Рішення № 33746707, 24.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13333/13 24.09.13За позовом ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський

крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної

адміністрації)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтагмабуд»

про розірвання договору та стягнення 1 133 387, 00 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача представник Перепелиця С.О. (довіреність від 23.07.2013 року)

відповідача адвокат Мартинюк З.Д. (довіреність № 11 від 19.07.2013 року)

представник Мисенко Я.В. (довіреність № 14 від 19.07.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Ритуальна служба спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтагмабуд» про стягнення 1 133 387, 00 грн., у тому числі: 1 123 798, 60 грн. збитків та 9 589, 36 грн. пені та розірвання договору підряду № К-10/07 від 10.07.2007 року із додатковими угодами до нього.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13333/13 та призначено її розгляд на 06.08.2013 року.

На адресу суду 03.08.2013 року надійшло поштовим відправленням клопотання представника Позивача про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з перебуванням представників за межами України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у зв'язку з неявкою представників обох сторін розгляд справи перенесено на 10.09.2013 року.

05.09.2013 року через відділ діловодства суду представником фізичної особи Крупського І.Й. подано заяви про залучення його до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Заяви вмотивовані тим, що Крупський І.Й. є посадовою особою Позивача, який на цей час знаходився «у стані вимушеного прогулу». Оскільки подані заяви не пояснюють та не доводять яким чином винесення судового рішення у даній справі може вплинути на права фізичної особи Крупського І.Й. судом відмовлено у їх задоволенні.

У судовому засіданні 10.09.2013 року представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, яким заперечено вимоги повністю з огляду на відсутність спору, неможливості одностороннього розірвання господарських договорів, недодержання Позивачем встановленого статтею 188 Господарського кодексу України порядку припинення зобов'язань та відсутність підстав для стягнення збитків та штрафних санкцій.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.09.2013 року оголошувалась перерва до 24.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року продовжено строк вирішення спору до 27.09.2013 року.

Через відділ діловодства суду представником Відповідача 23.09.2013 року надано клопотання про припинення провадження у справі, відшкодування витрат Відповідача на правову допомогу, винесення окремих ухвал за фактом підробки підпису директора Позивача, передачі адвокатських свідоцтв ТОВ «Українська правиця» та за фактом перевищення повноважень директором Позивача. У задоволенні клопотання Відповідача судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість та явну упередженість.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представником Позивача надано заяву про виправлення допущеної у позовній заяві технічної помилки. Заяву сторони судом прийнято до уваги, справу розглянуто з урахуванням виправленої нею помилки.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представником Позивача надано письмове клопотання про витребування доказів та перенесення судового засідання. Зважаючи, що з моменту звернення до суду Позивач мав достатньо часу для отримання необхідних йому доказів та враховуючи неможливість виконання вимог представника Пзивача про перенесення судового засідання та витребовування додаткових доказів з огляду на граничні строки судового розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні відповідного клопотання.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представником Позивача надано письмове клопотання про вирішення питання про допуск до участі у даній справі представника Відповідача та витребовування у Ради адвокатів Київської області інформації щодо його адвокатського статусу. У задоволенні клопотання судом відмовлено в частині витребовування інформації з огляду на вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України. В частині подальшої участі у справі представника Відповідача, судом встановлено, що останній має право приймати участь у судовому розгляді та є належним представником Відповідача на підставі виданої йому довіреності, копія якої міститься у матеріалах справи.

Судом задоволені без виключень всі подані у судовому засіданні представниками сторін клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 10.07.2007 року укладено договір підряду №К-10/07, відповідно до якого останній зобов'язався виконати проектні та вишукувальні роботи з реконструкції міського крематорію по вулиці Байковій 16 в місті Києві. Друга черга. Стадія «Проект».

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість.

Вартість проектних та вишукувальних робіт, які зобов'язався виконати Відповідач, відповідно до пункту 2.1 договору підряду № К-10/07 від 10.07.2007 року склала 1 123 798, 60 грн.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Таким чином, акт прийняття-передачі виконаних робіт є єдиним прямим доказом, що може засвідчувати виконання підрядником своїх зобов'язань належним чином.

Позивачем до позовної заяви додано лише два акти (додаток №3 та додаток №8 до позовної заяви) приймання передачі робіт Відповідачем (акт №1 від 04.09.2007 року та акт №УО-0000009 від 29.10.2007 року) загальною вартістю виконаних робіт - 776 300,00 гривень.

Приховування Позивачем існування інших, підписаних сторонами у справі, актів прийняття-передачі робіт за договором стало підґрунтям для побудови його правової позиції для примусового стягнення з Відповідача збитків, штрафних санкцій та розірвання договору з зв'язку з істотним порушенням Відповідачем своїх господарсько-договірних зобов'язань.

Під час розгляду справи, Відповідачем надано суду додатково ще три підписані без зауважень та скріплені печатками сторін у справі акти приймання-передачі загальною вартістю 347 498,60 грн.

Таким чином, наявними у матеріалах справи належними доказами:

- актом №1 від 04.09.2007 року на суму 232 900,00 грн.;

- актом №0000009 від 29.10.2007 року на суму 543 400,00 грн.;

- актом від 26.05.2008 року на суму 130 000,00 грн.;

- актом від 07.07.2008 року на суму 138 900,00 грн. та

- актом від 2008 року на суму 78 598,60 грн.

підтверджено відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України належне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором № К-10/07 від 10.07.2007 року та виконання ним та прийняття Позивачем робіт загальною вартістю 1 123 798, 60 грн.

Посилання представника Позивача на матеріали переписки посадових осіб сторін у справі як на доказ відсутності трьох актів приймання-передачі, підписаних сторонами договору у 2008 році, судом до уваги не прийняті, оскільки листи посадових осіб, на які посилається Позивач не містять інформації про скасування раніше підписаних актів. Крім того, додані до позовної заяви (додатки №17 та №19) претензії Відповідача №1 від 19.11.2009 року та №2 від 17.06.2010 року про перерахування 347 498, 60 грн. боргу (сума підписаних у 2008 році актів приймання-передачі) є доказом існування на час виготовлення та направлення цих документів належним чином підписаних актів приймання-передачі.

Суд також не може погодитись з твердженням представника Позивача про те, що зобов'язання Відповідача за договором полягає в отриманні позитивного висновку державної експертизи, оскільки останній не має жодного права приймати на себе відповідне зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.1 договору №К-10/07 від 10.07.2007 року Відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати проектні та вишукувальні роботи.

Пунктом 1.6 договору - обов'язок подати проектну документацію на державну експертизу (аж ніяк не обов'язок забезпечити отримання позитивного висновку).

Крім того, з аналізу пунктів 5.1.5 та 5.2.5 договору вбачається, що обов'язок подати виготовлену проектну документацію на експертизу є взаємним обов'язком як Позивача так і Відповідача.

Наявність у матеріалах справи негативного висновку комплексної державної експертизи №6247 від 29.10.2008 року є доказом існування проекту та його подання на експертизу, тобто є додатковим доказом, який спростовує покладені в основу позову твердження Позивача про невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад господарського правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є протиправність дій цієї особи, наявність збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

У даному випадку не доведено належними доказами існування жодного з наведених вище елементів.

Більше того, сім додаткових угод до договору №К-10/07 від 10.07.2007 року є свідченням неналежного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення своєчасної оплати за виконані Відповідачем роботи.

Враховуючи наведене, судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача 1 123 798, 60 грн. збитків.

Статтею 216 та частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України обов'язок сплатити неустойку є правовим наслідком порушення зобов'язання.

За відсутності в діях Відповідача складу господарського правопорушення відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього 9 589, 36 грн. пені.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначалось раніше, в процесі розгляду справи не доведено наявність в діях чи бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, відповідно - відсутні правові підстави для розірвання укладеного сторонами у справі договору №К-10/07 від 10.07.2007 року. За таких обставин, суд відмовив у задоволенні вимоги про розірвання договору №К-10/07 від 10.07.2007 року.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З наведених вище вимог процесуального Закону вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені статтею 2 Закону України «Про адвокатуру».

Представником Відповідача надано суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1627/10 від 24.06.1999 року, договір з Відповідачем про надання правової допомоги та копію прибуткового касового ордеру про отримання 15 300 гривень 00 коп.

Оскільки Відповідача в процесі розгляду справи фактично представляла інша особа, яка відповідно до наданого представником Позивача витягу з Єдиного реєстру адвокатів України не має статусу адвоката та не має право бути помічником адвоката (зазначені обставини не заперечені представником Відповідача) суд не вбачає підстав для залучення сплачених Відповідачем 15 300,00 грн. до складу судових витрат.

Встановивши відсутність покладених в основу позову обставин, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю

Повне рішення складено: 26.09.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.