Рішення № 33747174, 25.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13472/13 25.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

про стягнення 118 504,46 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Просалова О.Є. - представник за довіреністю від 12.10.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 25.09.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" 118 504,46 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізинодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007. Відповідачем умови договору в частині внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу належним чином не виконувались, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2 312 065,34 грн. 20.09.12 сторони уклали додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої відповідач визнав суму боргу перед позивачем в розмірі 2 087 266,00 грн. Погашення вказаної заборгованості мало відбуватись за графіком, викладеним в додатку № 1 до Додаткової угоди, а саме 30.06.13 відповідачем мав бути здійснений платіж в сумі 77282,73 грн. Крім того, згідно Додатку № 2 в редакції Додаткової угоди № 3 у відповідача виник борг по сплаті лізингових платежів на суму 20335,86 грн. за період з 15.04.13 по 15.06.13, таким чином всього згідно додаткової угоди № 3 заборгованість складає 97 618,59 грн., а також неустойка в сумі 735,43 грн., 3 % річних - 150,44 грн., штраф - 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/13472/13 та призначено розгляд справи на 31.07.2013.

У судове засідання, призначене на 31.07.2013, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду виконано частково. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 14.08.13 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 14.08.13 було продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 25.09.13 у зв'язку з клопотанням представника відповідача, що надійшло через канцелярію суду.

23.09.13 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2 114 380,48 грн., що складається з заборгованості, що виникла згідно графіку, який викладено в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 за 10-12 періоди в сумі 2 087 266,00 грн. та заборгованості згідно Додатку № 2 в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.09.12, за період з червня по вересень 2013 року в сумі 27 114,48 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1304,09 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 276,90 грн. - 3% річних та 40000,00 грн. штрафу. Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 25.09.13 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04.07.2007 р. між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Основа" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 128-LD (надалі -договір).

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку №1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Ціна предмета лізингу становить еквівалент 1 102 503,06 доларів США, що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1,3601. В разі зміни крос-курсу на дату підписання акту приймання-передачі ціна предмету лізингу, визначена в цьому договорі, так само як і Графік лізингових платежів (додаток №2 до договору), мають бути відповідно змінені.

Згідно із п. 1.3 Договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Положеннями п. 7.5 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 1, № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав наступне обладнання, яке становить предмет лізингу: "Sennebogen кран, моделі 683 R-HD, серійний номер 683.5.125" та "решітчасту 6 м секцію для продовження гуська до 23 м. до Sennebogen кран, моделі 683 R-HD, що підтверджується актами прийому-передачі від 20.11.2007р. та 15.07.2008р.

22 жовтня 2008 року сторонами договору була укладена Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007р.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. Договору в наступній редакції: "1.1. Лізингодавець (Позивач) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу (Відповідачу) на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 1182142,25 доларів США (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі сто сорок два долари США 25 центи) у т.ч. ПДВ, що на день укладання цього Договору становить 5965358,61 (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 61 копійок), у т.ч. ПДВ (далі - "Ціна Предмета Лізингу")."

Відповідно до п. 7.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2 Складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіку Лізингових Платежів у

Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Комісія Лізингодавця розраховуються на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.

22.10.2008р. сторонами було підписано новий Графік лізингових платежів у вигляді Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 від 22.10.2008р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.02.11 у справі № 57/155 за позовом ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "Основа" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.2007, що набрало законної сили, вирішено стягнути з ТОВ «Основа» 2574363 грн. 78 коп. основного боргу, 75380 грн. 30 коп. 3% річних, 193244 грн. 89 коп. збитків від інфляції та 197987 грн. 61 коп. пені. Як встановлено судом вказаний борг виник з 15.06.09 по 15.01.11.

Як зазначив представник позивача вказана заборгованість станом на момент вирішення даного спору була погашена відповідачем в повному обсязі.

20.09.12 сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07, відповідно до умов якої лізингоодержувач визнає суму боргу перед лізингодавцем за договором в сумі 2 312 065,34 грн. в тому числі заборгованість з пені - 224 799,34 грн., який виник за період з 15.02.11 по дату підписання цієї Додаткової угоди. Крім того згідно п.2 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості в сумі 2 312 065,34 грн. відбуватиметься відповідно до Графіку, який викладений в додатку № 1 до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони виклали Додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в редакції Додатка № 2 до цієї Додаткової угоди, при цьому зазначений Додаток № 2 застосовується до відносин між сторонами за договором фінансового лізингу з 15.12.11. Тобто, п. 3 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 сторони внесли зміни до Графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 та прострочено погашення заборгованості згідно Графіку, викладеного в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 від 20.09.12, а саме не здійснено 10, 11 та 12 платежі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (акти приймання-передачі) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до Договору фінансового лізингу № 128-LD від 04.07.07 в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.09.12) відповідач в період з 15.06.13 по 15.09.13 зобов'язаний був сплатити на користь позивача лізингові платежі в розмірі 27 114,48 грн. Крім того, відповідно до Графіку, викладеного в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 відповідачем не було здійснено 10, 11 та 12 платежі відповідно за червень, липень та серпень 2013 року на загальну суму 2 087 266,00 грн. Вказана сума заборгованості була визнана відповідачем при укладенні Додаткової угоди № 3 від 20.09.12.

Таким чином, основна заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів становить 2 114 380,48 грн. (27114,48 грн. + 2 087 266,00 грн) та з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіків лізингових платежів зобов'язання по її сплаті станом на момент винесення рішення у справі настало.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач контррозрахунку заборгованості або обґрунтованих заперечень в частині розміру основної заборгованості по лізинговим платежам за даним договором не надав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 114 380,48 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1304,09 грн. пені, що нарахована за період з 16.02.13 по 18.09.13 в сумі 1 304,09 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, який міститься в заяві про збільшення позовних вимог та здійснений позивачем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Таким чином, вимоги щодо стягнення пені в сумі 1 304,09 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 3 від 20.09.12 у випадку порушення строків погашення заборгованості за Договором, що викладені в Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди та Додатку № 2 до Договору більш ніж на 10 календарних днів, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в сумі 5000,00 грн. за кожний випадок порушення.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст. 231 ГК України.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу за кожний випадок порушення строків погашення заборгованості, що наданий позивачем, отже вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 40 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 276,90 грн., нарахованих за прострочення по сплаті лізингових платежів окремо по кожному у загальний період з 16.02.2013 р. по 18.09.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 276,90 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача, що міститься в заяві про збільшення позовних вимог).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 17, ідентифікаційний код 13669489) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070 м. Київ, вул. Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 2 114 380 (два мільйони сто чотирнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 48 коп. основного боргу, 1 304 (одну тисячу триста чотири) грн. 09 коп. пені за прострочення лізингових платежів, 3% річних в сумі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 90 коп., 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 43 119 (сорок три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 23 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.