Рішення № 33746990, 23.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р.Справа № 922/3596/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ до 1. Державного підприємства "Інформаційний центр" МЮУ в особі Полтавської філії, м. Полтава , 2. УМВС України в Полтавській області, м. Полтава , 3. Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідалія", м. Харків. про звільнення майна з під арешту та вилучення записів з державного реєстру. за участю представників сторін:

позивача - Голубничий В.П. за довіреністю № 3444 від 15.05.2013 р.

відповідача 1 - Шевченко К.В. за довіреністю № 01-01/5844 від 20.12.2012 р.

відповідача 2 - не з"явився.

відповідача 3 - Фатій Н.І. за довіреністю № 04-02-14/930 від 14.05.2013 р.

3-ої особи - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне аакціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", м. Київ, звернувся до господарського суду з позовом до: Державного підприємства "Інформаційний центр" МЮУ в особі Полтавської філії, м. Полтава (перший відповідач); Управління Міністерства внутрішніх справі України у Полтавській області, м. Полтава (другий відповідач); Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м. Харків (третій відповідач), в якому просить суд:

1. Звільнити з під арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) обтяження, внесені 23 червня 2011 року за заявами Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області (в особі слідчого управління) на наступне нерухоме майно ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик":

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;

- нежитлова будівля літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 135/139.

2. Зобов"язати Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вилучити відповідні записи (обтяження) від 23.06.2011р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), щодо арешту наступного нерухомого майна ПАТ "КБ "Хрещатик":

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;

- нежитлова будівля літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 135/139.

Ухвалою господарського суду від 27 серпня 2013р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2013р. о 10:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідалія", м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2013р. розгляд справи відкладався на 23.09.2013р. об 11:45 год.

У призначеному судовому засіданні 23.09.2013р. представник позивача надав до господарського суду додаткові докази по справі (вх. №34972) та клопотання (вх. №34978), в якому просить суд:

1. Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Хрещатик» на нерухоме майно, а саме:

- нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1;

- нежитлову будівлю літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126;

- нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736, 4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139.

2. Звільнити з під арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) обтяження, внесені 23 червня 2011 року за заявами Управління міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області (в особі слідчого управління) на наступне нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик»:

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1 (номер обтяження 11320819);

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126 (номер обтяження 11321088);

- нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.135/139 (номер обтяження 11321007).

3. Зобов'язати Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вилучити відповідні записи (обтяження) від 23.06.2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), щодо арешту наступного нерухомого майна ПАТ «КБ «Хрещатик»:

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1 (номер обтяження 11320819);

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107, 6 кв.м., розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126 (номер обтяження 11321088);

- нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736, 4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд.135/139 (номер обтяження 11321007).

У призначеному судовому засіданні позивач підтримав позов з урахуванням наданого клопотання.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог, в зв"язку з чим не підлягає задоволенню надане позивачем клопотання.

Представник першого відповідача, присутній в судовому засіданні 23.09.2013р. в наданих через канцелярію суду письмових поясненнях (вх. №32677) зазначив, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язок подачі заяви про вилучення обтяження спірного нерухомого майна покладено на обтяжувача, яким у даному випадку є слідче управління УМВС України в Полтавській області, в зв'язку з чим вважає, що залучення Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Полтавської філії до участі у справі в якості першого відповідача є безпідставним. Надані пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Представник другого відповідача у призначене судове засідання не з'явився, матеріали справи містять клопотання другого відповідача про розгляд справи за відсутності представника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вх. №32580, 32600).

Представник третього відповідача, присутній в судовому засіданні 23.09.2013р. проти позову заперечував, в наданих до господарського суду запереченнях (вх. №32676), просив суд припинити провадження у справі в частині зобов'язання Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати заборони та обтяження на нерухоме майно.

Представник третьої особи у призначене судове засідання 23.09.2013р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, письмових доказів суду не надав. Матеріали справи містять докази належного повідомлення представника третьої особи про час та місце судового засідання, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду від 27.08.2013 року та 09.09.2013р., які направлялись на адресу третьої особи та отримані представником третьої особи, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що третя особа -ТОВ фірма «Ідалія», м. Харків, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Присутні в судовому засіданні представники позивача, першого та третього відповідачів вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представників другого відповідача та третьої особи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні 23.09.2013р., всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Хрещатик» (позивач у справі) є власником наступної нерухомості:

нежитлової будівлі літ. "Д-4" загальною площею 1522, 0 кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1;

нежитлової будівлі літ. "Х/2-1" загальною площею 3107, 6 кв.м., розташованої за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126;

нежитлових приміщень літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташованих за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139.

Право власності ПАТ «КБ «Хрещатик» на вказане майно підтверджується Витягами про державну реєстрацію прав від 24.03.2011р., 15.03.2011р., 17.03.2011р. відповідно.

Як зазначив позивач в позові, в ході досудового слідства по кримінальній справі № 1-610/2011, № 2033/1-10/11, Провадження №1/2033/140/12 Слідчим управлінням УМВС України в Полтавській області, постановою від 22.05.2011 року старший слідчий Дичук І.А. наклав арешт на зазначене нерухоме майно ПАТ «КБ «Хрещатик».

Запис про арешт від 23.06.2011 року був вчинений Полтавською філією ДП "Інформаційний центр" в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі заяв про реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна Слідчого управління УМВС України в Полтавській області.

Підставою заборони була зазначена постанова про накладення арешту на майно від 22.05.2011 року старшого слідчого Дичук І.А. СУ УМВС України в Полтавській області.

З матеріалів, доданих до позовної заяви вбачається, що кримінальна справа знаходилась на розгляді Фрунзенського районного суду м. Харкова по звинуваченню Ісмайлова Ельдара В"ячеславовича в скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.4 КК України, ст.358 ч.2, ч.З КК України (№ 1- 610/2011, № 2033/1-10/11, провадження №1/2033/140/12).

25 січня 2012 року Фрунзенським районним судом м.Харкова постановлено вирок, яким Ісмайлова Ельдара В'ячеславовича визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ст.190 ч.4 КК України, ст.358 ч.2, ч.З КК України.

Але, як зазначає позивач, вирок, постановлений Фрунзенським районним судом м. Харкова 25 січня 2012 року по вказаній вище кримінальній справі не містить вирішення судом питань щодо нерухомого майна банку, на яке було накладено арешт.

08 травня 2013 року Банк (позивач) звернувся з заявою до Фрунзенського районного суду м. Харкова про скасування постанови слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 22.05.2011 року та скасування арешту нерухомого майна з нежитлової будівлі літ. "Д-4" загальною площею 1522 кв.м., розташовану за адресою м.Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1, нежитлової будівлі літ. "„Х/2-1" загальною площею 3107, 6 кв.м., розташовану за адресою м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 та нежитлових приміщень літ. "А-3" загальною площею 5736, 4 кв.м., розташовані за адресою м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139.

Постановою від 07 серпня 2013 року Фрунзенського районного суду м. Харкова ПАТ "КБ "Хрещатик" було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з тим, що Постанова від 22.05.2011 року про накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно старшого слідчого Дичук І.А. СУ УМВС України в Полтавській області, на яку є посилання в заявах про реєстрацію обтяження об'єкту нерухомого майна в матеріалах кримінальної справи відсутня та не виносилась. Також суд в постанові встановив, що арешт нерухомого майна був застосований помилково.

У зв'язку з тим, що відповідний запис про арешт від 23.06.2011р. не видалений з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на теперішній час продовжує діяти арешт на нерухомість і позивач позбавлений можливості в повній мірі здійснювати право власності, володіти, розпоряджатись та користуватись належним йому майном, вказана нерухомість підлягає звільненню з під арешту та виключенню з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідною позовною вимогою.

Щодо позовних вимог про вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), позивач зазначив.

У зв'язку з введенням в дію з 01 січня 20і3 року Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та постанови КМУ від 22 червня 2011 року № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і "Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень покладено на Державну реєстраційну службу України, Державне підприємство „Інформаційний центр" і особі Полтавської філії ДП „Інформаційний центр", яке накладало арешт за заявами Слідчого управління на даний час не здійснює цих функцій та не має повноважень на вилучення вказаних записів. Враховуючи те, що об'єкти нерухомого майна знаходяться у місті Харкові, і реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у місті Харкові здійснює реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, остання має повноваження згідно з вказаною нормою на вилучення відповідних записів про арешт нерухомого майна внесених Державним підприємством "Інформаційний центр" в особі Полтавської філії ДП „Інформаційний центр", що і стало підставою для звернення до господарського суду Харківської області з відповідною позовною вимогою до третього відповідача - Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, банк (іпотекодержатель) набув право власності на наступні предмети іпотеки: нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, нежитлову будівлю літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126 та нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139, що підтверджується Витягами про державну реєстрацію прав від 24.03.2011р., 15.03.2011р., 17.03.2011р. відповідно.

Право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власті поширюється на ці відносини.

Відповідно до ст.41 Конституції України, а також частин 1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України кожен володіє, користується та розпоряджається своєю власністю на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, відповідно до ст. 317 ЦК України, становлять три складові - право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певну користь та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.

Суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно позивача є безпідставним з огляду на наступне.

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 січня 2012 року Ісмайлова Ельдара В'ячеславовича (керівника третьої особи у справі) визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ст. 190 ч. 4 КК України, ст. 358 ч. 2. ч. З КК України. Постановлений Фрунзенським районним судом м. Харкова 25 січня 2012 року вирок по вказаній вище кримінальній справі, не містить вирішення судом питань щодо майна, до якого було застосовано заходи забезпечення цивільного позову шляхом - накладення арешту, а саме: нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, нежитлову будівлю літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126 та нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139.

В матеріалах кримінальної справи постанова про накладення арешту на майно від 22.05.2011 року старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Дичука І.А., на яку є посилання в Заявах про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, відсутня.

Дані факти були встановлені Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 2033/1-610/2011 від 07.08.2013 року.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Оскільки на час розгляду справи № 922/3596/13г, Постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 2033/1-610/2011 від 07.08.2013 року набрала законної сили, суд зазначає, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вказане є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 2033/1-610/2011.

Враховуючи те, що в рамках кримінальної справи не було винесено постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Дичука І.А. від 22.05.2011 року, за якою застосовані заходи забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1, нежитлову будівлю літ. "Х/2-1", загальною площею 3107, 6 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 та нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська. буд. 135/139, та на яку міститься посилання у заявах про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення цивільного позову у кримінальній справі, є безпідставно застосованими, а тому підлягають скасуванню шляхом звільнення вищезазначеного нерухомого майна з-під арешту.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині звільнення з під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна обтяження, внесені 23 червня 2011р. за заявами Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (в особі слідчого управління) на зазначене нерухоме майно ПАТ "КБ "Хрещатик" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов"язання Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вилучити відповідні записи (обтяження) від 23.06.2011р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), щодо арешту наступного нерухомого майна ПАТ "КБ "Хрещатик": нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1, нежитлову будівлю літ. "Х/2-1", загальною площею 3107, 6 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 та нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська. буд. 135/139, суд зазначає наступне:

До 01.01.2013 року відомості про накладення арештів та обтяження вносились до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що функціонував на підставі Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 року № 31/5.

З 01.01.2013 вступив в силу Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі-Закон).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з п.9 статті 16 Закону, державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Згідно ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, державний реєстратор вносить записи до Держаного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення держаного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у третього відповідача відсутнє право утримувати під обтяженнями майно,оскільки, відомості, на які міститься посилання у заявах про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, не є достовірними (Постанови старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області Дичука І.А. від 22.05.2011 року, за якою застосовані заходи забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не існує), та спростовані матеріалами справи.

Вимога щодо зобов'язання Харківського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вилучити відповідні записи (обтяження) з 23.06.2011 року з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) цілковито відповідає такому способу його захисту, передбаченому ст. 16 Цивільного кодексу України, як примусове виконання обов'язку в натурі (обов'язку БТІ провести реєстрацію, який випливає насамперед із договору між власником та БТІ). Більше того, слід враховувати позицію ВСУ, яка простежується в рішеннях у окремих справах, подібна до висвітленої в цій статті: якщо метою заявленя певних вимог та звернення до суду є захист цивільного права, відповідний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому ВСУ визначив, що спір є господарським і розглядається в порядку господарського судочинства у разі якщо у справі заявлені одночасно вимоги, що стосуються спору про право (звільнення майна з під арешту) і вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) . І навпаки, якщо у справі заявлені окремо лише вимоги про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), а вимоги про звільнення майна з-під арешту заявлені у іншому процесі, або не заявлені взагалі - спір є адміністративним і розглядається в порядку адміністративного судочинства.

Суд враховує, що аналогічна правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 15.05.2013 року та в роз'ясненнях, наданих Пленумом Верховного суду України у п. 4 постанови «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 року № 6, в редакції від 30.06.1978 року № 5.

У відповідності до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивач , який не є учасником кримінального провадження, є законним власником нерухомого майна, на майно якого безпідставно було накладено обтяження, суд вважає позовні вимоги позивача в частині зобов"язання Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області вилучити відповідні записи (обтяження) від 23.06.2011р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), щодо арешту наступного нерухомого майна ПАТ "КБ "Хрещатик": нежитлову будівлю літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.1, нежитлову будівлю літ. "Х/2-1", загальною площею 3107, 6 кв.м., розташовану за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 та нежитлові приміщення літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв.м., розташовані за адресою м. Харків, вул. Плеханівська. буд. 135/139, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується першого відповідача - Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Полтавської філії ДП "Інформаційний центр", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи наведене, та те, що до першого відповідача позивачем не заявлено жодної вимоги, суд відмовляє в задоволенні позову до першого відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позивачем не заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів судових витрат, дані витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 15,16, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. ст. 1, 4, 12, 21, 22, 27, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Звільнити з під арешту та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) обтяження, внесені 23 червня 2011 року за заявами Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області (в особі слідчого управління) на наступне нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259):

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;

- нежитлова будівля літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 135/139.

2. Зобов"язати Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ 33288033) вилучити відповідні записи (обтяження) від 23.06.2011р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), щодо арешту наступного нерухомого майна Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259):

- нежитлова будівля літ. "Д-4" загальною площею 1522,0 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1;

- нежитлова будівля літ. "Х/2-1" загальною площею 3107,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126;

- нежитлова будівля літ. "А-3" загальною площею 5736,4 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 135/139.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині - в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя Аюпова Р.М.

справа №922/3596/13