наслідок обов'язку позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Донецької міської ради 10 грудня 2003 року. Перебуває на обліку в УПФ України в Кіровському районі м. Донецька як страхувальник, який обрав спрощену систему оподаткування.

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є пенсіонером за віком (а.с.8). Позивач є отримувачем пенсії за віком з 12.05.2003 року яка призначена відповідно до ст.13 «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

1 липня 2013 року відповідачем прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф-1036 (вих. № 13254/02 від 10 липня 2013 року), відповідно до якої станом на 1 липня 2013 року у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 7464 грн. 68 коп. З пояснень сторін, письмових заперечень, розрахунків відповідача, особового рахунку позивача, судом першої інстанції встановлено, що дана заборгованість утворилася за період з 1 серпня по 31 грудня 2011 року в сумі 1698 грн. 23 коп., за 2012 рік в сумі 4572 грн. 42 коп. та 1 квартал 2013 року в сумі 1194 грн. 03 коп. За даний період позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як фізична особа-підприємець.

Позивач письмовою заявою звернувся до відповідача з проханням скасувати вимогу про сплату недоїмки з урахуванням того, що він (на його думку) є пенсіонером за віком, у зв'язку із чим він не повинен сплачувати єдиний соціальний внесок. Відповідачем було надане рішення від 19 липня 2013 року № 16227/02, відповідно до змісту якої вимога від 1 липня 2013 року була залишена без змін та заявникові повідомлено наступне.

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Визначення правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, встановлено Законом України від 08.07.2010, № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).

З урахуванням статті п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, дія цього закону поширюється на позивача, як на платника єдиного внеску - фізичну особу підприємця, як особа, що обрав спрощену систему оподаткування.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

База нарахування, розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначені статтями 7-9 Закону №2464.

Так, частиною 8 статті 9 Закону №2464 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Також частиною 12 цієї статті встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 7 р. I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI (далі - Закон № 3609) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон про ЄСВ), згідно з якими ст. 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту: «особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням змін, внесених Законом № 3609, пенсіонери - приватні підприємці, що сплачували єдиний податок, більше не є платниками єдиного внеску, в частині сплати цього внеску за себе у зв'язку з тим, що тепер вони не належать до числа застрахованих осіб (в обов'язковому порядку). Зміни, внесені Законом № 3609, набули чинності 06.08.2011 року.

Враховуючи, що страховий стаж особам для призначення пенсії обчислюється в місяцях, вищезазначені платники, починаючи з серпня 2011 року, не мають обов'язку щодо сплати єдиного внеску у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

На підставі системного аналізу, виходячи із правого змісту зазначених положень законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач, як приватний підприємець, що є пенсіонером за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, в 2011 році повинен був сплатити єдиний внесок лише за січень-липень у розмірі не менше мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464). Починаючи з серпня він не зобов'язаний сплачувати такий внесок.

В даному випадку частиною 4 статті 4 Закону №2464 не визначено обмежень щодо осіб, які є пенсіонерами за віком, та не пов'язує право позивача на звільнення від сплати відносно себе єдиного внеску з досягненням 60 річчя відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Ч.4 ст.4 Закону №2464 встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, не залежно від того на підставі якого закону, особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона 60-ти річного віку ( для чоловіків). Будь-яких обмежень щодо надання таких пільг з цього приводу, внесеними змінами до статті 4 Закону №2464 не встановлено.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено призначення позивачу пенсії за віком, та оподаткування доходів від здійснюваної підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, із врахуванням відсутності в частині 4 статті 4 Закону № 2464 обмежень її застосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про скасування прийнятої вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у адміністративній справі № 805/11752/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова