Постанова № 33746605, 24.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року Справа № 5023/5630/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Куровського С.В., Міщенка П.К.розглянувши касаційні скаргиліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Харковіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року у справі господарського суду№ 5023/5630/12 Харківської областіза заявоюфізичної особи - підприємця ОСОБА_6дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники :

фізичної особи - підприємця ОСОБА_6: не з'явилися,фізичної особи - підприємця ОСОБА_4: не з'явилися,ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Харкові: Шибіка Ю.Г. (довіреність №068-02/5456 від 23.09.2013 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 (далі - ініціюючого кредитора) порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - боржника) з урахуванням особливостей провадження за статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) (том 1, а.с. 2 - 3).

Постановою господарського суду Харківської області від 02.01.2013 року (суддя Дзюба О.А.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 550 000 грн., з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та обов'язкових платежів постановлено вважати таким, що настав, постановлено припинити нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, скасовано всі арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Данченка А.С. та встановлено його винагороду у розмірі двох мінімальних заробітних плат, зобов'язано ліквідатора у термін до 02.07.2013 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна та оцінки майна, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута (том 1, а.с. 40 - 45). Судове рішення мотивоване встановленням обставин неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури за особливостями згідно статей 47 - 49 Закону (в зазначеній редакції).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Харкові звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову про визнання боржника банкрутом від 02.01.2013 року та припинити провадження у справі, мотивуючи неповнотою дослідження судом обставин справи, зокрема, відповідності заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог до боржника поняттю безспірних вимог кредитора згідно частини 3 статті 6 Закону (в зазначеній редакції) та підтвердження належними і допустимими доказами неплатоспроможності боржника в розумінні абзацу 1 статті 1 Закону в тій же редакції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 02.01.2013 року у справі №5023/5630/12 скасовано, справу передано до розгляду господарському суду Харківської області (том 2, а.с. 80 - 86). Апеляційний суд зазначив про передчасність висновків суду першої інстанції про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як в ході ліквідаційної процедури, без дослідження даних про його майнові активи, що витребовувалися судом у боржника ухвалою про порушення провадження у справі, відсутність доказів порушення виконавчого провадження по грошових вимогах ініціюючого кредитора, що унеможливлює встановлення обставин їх незадоволення в ході виконавчого провадження протягом трьох місяців.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Данченко А.С. (далі - скаржник 1) та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Харкові (далі - скаржник 2) звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами. Ліквідатор боржника просив суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду від 05.06.2013 року, а постанову суду першої інстанції від 02.01.2013 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 128 Господарського кодексу України, статей 1, 5, 6, 11, 22, 47 Закону (в зазначеній редакції), статті 33, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Зокрема, скаржник-1 доводив законність постанови про визнання боржника банкрутом з огляду на її прийняття судом першої інстанції виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника та неплатоспроможності боржника.

Скаржник - 2 просив касаційний суд скасувати постанову апеляційного суду від 05.06.2013 року в частині повернення справи до розгляду господарському суду та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом приписів статті 128 Господарського кодексу України, статей 1, 6, 7, 9, 11, 47, 48 Закону (в зазначеній редакції), статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник - 2 зазначив про безпідставність порушення справи про банкрутство з огляду на недоведення ініціюючим кредитором безспірності грошових вимог до боржника, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, з дня винесення якої обчислюється трьохмісячний строк виконання боржником грошового зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 05.06.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника - 2 Шибіку Ю.Г., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Розділом VІ Закону та статтею 41 Закону (в зазначеній редакції) передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Зокрема, до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 47 Закону, правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами (в зазначеній редакції).

Частинами 1, 7 статті 48 Закону передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом (в зазначеній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною 7 статті 47 Закону (у редакції Закону України №3795-VI від 22.09.2011 року, чинній на момент порушення справи про банкрутство) передбачено, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом (в зазначеній редакції).

Абзацами 7, 8 статті 1 Закону грошові зобов'язання визначені як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності (у редакції Закону України №3795-VI від 22.09.2011 року); безспірні вимоги визначені як вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (в зазначеній редакції).

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" №3795-VI від 22.09.2011 року передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Пунктом 4 частини 1 статті 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, витребує від учасників провадження у справі документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, боржник має статус суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №964440, дата реєстрації - 27.10.1997 року (том 1, а.с. 26).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять заборгованість на суму 550 000 грн., що виникла за договором позики від 10.01.2011 року та була стягнена за рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2012 року у справі №5023/2729/12, на виконання якого видано наказ, який, за твердженням ініціюючого кредитора, пред'явлено до виконання до відділу державної виконавчої служби (том 1, а.с. 10 - 14, 15).

Судами встановлено, що 19.11.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та безрезультатності здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна (том 1, а.с. 16).

