Рішення № 33746221, 06.08.2013, Київський районний суд м. Донецька

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/2504/13

06 серпня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Посилаючись на те, що з 20.11.1996 року по 30.01.2011 року він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька». Його загальний стаж роботи в шкідливих умовах 28 років. Він працював на ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з повним робочим днем підземним машиністом підйому, електрослюсарем підземним. Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок чого, він отримав захворювання, а саме: «Пневмоконіоз», у зв'язку із чим, 07.02.2012 року комісією з розслідування професійних захворювань складений акт №7, відповідно до якого вказане захворювання встановлено професійним. Внаслідок професійного захворювання, висновком МСЕК №041920 йому первинно встановлена стійка втрата працездатності 20% з 29.03.2012 року безстроково та встановлено обмеження по ЛКК, визначена потреба у медикаментозному лікуванні. Згідно медичного висновку №148 від 19.01.2012 року, йому протипоказана робота в умовах впливу шуму, пилу, токсичних речовин, несприятливих метеоумов і фізичних навантажень. Втрата його працездатності внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків свідчить про те, що роботодавець не створив нешкідливі умови праці. Працюючи у відповідача він мав право на здорові та безпечні умови праці проте отримав професійне захворювання. Через професійне захворювання йому спричинена як матеріальна так і моральна шкода. Внаслідок професійного захворювання його здоров*я вже ніколи не відновиться до нормального стану. Проте у даний час він отримує лише компенсацію матеріальної шкоди, що не може вважатися повною компенсацією шкоди у розумінні вимог Конституції України, ЗУ «Про охорону праці», та інших нормативно-правових актів, діючих до цього часу на території України. Шкоду, яка була завдана його здоров'ю, він вважає непоправною. Пошкодження його здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Внаслідок професійного захворювання його здоров'я відповідно вже ніколи не оновиться до нормального стану. З часу його захворювання і до теперішнього часу була порушена його нормальна життєдіяльність. На протязі усього цього часу він був вимушений неодноразово звертатися у різні медичні заклади і організації з приводу його захворювань. У даний час у наслідок профзахворювання він не може виконувати різні роботи по господарству, був вимушений відмовитися від встановлених звичок і своїх улюблених занять. Для нього дуже важко працювати у саду, постійно зупинятися для того щоб відпочити, це його дуже лякає. Навіть на ринок за продуктами йому тяжко ходити, так як для нього, навіть тяжкість у п'ять кілограмів є непосильною ношею. Згідно приписів лікарів йому рекомендовано уникати переохолодження, тяжку фізичну працю, також було рекомендовано санаторно-курортне лікування. Усі подібні речі дуже сильно заважають йому жити і прирікають на постійні психологічні страждання. До цього часу він так і не зміг ані фізично, ані морально пристосуватися до такого життя. У даний час він не по своїй волі вимушений достатньо часто звертатися за допомогою у медичні заклади і проходити курси лікування, що також дезорганізує його життя та тягне за собою негативні наслідки, які згубно відображаються на його нервовій системі. Таким чином з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» за професійне захворювання на виробництві яке спричинило втрату його працездатності у розмірі 20%, де йому було спричинено суттєву моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10000 грн. При встановлені розміру спричиненої йому моральної шкоди, він виходив з розміру мінімальної заробітної платні по країні під час звернення до суду і % втрати професійної працездатності, а також інфляції по країні і погіршені його здоров'я із-за необоротних наслідків, постійних його зусиль вижити з даним діагнозом, походженням по лікарням, які як фізично так і морально негативно відображаються на його нервовій системі. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» - Цікра К.О., яка діє на підставі перевірених судом повноважень не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином та своєчасно, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, також зазначила, що позивач знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з 1996 по 2011 рік, в якості машиніста підйому підземного, електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті. Згідно з виписками з акту огляду МСЕК №041920 від 29.03.2012 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. Відповідно до підпункту «д» п.1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом МОЗ від 22.11.1995р. № 212, встановлення факту заподіяння моральної шкоди є обов'язком МСЕК. Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 висновком МСЕК не підтверджений. У позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує наявність моральної шкоди у фізичному болю і стражданнях, які були отриманні, з цих причин позивач, не має можливості вести звичайний образ життя, проте відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ Фондом соціального страхування позивачеві виплачена одноразова допомога у зв'язку з втратою працездатності, а також виплачується щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Крім того, наявність шкоди позивач обґрунтовує додатковими витратами на медикаментозне забезпечення, однак відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ, Фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну, соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, санаторно-курортне лікування та інше, якщо необхідність в них визначена висновками МСЕК. Також, позивачем не було представлено жодного доказу, що підтверджує порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що додаються додаткових зусиль для організації життя, а також докази, що підтверджують настання інших негативних наслідків. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути визначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями або бездіяльністю вона заподіяна позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не доказав предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін по наявним у справі доказам.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «шахта ім. О.Ф. Засядько» з 20.11.1996 року по 31.01.2011 року, працював у якості підземного машиніста підйому, електрослюсаря підземного з повним робочим днем, звільнений у зв'язку з виходом на пенсію за віком, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с.3-4).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: пневмоконіозвиконувати працю у колишній професії за п.2 ст. ем .предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.о про покпневмоконіозпнппппппп, легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне, встановлено вперше (а.с.6-7) .

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П4 від 07 лютого 2012 року (а.с.8) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: вплив кремніскладовій пилу у професіях машиніста підйому підземного, електрослюсаря підземного, також вплив метеофакторів, руху повітря, виробничого шуму і вібрації протягом зміни.

Згідно копії висновку МСЕК від 29 березня 2012 року позивачу ОСОБА_1 визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 20% та протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, газами, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця (а.с.5).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на медико-соціальні експертні комісії дійсно було покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «шахта ім. А.Ф.Засядько» у якості підземного машиніста бурової установки з повним робочим днем, загальний стаж роботи складає 31,4 років, із них в умовах впливу шкідливих факторів 28 років, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: пневмоконіоз, легенева недостатність першого ступеню. Захворювання професійне, встановлено вперше. Вказані факти, підтверджені актом розслідування хронічного професійного захворювання, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через неефективність роботи системи вентиляції, засобів пилоподавлення, колективних та індивідуальних засобів захисту від пилу. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: вплив кремніскладовій пилу у професіях машиніста підйома підземного, електрослюсаря підземного, також вплив метеофакторів, руху повітря, виробничого шуму і вібрації протягом зміни.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід*ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров*я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров*ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 6 000 гривень.

Доводи представників відповідачів з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, ІПН НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях