Рішення № 33747282, 26.09.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 926/885/13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 43997,67 грн.

Суддя Гурин М. О.

за участю представників сторін:

від позивача - Українець О.П., довіреність №2781-О від 07.09.2012;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку від 22.03.2007 р. на загальну суму 43997,67 грн., в тому числі: 11007,66 грн. - основний борг, 16365,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 16624,56 грн. - пеня.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору банківського рахунку №CV1JKW від 22.03.2007 р.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 23.08.2013 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 12.09.2013 р.

Ухвалою господарського суд Чернівецької області від 12.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 26.09.2013 р.

26.09.2013 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву представника позивача про зменшення позовних вимог згідно якої, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 37718,57 грн., в тому числі: 11007,66 грн. заборгованості по кредиту, 16365,45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 10345,46 грн. пені.

У судовому засіданні 26.09.2013 р. представник позивача просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розглянувши заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

22.03.2007 р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір банківського рахунку №CV1JKW (далі Договір).

Згідно пункту 1.1. статуту позивача публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Відповідно до пункту 1.1. договору банк відкриває клієнту (відповідачу) поточний рахунок у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.25. договору передбачено, що у разі потреби, за вимогою клієнта банк зобов'язаний здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта. Порядок та умови надання клієнту овердрафту обумовлюються у Додатковій угоді до договору банківського обслуговування або окремому договорі про надання овердтрафтового кредиту.

Додатком № 7 до договору є Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

24.04.2007 р. сторонами було підписано регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок, який як зазначалось вище є додатком до основного договору і по своїй природі є кредитним договором, та який на день розгляд справи є правомірним.

Пунктом 1.1 регламенту передбачено, що банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі Анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

Кредит, згідно пункту 1.2. регламенту надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків і т.д.

Згідно із пунктом 1.5. регламенту клієнт сплачує відсотки за весь час користування кредитом. Для розрахунку відсотків за користування кредитом установлюється диференційована процента ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом, що передбачено п.4.1 регламенту.

У відповідності до пункту 4.2.5. регламенту у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня встановлюється подвоєна процентна ставка.

Згідно пункту 5.1. регламенту у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, останній сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

Відповідач в порушення своїх зобов'язань не сплачував кредит та нараховані відсотки. На день звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в сумі 11007,66 грн., 16365,45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 10345,46 грн. пені.

16.07.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за №70427CVHMO406 від 02.07.2013 р. про погашення заборгованості за Договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться,

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 11007,66 грн. заборгованості по кредиту, 16365,45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 24.04.2008 р. по 24.04.2011 р. в сумі 10345,46 грн. позовні вимоги також підлягають задоволенню з огляду на таке.

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до пункту 5.3. регламенту нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом трьох років із дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Проте, сторони не зверталися до господарського суду з заявами про застосування позовної давності, а відтак суд не застосовує до спірних відносин позовну давність.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними доказами обґрунтував позовні вимоги, натомість відповідач доводів позивача не спростував.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість в сумі 37718,57 грн., в тому числі: 11007,66 грн. заборгованості по кредиту, 16365,45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 10345,46 грн. пені, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 27.09.2013 р.

Суддя М.О. Гурин