Також судом першої інстанції встановлено відсутність грошових коштів на рахунках боржника в банківських установах, відсутність майна, що є предметом застави (іпотеки), відсутність заборгованості зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), з відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю, з виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, авторської винагороди, а також дебіторської заборгованості, відомостей про заповіт або відкриття спадщини на користь боржника (том 1, а.с. 23 - 25).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доказом безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 550 000 грн. є рішення господарського суду від 17.07.2012 року у справі №5023/2729/12 про стягнення з боржника заборгованості, яка пов'язана з його підприємницькою діяльністю, на користь ініціюючого кредитора на суму 550 000 грн., доказом неплатоспроможності боржника є постанова державного виконавця ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.11.2012 року, згідно з якої вбачається відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатність здійснених державним виконавцем дій щодо розшуку такого майна, а підставою для застосування спрощеної процедури згідно статей 47 - 49 Закону є факт державної реєстрації боржника як фізичної особи-підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

З огляду на це та враховуючи згоду арбітражного керуючого Данченка А.С. на призначення ліквідатором у даній справі (том 1, а.с. 28 - 29), за умов відповідності його кандидатури приписам статті 31 Закону (в зазначеній редакції), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання фізичної особи-підприємця банкрутом, відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором боржника арбітражного керуючого Данченка А.С.

Переглядаючи постанову про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом в повному обсязі, апеляційний суд зазначив про передчасність висновків суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що з моменту видачі довідок банківських установ, долучених ініціюючим кредитором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, до моменту порушення провадження у справі ухвалою суду від 07.12.2012 року пройшло понад 7 місяців, при цьому, у довідці ПАТ "Приватбанк" №08.7.0.0/120507164550 від 07.05.2012 року зазначено про те, що оборот грошових коштів на рахунку боржника становить 0,0 грн. за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з огляду на що апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені довідки не відображають наявності (відсутності) грошових коштів на банківських рахунках боржника станом на дату подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство боржника (том 1, а.с. 23 - 25).

Апеляційним судом встановлено, що з наданих до матеріалів справи документів після винесення постанови про визнання боржника банкрутом вбачається, що боржнику на праві власності належать транспортні засоби, земельні ділянки, нежитлова будівля площею 2234 кв.м (том 2, а.с. 55, 58).

Також апеляційним судом встановлено невиконання боржником зобов'язання щодо надання суду витребуваних ухвалою про порушення провадження у справі від 07.12.2012 року відомостей про його майнові активи, у тому числі дані про грошові кошти, які знаходять на рахунках у боржника, інші дані про фінансовий стан боржника, довідки з установ банку про рух грошових коштів по поточних розрахунках в установах банку за період останнього року, перелік та повний опис заставного майна, документи фінансової звітності (податкові декларації) за останніх два роки.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що встановлення судом першої інстанції безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора та відсутності коштів на рахунках боржника є недостатнім для висновку про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури без дослідження відомостей про майнові активи боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, дійшла висновку про те, що судом першої інстанції, в порушення статей 1, 47 - 49 Закону (в зазначеній редакції), не досліджено фінансово-майнового стану боржника, повноти доведення безспірності грошових вимог ініціюючим кредитором, відтак, не встановлено передбачених законодавством про банкрутство підстав для порушення провадження у зазначеній справі, у зв'язку з чим погоджується з висновками апеляційного суду про те, що постанова про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та введення ліквідаційної процедури прийнята передчасно з порушенням норм законодавства про банкрутство та процесуального права.

Доводи скаржника-1 про законність введення судом першої інстанції ліквідаційної процедури у справі з огляду на відсутність у боржника майнових активів та доходів від підприємницької діяльності, про що боржник особисто зазначив у судовому засіданні за підсумками якого прийнято постанову про визнання боржника банкрутом, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами відсутності доказів з якого моменту порушувалось виконавче провадження по грошових вимогах ініціюючого кредитора, наявності у боржника, на праві власності транспортних засобів, земельних ділянок, нежитлової будівлі площею 2234 кв.м (том 2, а.с. 55, 58).

Доводи скаржника-2 про недослідження судами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника з огляду на відсутність у матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з боржника спірної заборгованості, як підстави для скасування постанови апеляційного суду та припинення провадження у справі, колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на те, що апеляційний суд скасував постанову про визнання боржника банкрутом, як таку, що прийнята передчасно, а справу передав на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про підставність подальшого провадження у справі чи його припинення, як безпідставно порушеного.

З огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджується з висновками апеляційного суду про скасування постанови про визнання боржника банкрутом, як такої що прийнята передчасно, з переданням справи на розгляд до суду першої інстанції, а доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, вважає такими що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду згідно оскаржуваної постанови.

Відтак, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні правові підстави для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ліквідатора фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в місті Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року у справі №5023/5630/12 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

П.К. Міщенко