Постанова № 33747082, 24.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. Справа№ 910/8015/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візерунок"

на рішення

господарського суду м. Києва.

від 18.06.2013 року.

у справі № 910/8015/13 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дюна-Веста"

до Приватного підприємства "Візерунок"

про стягення 34 755, 95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Візерунок" (ідент. код 36825286, адреса: вул. Срібнокільська, 3 Г, кім. 23, м. Київ, 02095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна-Веста" (ідент. код 32285581, адреса: вул. Б. Хмельницького, 67, м. Червоноград, Львівська обл., 80100) 34755,95 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 95 копійок) та судовий збір у сумі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Приватне підприємство "Візерунок" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 10.09.2013 року представники позивача та відповідча в не з'явились, розгляд справи було відкладено на 24.09.2013 року.

В судове засідання 24.09.2013 року представники позивача та відповідча не з'явились про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 06 грудня 2010 року між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №156 (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передавати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов'язувався приймати та проводити оплату за товар на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору). Ціну Договору складає сума цін всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару та які мають силу специфікацій (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору зобов'язання по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. У п. 2.2. Договору сторони погодили способи передачі та погодження замовлень.

Згідно п. 3.1. Договору асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару.

Поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця (п. 4.1. Договору). Місця поставки визначаються заявками покупця (п. 4.2. Договору, в редакції протоколу розбіжностей до Договору).

Позивач, керуючись умовами Договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 43381,86 грн., відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином засвідчених копій видаткових накладних:

- видаткова накладна №1206496 від 07.11.2012р. на суму 10 064,76 грн.;

- видаткова накладна №1206511 від 08.11.2012р. на суму 10 890,84 грн.;

- видаткова накладна №1206513 від 08.11.2012р. на суму 13 008,12 грн.;

- видаткова накладна №1206534 від 08.11.2012р. на суму 9 418,14 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи представника відповідача на вказаних видаткових накладних та відтиски печаток підприємства відповідача, а також наявною в матеріалах справи копією довіреності №86 від 12.11.2012р. на ім'я Дубовик Ю.О., виданною відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару.

Ціна товару визначається на основі прайс-листів постачальника і погоджується сторнами в замовленні (п. 5.2. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам на протязі 14 днів з моменту надання покупцем постачальнику звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.3. Договору, в редакції протоколу розбіжностей до Договору, днем здійснення платежу, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання покупцем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника, вказаний в даному договорі.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем, як встановлюється матеріалами справи, частково було здійснено розрахунок за отриманий товар, шляхом перерахування на рахунок позивача коштів в розмірі 10000,00 грн. та 7500,00 грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок за 03.01.2013р. та за 05.02.2013р. знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у заяві №177/01 від 14.05.2013 (наявна в матеріалах справи), грошові кошти в сумі 8874,09 грн., з тих, які надійшли на рахунок останнього, були направлені на погашення заборгованості за попередньо отриманий товар, отже, загальна сума проведеного розрахунку за вказаними вище видатковими накладними складає 10000,00 грн. + 7500,00 грн. - 8874,09 грн. = 8625,91 грн.

Зважаючи на положення п. 6.1. Договору щодо строку оплати за товар, а також на порушення відповідачем п. п. 9.2.2., 9.2.3. Договору щодо оплати товару в терміни, встановлені Договором та надання позивачу звіту про реалізований товар через кожні 14 календарних днів з моменту першої поставки товару за Договором, позивач керується ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено порядок виконання зобов'язання щодо правовідносин, в який не встановлено строк виконання зобов'язання.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №77/01 від 04.03.2013р. про негайне, до 20.03.2013р., проведення розрахунку за договором. Вказана вимога залишилася без відповіді та задоволення відповідача.

Факт настання обов'язку відповідача по оплаті вартості отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними, у відповідності до п. 6.1. Договору, підтверджується наявними в матеріалах справи звітами відповідача про реалізовіаний товар по постачальниках за період з 01.02.2013р. по 31.03.2013р.

Як стверджує позивач у наданих на вимогу ухвали суду від 21.05.2013р. поясненнях №228/01 від 07.06.2013р., що також не спростовано відповідачем, звіти про реалізацію були отримані позивачем без підписів зі сторони відповідача, оскільки були отримані електронною поштою (про це також зазначалось у відзиві відповідача).

Отже, з урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати повної вартості отриманого ним товару не виконав належним чином, з порушенням передбаченого Договором строку, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 34755,95 грн. = 43381,86 грн. (вартість поставки) - 8625,91 грн. (сума проведена відповідачем на рахунок позивача).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, обов'язок покупця щодо оплати товару виник на підставі підписання зазначених видаткових накладних про отримання товару та розпочинає свій перебіг з моменту такого підписання, тобто за видатковою накладною №1206496 з 07.11.2012р., а за видатковими накладними №1206511, №1206513, №1206534 з 08.11.2012р.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на положення чинного цивільного законодавства та умови Договору, а також надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази, як того вимагає ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в справі №910/8015/13 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 34755,95 грн.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2013 року у справі № 910/8015/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/8015/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 26.09.2013 року.