Рішення № 33747238, 25.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 918/1392/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" (далі - Товариство) до фізичної особи-підприємця Куницького Петра Миколайовича (далі - Підприємець) про стягнення заборгованості в сумі 42 138 грн. 93 коп.,

за участі представників:

позивача: Кавкова М.В. за дов. від 5 вересня 2013 року,

відповідача: Петрійчук Т.П. за дов. від 25 березня 2013 року № 674,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2013 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 2799, укладеного 23 січня 2013 року між позивачем та Підприємцем, останньому згідно видаткових накладних було передано у власність рибоморепродукти на загальну суму 67 072 грн. 95 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 32 867 грн. 00 коп., та заборгувавши таким чином останньому 34 205 грн. 95 коп., Товариство, посилаючись на статті 526, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просило суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 3 420 грн. 60 коп. штрафу, 2 318 грн. 51 коп. пені, три проценти річних у розмірі 483 грн. 57 коп. та 5 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 710 грн. 30 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 вересня 2013 року порушено провадження у справі № 918/1392/13, розгляд якої було призначено на 25 вересня 2013 року.

До початку судового засідання 25 вересня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 25 вересня 2013 року, згідно якої останній відмовився від стягнення з відповідача 3 420 грн. 60 коп. штрафу, 2 318 грн. 51 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 483 грн. 57 коп. та 5 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 710 грн. 30 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків, та просив суд стягнути з Підприємця лише суму основного боргу в розмірі 34 205 грн. 95 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 25 вересня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 25 вересня 2013 року, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача визнав позовні вимоги Товариства в частині стягнення з Підприємця 34 205 грн. 95 коп. основного боргу та не заперечував проти задоволення позову в цій частині.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року між Підприємцем та позивачем був укладений договір поставки № 2799, за умовами якого останній взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар - рибоморепродукти, а Підприємець, у свою чергу, - прийняти та оплатити його вартість (а.с. 9-12).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 вказаної угоди передбачено, що ціна та асортимент товару зазначаються в додатках (прайс-листах) до даного договору, що є його невід'ємною частиною та діють протягом окремого періоду часу.

У пункті 2.2 договору сторони погодили, що постачання товару буде здійснюватись партіями з попереднім узгодженням заявок за допомогою засобів електронного, факсимільного або телефонного зв'язку. Документом, що підтверджує узгодження постачання товару в кількісному, ціновому, вартісному виразі та відповідному асортименті з боку покупця є заявка (замовлення), а з боку постачальника - оформлена товарна накладна.

Асортимент та кількість товару, що поставляється, зазначається у товарних накладних. Сторони домовились, що товар вважається прийнятим за відповідним асортиментом і у відповідній кількості, якості та за ціною, що визначені у товарній накладній, якщо покупець підписав таку накладну (пункт 3.2 договору).

За умовами пункту 5.1 цієї угоди загальна вартість договору визначається як сума вартості товару, отриманого покупцем на підставі товарних накладних на кожну партію товару протягом дії цього договору.

Покупець оплачує за товар ціну, визначену в товарних накладних, яка вказана з урахуванням ПДВ, вартості тари та доставки постачальником товару покупцю (у разі доставки постачальником) (пункт 5.2 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу рибоморепродукти на загальну суму 67 072 грн. 95 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними: від 23 січня 2013 року № Ви-0000122 на суму 28 335 грн. 56 коп., від 23 січня 2013 року № Ви-0000123 на суму 4 039 грн. 51 коп., від 30 січня 2013 року № Ви-0000184 на суму 14 107 грн. 06 коп., від 30 січня 2013 року № Ви-0000189 на суму 491 грн. 42 коп., від 7 лютого 2013 року № Ви-0000247 на суму 5 282 грн. 87 коп., від 28 лютого 2013 року № Ви-0000432 на суму 14 816 грн. 53 коп. (а.с. 13-18).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 23 січня 2013 року № 2799 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов даної угоди.

Відповідно до пункту 6.1 договору покупець зобов'язаний сплатити за кожну отриману партію товару грошові кошти в національній валюті, зазначені в товарній накладній, шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника (або внесення готівкою в касу постачальника) протягом 14 календарних днів з моменту поставки. Днем здійснення платежу є день, коли грошові кошти зараховуються на рахунок постачальника або надходять до його каси.

Проте всупереч умовам договору Підприємець взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк виконав лише частково, сплативши позивачу 32 867 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наданими позивачем виписками з його банківського рахунку (а.с. 21, 26-28), прибутковими касовими ордерами Товариства (а.с. 19-20, 22-25), а також додатково підкріплюється актом звірки взаємних розрахунків (а.с. 32). Відтак, сума основного боргу відповідача перед позивачем за спірним договором складає 34 205 грн. 95 коп., що не заперечувалося і представником Підприємця у судовому засіданні.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 23 січня 2013 року № 2799, яка складає 34 205 грн. 95 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємця про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Водночас, як було зазначено вище, до початку судового засідання 25 вересня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 25 вересня 2013 року, згідно якої останній відмовився від стягнення з відповідача 3 420 грн. 60 коп. штрафу, 2 318 грн. 51 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 483 грн. 57 коп. та 5 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 710 грн. 30 коп., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За частиною 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Згідно з частиною 6 статті 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи той факт, що відмова позивача від позовних вимог про стягнення з Підприємця 3 420 грн. 60 коп. штрафу, 2 318 грн. 51 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 483 грн. 57 коп. та 5 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 710 грн. 30 коп. у даній справі підписана уповноваженою на це особою, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у даній справі в частині вищезазначених позовних вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Також згідно з вимогами частини 2 статті 78 ГПК України суд роз'яснює позивачу правові наслідки відмови від позову, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 2 статті 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена і у пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на вищезазначене, суд на підставі вищезазначеної статті Кодексу дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 720 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 78, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Куницького Петра Миколайовича (33016, місто Рівне, вулиця А. Мельника, будинок 16, квартира 125, ідентифікаційний код: 2587006033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг-Фіш" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Дзержинського, будинок 7, квартира 55, ідентифікаційний код: 35863179) 34 205 (тридцять чотири тисячі двісті п'ять) грн. 95 коп. основного боргу, а також 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця Куницького Петра Миколайовича 3 420 грн. 60 коп. штрафу, 2 318 грн. 51 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 483 грн. 57 коп. та 5 процентів річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 710 грн. 30 коп. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 вересня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко