Ухвала суду № 33745298, 25.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1624/13-а

25.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 20.05.13 у справі № 801/1624/13-а

за позовом Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим (вул. Кримська 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 позовні вимоги Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м.Феодосії АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.11.2007 р. №001219/0001872301/0 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 404450,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.11.2007 р. №001220/0001882301/0 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 135249,26 грн. у т.ч. 103866,01грн. з основного платежу, 31383,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" 2,97 грн. судових витрат та 11388,00грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи що у період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 19.11.2007 р. № 3523/23-1/01125577, яким виявлені наступні порушення:

1).п. 1.9 ст.1, п.п.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, ст. 67 Закону України від 20.12.2005р. № 3235-ІУ „Про державний бюджет України на 2006 р.", ст. 63 Закону України від 19.12.2006р. № 489-У „Про державний бюджет України на 2007 р.", що призвело до заниження суми дивідендів за 2006 р. у розмірі 235,63 тис. грн. (у т.ч. за 1 квартал 2006 р. 105,26 тис. грн., за 1 півріччя 2006 р. 17,6 тис. грн., за 3 квартали 2006 р. 70,04 тис. грн.), за 1 півріччя 2007 р. у розмірі 216,45 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2007 р. встановлено завишення нарахованої суми дивідендів на 5,66 тис. грн.);

2). п.п.7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми, авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 115774,63 грн., у т.ч. за 2006 р. у сумі 58907,75 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2006 р. у сумі 26314,75 грн.. за 1 півріччя 2006 р. у сумі 4400,25 грн. за 3 квартали 2007 р. у сумі 17505,25 грн.), за 1 півріччя 2007 р. на суму 56866,88 грн.(у т.ч. встановлено завишення авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 1415,37 грн.).

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено згідно отриманих матеріалів ревізії ДП "Феодосійський морський торговельний порт" за період з 01 січня 2006 року по 01 липня 2007 року від Головного контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від № 001219/0001872301/0 від 30.11.2007р. на суму основного платежу (дивіденди) 448150,00 грн.; №001220/0001882301/0 від 30.11.2007 р. на суму основного платежу (авансові внески з податку на прибуток нарахованих на суму дивідендів) 114791,01грн., та штрафних санкцій 52811,31 грн.

Так, висновки податкової інспекції про заниження позивачем частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 452084,50 грн., ґрунтуються на висновках ГоловКРУ в Запорізькій області про заниження позивачем фінансової звітності прибутку підприємства, що викладено у акті ревізії фінансово- господарської діяльності від 12 вересня 2007 року № 050/918. У акті ревізії зазначено, що позивачем припущено безпідставне нарахування резерву відпусток за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року у загальній сумі 1763,0 тис. грн.; зайве нарахування амортизації при зміні податкового методу її нарахування на прямолінійні на суму 634,33 тис. гри.; зайве нарахування амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крану "Сокол-Україна"на суму винагороди за комерційне представництво (400,00 тис. грн.) -на загальну суму 26,66 тис. грн.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

При вирішенні цієї справи судова колегія керується положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1ст. 3 зазначеного закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Як зазначено в ст.. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

У п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку ( далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування ).

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 податкового зобов'язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток нараховані на суму дивідендів, у загальній сумі 167602 грн., в тому числі 114791,01 грн. основного платежу та 52811,31 грн., штрафних санкцій, стали висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у тому, що підприємством занижено авансові внески з податку на прибуток, нараховані на суму дивідендів, у сумі 115774,63 грн., а також завищено такі внески у сумі 1415,37 грн.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. податкового зобов'язання у загальній сумі 448150,00 грн. за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств), стали висновки перевірки, викладені в акті від 19.11.2007 № 3532/23-1/01125577 за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, про порушення позивачем вимог п. 1.9 ст. 1 п.п. 7.8.1 п. 7.8.ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"

Колегія суддів зазначає, що ДП "Феодосійський морський торговельний порт" оскаржує податкове повідомлення - рішення №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. частково, на суму 414280,00 грн., що донарахована за висновками перевірки щодо заниження частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, зокрема:

- внаслідок завищення амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крана "Сокол Україна" на суму винагороди за комерційне представництво за договором від 18.02.2004 № ДО -273 з ДО "Укрморпорт"- комерційним представництвом всіх портів що підписали цей договір;

- внаслідок завищення витрат порту з нарахування резерву відпусток.

Неоспорюваним є донарахування частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, державними казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, а також акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки, акції, паї (дивіденди) в сумі 33870грн.

Отже, стосовно порушення щодо завищення амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крану "Сокол - Україна" на суму винагороди за комерційне представництво за договором від 18.04.2004 р. №ДО-273 з ДО "Укрморпорт", судовою колегією встановлено наступне.

Згідно з висновком Акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Феодосійський морський торговельний порт" за період з 01.01.2006 по 01.07.2007 р. № 050/918 від 12.09.2007 р. (стор.40 Акту), в порушення вимог п.8 П(С)БО 7 "Основні засоби", де визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою, до первинної вартості крану "Сокіл-Україна" за інвентарним № 3543 включено винагороду за комерційне представництво у сумі 400 тис. грн. (по договору 480,0 тис.грн. з ПДВ). Дана операція призвела до завищення вартості активів на 400 тис. грн., та внаслідок цього зайвого нарахування амортизації у сумі 26,66 тис. гри, (400,0тис.грн./240міс.*16міс.), у т.ч. за 2006 р.-16,66 тис. грн., та за 1 півріччя 2007 року- на 10,0 тис. гри.

Слід зазначити, що пунктом 9.1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С) БО 16 "Витрати") передбачено, що не визначаються витратами та не включаються до звіту про фінансові результати платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо.

На підставі договору комерційного представництва від 18.02.2004 № ДО-273, укладеним ДО "Укрморпорт" з рядом морських торгових портів України, в тому числі ДП "Феодосійський морський торгівельний порт", об'єднання "Укрморпорт" є комерційним представником усіх портів. Згідно із п. 1.3 договору, комерційне представництво - це здійснення об'єднанням за дорученням підприємств впровадження та набуття науково-технічних розробок та нових технологій, набуття основного виробничого обладнання для підприємства, а також розширення та модернізації їх виробничої інфраструктури від свого імені та за рахунок підприємства.

За здійснення юридичних дій договором передбачено сплату об'єднанню винагороди в розмірі 3 % від загальної суми перерахованих коштів.

Позивачем сплачено комерційному представнику винагороду за придбання для позивача портального крану "Сокіл-Україна" на суму 480 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (у редакції, чинні на час виникнення спірних відносин), первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно- монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

З наведеного вбачається, що п. 8 Положення (стандарту) 7 містить перелік витрат, з яких складається первісна вартість об'єкта основних засобів.

Винагорода за надані послуги з комерційного представництва не входить до переліку витрат, з яких складається первісна вартість об'єкта основних засобів.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ДП "Феодосійський морський торговельний порт" необґрунтовано включено до первісної балансової вартості суми сплаченої на користь комерційного представника винагороди за здійснення послуг комерційного представництва - придбання за дорученням позивача портового крану.

Сума донарахування частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, державними казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, а також акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки, акції, паї (дивіденди) за даним порушенням складає 9830,00 грн.

Щодо висновків відповідача про завищення витрат порту з нарахування резерву відпусток, судова колегія зазначає наступне.

Встановлене актом перевірки заниження сум дивідендів та авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, було допущено, на думку відповідача, в результаті порушення платником податків норм п.1.9 ст.1 та п.п.7.8.1 т.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.1.9 ст.1 вказаного Закону, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у з'вязку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 67 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 р." встановлено, що у 2006 р. господарські організації, зокрема, державні підприємства та їх об'єднання, сплачують у Державний бюджет України частину прибутку (доходу). Норматив відрахувань державними підприємствами частини прибутку у загальний фонд Державного бюджету на 2006 р. був встановлений постановою Кабінету міністрів України №678 від 17.05.2006 р. в розмірі 50% прибутку, розрахованого згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. На 2007 р. такий норматив був встановлений статтею 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 р." в розмірі 15%.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХIV, державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

В обґрунтування висновків відповідач посилається на те, що позивачем у затверджених фінансових планах на 2006-2007 роки сум нарахувань резерву відпусток не передбачено, а також тим що нарахування резерву проведено в супереч положенням п. 12 Наказу від 26.07.2000 № 201а "Про облікову політику у Феодосійському морському торговельному порту", згідно із яким наказано резервування коштів для здійснення майбутніх витрат та платежів не проводити.

Разом з тим, відповідно до п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 № 989), забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат, зокрема на виплату відпусток працівникам.

У п.1, п.8 ст.75 Господарського кодексу України встановлено, що державне комерційне підприємство зобов'язане, зокрема, складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 №601 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2003 за № 1025/8346, виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Колегія судів звертає увагу, що термін "Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню" визначено у п. 3 вказаного Положення 26, і визначається як виплати за невідпрацьований час, право на отримання яких працівником може бути використано в майбутніх періодах.

Відповідно до п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", норми цього положення застосовуються роботодавцями, підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що законодавство вимагає від підприємств усіх форм власності створення резерву на оплату чергових відпусток.

У фінансових планах позивача правомірно нараховані резерви відпусток, що відображені у строчці "Витрати на оплату праці" за 2006 р. на загальну суму -15600,0 тис. грн., у строчці "Відрахування соціальні заходи" за 2006р. на загальну суму - 5840,0 тис. грн., у 2007 році у строчці 002 Додатку 1 "Елементи операційних затрат" на загальну суму - 17600,0 тис. грн. та у строчці 003 зазначеного додатку на загальну суму 6510,0 тис. грн.

Таким чином, сума донарахування частини прибутку (доходу) позивачу як державному підприємству повинна складати 404450,00грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. підлягає скасуванню в сумі 404450,00 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення обґрунтовано та підлягає сплаті у сумі 43700,00грн.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007 р., яким позивачу визнано податкове зобов'язання на суму 114791,01 грн. з основного платежу та 52811,31 грн. штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Встановлене актом перевірки заниження сум дивідендів та авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, було допущено в результаті порушення позивачем норм п.1.9 ст.1 та п.п.7.8.1 т.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.1.9 ст.1 вказаного Закону, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Як встановлено п.п.7.8.2., п.7.8., ст.7 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок по податку на прибуток у розмірі 25%, яка нарахована на суму дивідендів, які належать до сплати, без зменшення суми такої виплати на суму податку. Вказаний авансовий платіж повинен бути внесений до бюджету до, або одночасно з виплатою дивідендів. Це правило також розповсюджується на державні не корпоратизовані підприємства.

Враховуючи вищевикладені порушення, відповідачем обґрунтовано донараховані авансові внески з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів в розмірі 10925,00 грн.

З урахуванням того, що позивачем було допущено заниження податкового зобов'язання в сумі 10925,00 грн. у різних податкових періодах, відповідач, на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", мав право застосувати до підприємства штрафні санкції у розмірі, передбаченому цією статтею.

Згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р. в редакції, що діяла під час спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, сума штрафу обраховується від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але з встановленням граничного розміру таких штрафних (фінансових) санкцій: максимального (п'ятидесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р.визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків заплатити в бюджет або державні цільові фонди відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Інструкцією про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №268/5459 (яка діяла в період виникнення спірних правовідносин) визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 п.2).

У разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (Підпункт 6.1.3 пункту 6 Інструкції про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби).

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, наданого відповідачем вбачається, що розмір штрафних санкцій від суми недоплати позивачем (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкового періоду у періоді, що перевірявся з 01.10.2006р. по 30.06.2007р., складає 21428,06 грн. з урахуванням максимального розміру штрафу від суми заниження податкового зобов'язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірним податковим повідомленням - рішенням №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 21428,06 грн. В іншій частині застосування штрафних санкцій неправомірно.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що податкове повідомлення - рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. підлягає скасуванню в частині нарахування авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів в сумі 103866,01 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31383,25 грн.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 у справі № 801/1624/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва