Постанова № 33746608, 25.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року Справа № 905/3480/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р.у справі господарського суду№ 905/3480/13 Донецької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 81 600,00грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 81 600,00грн. за неналежне виконання умов договору №7 від 26.11.2012р. про надання послуг автостанцією "Вугледар" перевізникові.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013р. (суддя Забарющий М.І.), яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р. (судді Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) позов задоволено частково, стягнуто 65 280,00грн. штрафних санкцій та 1 720,50грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оформлення дорожніх листів позивача, внаслідок чого до нього застосовуються передбачені цим договором штрафні санкції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередні інстанцій, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати рішення і постанову, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (власник автостанції "Вугледар") та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" (перевізник) укладено договір №7 про надання послуг автостанцією "Вугледар" (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору його предметом є надання власником за завданням перевізника комплексу обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформування водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інших послуг відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил.

Згідно з підпунктом 2.1.11. п.2 Договору власник автостанції "Вугледар" зобов'язаний проставляти відмітку (штамп) автостанції в шляхових листах перевізника при кожному заїзді водіїв перевізника на автостанцію.

За порушення, в тому числі вказаного пункту Договору, підпунктом 4.3.3. п.4 Договору сторони передбачили штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожен випадок.

Пунктом 4.7. Договору визначено, що власник автостанції сплачує перевізнику суму штрафних санкцій шляхом внесення коштів до каси перевізника протягом десяти робочих днів після складання та вручення власнику Акту про порушення.

Відповідно до п.9 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії договору перевізника з Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації на обслуговування маршрутів.

Суди встановили, що на момент подання позову та у період, за який позивач заявив вимоги про стягнення штрафних санкцій діють договори товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" з Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації на перевезення пасажирів: договір №777-38/9 від 11.12.2009р., договір №767-38/9 від 11.12.2009р., договір №766-38/9 від 11.12.2009р., договір №946-46/10 від 08.11.2010р., договір №938-46/10 від 08.11.2010р., договір №940-46/10 від 08.11.2010р., договір №941-46/10 від 08.11.2010р., договір №936-46/10 від 08.11.2010р., договір №939-46/10 від 08.11.2010р.

У грудні 2012 року позивач здійснював перевезення пасажирів по встановленому Договором маршруту, що підтверджується дорожніми листами №562909 від 06.12.2012р., №562923 від 07.12.2012р.,№562918 від 07.12.2012р., №562919 від 07.12.2012р., №562921 від 07.12.2012р., №562924 від 07.12.2012р., 562913 від 07.12.2012р., №562985 від 10.12.2012р., №557202 від 10.12.2012р., №562976 від 10.12.2012р., №557207 від 10.12.2012р., №562989 від 10.12.2012р., №562987 від 10.12.2012р., №557201 від 10.12.2012р., №607628 від 24.12.2012р., №607604 від 24.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, вказані дорожні листи не містять штампів відповідача, як того вимагає п.2.1.11. Договору.

У зв'язку з такими обставинами, позивач направив відповідачу акт №182/13 від 05.04.2013р. про порушення умов Договору, відповідно до якого позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 81 600,00грн.

Суди встановили з повідомлення про вручення поштового відправлення, що вказаний акт отримано відповідачем. Однак всупереч умов Договору, відповідач не сплатив позивачу нараховані штрафні санкції, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З аналізу спірних правовідносин вбачається, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини, відтак до цих відносин слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює такі відносини.

При цьому, згідно з а.2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням є зобов'язання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення закріплені в ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції на момент укладення договору) документами для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що наявність шляхового листа у перевізника не є обов'язковим. Разом з тим, визначений перелік документів для регулярних пасажирських перевезень не є вичерпним.

Абзацом першим ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладаючи 26.11.2012р. договір №7 (тобто після вилучення шляхового листа з переліку законодавчо обов'язкових документів для регулярних пасажирських перевезень), сторони скористались своїм правом свободи договору, передбаченого ст.ст.627, 6 Цивільного кодексу України, включивши до нього умову щодо оформлення шляхових листів та проставляння на них відмітки (штампу) автостанції відповідача.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено наявність порушень з боку відповідача умов укладеного Договору.

Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, зважаючи на положення вказаної правової норми, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про зменшення розміру штрафних санкцій та задоволення позову частково.

Наведені заявником у касаційній скарзі посилання на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок автостанції вести облік дорожніх листів, правомірно визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими, оскільки укладений сторонами договір №7 від 26.11.2012р. є чинним, відповідає внутрішній волі сторін, спрямований на виникнення господарських правовідносин між ними та настання відповідних правових наслідків у разі невиконання його умов.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013р. у справі №905/3480/13 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова