Рішення № 33747168, 19.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12617/13 19.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко", м. Мінськ, Республіка Білорусь

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ, Україна

про стягнення 17 099,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився від відповідача :Дзюба І.М. - представник за довіреністю № 13/753 від 08.04.2013 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство "Бі енд Бі іншуренс Ко" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про компенсацію страхового відшкодування у розмірі 17 099,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.08.2011 р. на автодорозі Херсон-Керч в Херсонській області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що був застрахований у Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко".

У період з вересня по листопад 2011 р. позивачем на підставі ремонтних документів здійснено страхове відшкодування своєму страхувальнику в сумі 10 754 363,00 білоруських рублів, що склало на дату ДТП 17 099,40 грн., які були перераховані на рахунок СТО.

Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 26.10.2011 р. у справі № 3-1545/11 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (Поліс № АА/1442759).

Посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що до Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко" перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 20.08.2011 р. на автодорозі Херсон-Керч в Херсонській області.

У позові Відкрите акціонерне товариство "Бі енд Бі іншуренс Ко" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" суму страхового відшкодування у розмірі 17 099,40 грн. (10 754 363,00 білоруських рублів) та витрати за надання правової допомоги в сумі 2 730,00 грн. (3 000 000,00 білоруських рублів).

Під час розгляду справи по суті позивач подав заяву про збільшення витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді, відповідно до якої просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" витрати на правову допомогу в сумі 5 430,00 грн. (6 000 000,00 білоруських рублів) та витрати за проїзд до місця розгляду справи в сумі 1 999,00 грн. (2 221 173,00 білоруських рублів).

У судове засідання, призначене на 19.09.2013 р., представник позивача не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що позивачем не надано підтвердження переходу до нього права вимоги, оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена на підставі актів виконаних робіт, а не відповідно до висновку спеціаліста про встановлення розміру матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу, як це передбачено Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". А платіжні документи, подані на підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування, не містять печатки банку та підписів посадових осіб. Просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами. При цьому до спірних правовідносин суд застосовує законодавство України, оскільки відповідно до п. "ж" ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992 р. (Київська Угода) права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору добровільного страхування № 0197979 від 15.06.2011 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Бі енд Бі іншуренс Ко" та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

20.08.2011 р. на автодорозі Херсон-Керч в Херсонській області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Постановою Скадовського районного суду Херсонської області від 26.10.2011 р. у справі № 3-1545/11 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, замовлення-наряду № ЗНА0005681 від 22.10.2011 р., рахунку № 203 від 20.09.2011 р., виписки з акту виконаних робіт № 1768-11 від 23.11.2011 р., сформованого страхового акту № Ф015082-11 від 24 11.2011 р., Відкрите акціонерне товариство "Бі енд Бі іншуренс Ко" перерахувало на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 10 754 363,00 білоруських рублів, що підтверджується платіжними дорученнями № 9105 від 12.09.2011 р. ( на суму 135 000 білоруських рублів), № 9497 від 21.09.2011 р. (на суму 5 361 960 білоруських рублів) та № 11700 від 23.11.2011 р. (на суму 5 257 403 білоруських рублів)

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, винного у вчиненні ДТП, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1442759 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., безумовна франшиза - 0,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

16.11.2011 р., 15.12.2011 р. та 8.10.2012 р. позивач звертався до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 20.08.2011 р. із вимогами про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в порядку регресу на суму 1 092,83 дол. США, що було еквівалентно сплаченому страховому відшкодуванню. Однак, вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_4, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, а відтак, є правомірним заявлення позову до нього щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

При цьому твердження позивача про те, що правовідносини, які виникли між сторонами носять характер суброгації, суд відхиляє, оскільки перехід права вимоги у порядку суброгації не може бути застосованим у межах страхування відповідальності особи, що мало місце в даному випадку. Суброгація поширюється лише на майнове страхування (ст. 980 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи питання про суму страхового відшкодування, яке відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу, суд враховує положення ст. 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно яких позивач вправі вимагати з відповідача покриття всіх фактичних витрат на страхове відшкодування потерпілій особі.

Як вже встановлено судом, позивач - ВАТ "Бі енд Бі іншуренс Ко" перерахував на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 10 754 363,00 білоруських рублів, а, отже, в цій сумі до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за шкоду.

Посилання ПАТ "СК "Провідна" на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо проведення обов'язкової оцінки пошкодженого транспортного засобу із наданням висновку суб'єкта оціночної діяльності суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Так, норми законодавства України про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

При цьому ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Більш того, відповідно до частини 36.2 статті 36 зазначеного Закону, якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не узгоджуються з нормами чинного законодавства про страхування.

Щодо посилань відповідача про непідтвердженість сплати позивачем страхового відшкодування в силу того, що відповідні платіжні документи не містять печатки банку та підписів посадових осіб суд відхиляє, оскільки наявні у справі копії платіжних доручень № 9105 від 12.09.2011 р., № 9497 від 21.09.2011 р. та № 11700 від 23.11.2011 р. завірені належним чином позивачем і суд приймає їх у якості належних та допустимих доказів у справі, які узгоджуються із встановленими фактичними обставинами та не викликають сумнівів у наявності їх оригіналів.

Разом з тим, перерахувавши заявлену позивачем суму страхового відшкодування за курсом Національного банку України на день розгляду справи (10 білоруських рублів = 0, 0009 грн.), суд встановив, що станом на 19.09.2013 року 10 754 363,00 білоруських рублів становить 9 571,38 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 314 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі вирішення справи про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи в сумі 9 571,38 грн., позовні вимоги про стягнення 17 099,40 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 9 571,38 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи. Так, згідно ч. 5 вказаної статті витрати по сплаті судового збору та інших судових витрат покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім суми судового збору, позивач також просить стягнути з відповідача 6 000 000 білоруських рублів за послуги адвоката, що на день їх сплати склало 5 430,00 грн., а також витрати на проїзд до господарського суду міста Києва для участі у розгляді справи в розмірі 2 243 385,00 білоруських рублів, що станом на 12.08.2013 р. становило 1 999,00 грн.

Вирішуючи ці вимоги позивача, суд приймає до уваги положення п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р., згідно з якою відшкодування витрат за надання адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 вищевказаної постанови передбачено, що господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову, у зв'язку з чим суд із урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір адвокатських витрат на розумну необхідність.

При цьому у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд вважає, що вказана позивачем сума адвокатських витрат в 5 430,00 грн. (6 000 000,00 білоруських рублів) є завищеною та неспіврозмірною із ціною позову в 9 571, 38 грн. (10 754 363,00 білоруських рублів). При цьому суд приймає до уваги категорію справи, яка не належить до складних, та підготовка позову по цій справі у кваліфікованого фахівця не займає багато часу, також суд враховує кількість судових засідань, проведених у цій справі (4), та участь в них адвоката (1). Виходячи з цього, суд вважає за можливе відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 000,00 грн., що з урахуванням часткового задоволення позову пропорційно становить 560, 00 грн.

Крім того, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення витрат за проїзд до місця розгляду справи (судове засідання 12.08.2013 р.) в сумі 2 243 385,00 білоруських рублів (1 996, 6 грн.), що на день розгляду справи з урахуванням пропорційності задоволених вимог склало 1 118, 11 грн.,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 17 099,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, Україна, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137) на користь Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко" (220012, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Я. Коласа, 38, ідентифікаційний код 37394212) страхове відшкодування в сумі 9 571 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 38 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (01032, Україна, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 37/122, ідентифікаційний код 23510137) на користь Відкритого акціонерного товариства "Бі енд Бі іншуренс Ко" (220012, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Я. Коласа, 38, ідентифікаційний код 37394212) витрати по сплаті судового збору в розмірі 963 (дев'ятсот шістдесят три) грн. 48 коп., витрати на правову допомогу в сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. та витрати за проїзд до місця розгляду справи в сумі 1 118 (одну тисячу сто вісімнадцять) грн. 11 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 вересня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 24 вересня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна