Рішення № 33747195, 24.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2013 року Справа № 913/1989/13

Провадження № 30/913/1989/13

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця»,

м. Дніпропетровськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК

Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 21 059 грн. 04 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача: Косінов М.В., довіреність № 42 від 01.01.2013;

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній № 52139177 у розмірі 18 675 грн. 00 коп. та додаткових зборів у розмірі 2384 грн. 04 коп.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 52139177 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 56967813, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення та додаткові збори на загальну суму 2384 грн. 04 коп.

Позивач підтримав позовні вимоги у судовому засіданні та надав пояснення № 03-42/ДНЮ-4 від 23.09.2013 щодо стягнення з відповідача додаткових зборів у сумі 2384 грн. 04 коп.

Повноважний та компетентний представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але через канцелярію суду надав клопотання № 1193 від 08.08.2013 про зменшення суми штрафних санкцій до рівня провізної плати на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що невірне зазначення відповідачем відомостей у накладній не завдало жодних збитків залізниці.

23.09.2013 через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву № 1994 від 23.09.2013, яким заперечив проти позову, посилаючись на те, що при прийнятті Донецькою залізницею до перевезення вагонів претензій від перевізника не надходило, вагони прийнято без зауважень. На станції Фащівка та станції Дебальцеве ДП «Донецької залізниці» при прийнятті вагонів та при проходженні обов'язкового зважування на електронних вагах ніяких відхилень від зазначеної маси в накладній не виявлено, представники відправника для проведення спільного зважування не викликались, від вантажоодержувача, зазначеного в провізних документах на адресу вантажовідправника (відповідача у справі) жодних претензій щодо недостачі не надходило, зобов'язання сторін виконані належним чином та у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

19 січня 2013 року зі станції Фащевка Донецької залізниці на станцію призначення Красноперекопськ Придніпровської залізниці за накладною № 52139177 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж - антрацит у вагонах № 54751672, № 53561536, № 54777958, № 56967813, одержувачем за накладною зазначено ПАТ «Кримський содовий завод», вантаж маркований двома паралельними смугами з нанесенням вапна.

Маса вантажу на станції відправлення визначалась вантажовідправником без участі залізниці згідно п. 24 накладної, що також підтверджено телеграмою від 13.09.2013 зі станції відправлення та безпосередньо відповідачем у відзиві на позов.

Отже доводи відповідача в цій частині судом відхиляються через їх безпідставність.

21 січня 2013 року на попутній станції Запоріжжя 1 Придніпровської залізниці була здійснена контрольна перевірка маси вантажу у вагоні № 56967813 на 150-тонних вагонних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 56967813 в накладній № 52139177 вказано маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено - 70550 кг, тобто на 1550 кг більше, ніж вказано у накладній.

Викладене підтверджується Книгою обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по станції Запоріжжя - 1.

По даному факту складено акт загальної форми № 33 від 21.01.2013 та комерційний акт серії АА № 018734/3/07 від 21.01.2013 (а. с. 10, 17).

В комерційному акті містяться відомості про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні, завантаження нижче бортів на 15-20 см, завантаження у вагоні рівномірне, маркування відсутнє, вагон без дверей, люка щільно закриті.

Гарантійним листом № 62 від 22.01.2013 вантажовідправник відмовився від надлишку вантажу та зазначив, що претензії до залізниці відсутні (а.с. 13).

Належність відповідачеві вантажу у спірному вагоні на момент відправлення відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 18675 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім штрафу позивач заявив вимогу про стягнення додаткових зборів на загальну суму 2384 грн. 04 коп., які складаються зі збору за подачу й збирання рейкового рухомого складу локомотивом залізниці, збору за зберігання вантажів на місцях загального користування, збору за маневрову роботу, плати за користування вагонами на підставі складених актів загальної форми та накопичувальних карток.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 52139177 (вагон № 56967813) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69000 кг, спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах; у графі «Відправник» вказано найменування відправника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», тобто відповідача у справі.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Отже доводи відповідача в цій частині судом відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 56967813, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 69000 кг, фактичній масі вантажу - 70550 кг, що більше даних, вказаних у накладній на 1550 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом серії АА № 018734/3/07 від 21.01.2013, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 52139177 за вагон № 56967813 становить 3735 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 18 675 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Доводи відповідача відхиляються судом, оскільки спростовуються матеріалам справи.

Клопотання відповідача № 1193 від 08.08.2013 про зменшення суми штрафних санкцій згідно ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відхиляється судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, відповідачем не надано доказів винятковості випадку для застосування вищенаведених норм права.

Крім того, завантаження вантажу у спірному вагоні понад їх вантажопідйомність впливає на безпеку руху на залізниці.

Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 18675 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення додаткових зборів на загальну суму 2384 грн. 04 коп., які складаються зі «збору за подачу й збирання рейкового рухомого мкладу локомотивом залізниці» у розмірі 687 грн. 90 коп. (Т.2 Розділу 3 Тар. кер. № 1), «збору за зберігання вантажів на місцях загального користування» у розмірі 343 грн. 10 коп. (П.2 Розділу 3 Тар. кер. № 1), «збору за маневрову роботу» у розмірі 727 грн. 40 коп. (П.2 Розділу 3 Тар. кер. № 1), «плату за користування вагонами» у розмірі 96 грн. 50 коп., «довідки про перевезення вантажів» у розмірі 131 грн. 80 коп. (П.10 Розділу 3 Тар. кер. № 1) ПДВ у розмірі 397 грн. 34 коп.

Статтею 62 Статуту залізниць України передбачено, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства.

Стаття 129 Статуту залізниць України встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Правила складання актів встановлюють, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Накопичувальні картки № 29019003, № 29019002, № 29019001 складені 29 січня 2013 року станцією Красноперекопськ відповідно до додатку 3 до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, згідно яких ведеться облік витрачених коштів, які були підписані представником одержувача з оговоркою через те, що на підставі статті 122 Статуту залізниць України відповідальність за всі наслідки відправлення несе відправник. Підставою для складання накопичувальних карток є акти загальної форми № 33, № 503 та № 4010 станції Запоріжжя - 1 та Запоріжжя - 2, через те, що саме там здійснювалися вантажні операції зі спірним вагоном, що були наслідками неправильного зазначення маси вантажу у відповідному вагоні саме відправником, і на якого згідно статті 122 Статуту залізниць України покладаються всі наслідки, які виникли в результаті такого зазначення.

Відповідачем вказані факти не спростовані.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим обставинами справи, її матеріалами та підлягає задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача судового збору на підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит», 94701, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код 37713861, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», 49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код 01073828, штраф у розмірі 18 675 грн. 00 коп., додаткові збори на суму 2384 грн. 04 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 27.09.2013

Суддя І.П. Голенко