Постанова № 33745049, 12.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2013 рокуСправа №827/1680/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

представник позивача (ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Медік") Шибкова Марія Михайлівна довіреність № б/н від 18.06.13 НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 23.05.2000 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Медік" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Медік" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю відмови у проведенні державної реєстрації права власності, що порушує права позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01 липня 2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 827/1680/13-а, підготовче провадження по справі закінчене справу призначено у судовому розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов з підстав, що у ньому наведені, надала суду додаткові пояснення з предмету позову.

Представник відповідача у судове засідання 12 серпня 2013 р. не з'явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. У судовому засіданні, що відбулося раніше, представник відповідача заперечувала проти позову посилаючись на законність своїх дій, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з такого.

14 червня 2013 р. за наслідками розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 14.06.2013 10:00:48 за реєстраційним номером 1589454, яку подав Беляєв Борис Борисович, що діє на підставі наказу № 1/2006-ок, виданий 01.05.2006, видавник: ОК ГБК "Медік", податковий номер НОМЕР_2, для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташований м. Севастополь, вулиця Лебедя Генерала, будинок 46, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: відсутній документ підтверджуючий право на земельну ділянку, декларація про готовність об'єкта до експлуатації, та довідках про присвоеня адреси об'єкту.

Рішенням відповідача № 3149428 від 14 червня 2013 р. позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташований м. Севастополь, вулиця Лебедя Генерала, будинок 46, за суб'єктом: Обслуговуючий кооператив "ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "МЕДІК"", податковий номер 25726761.

Суд не може погодитися з відповідністю таких дій відповідача вимогам діючого законодавства виходячи з такого.

Статтею 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, відповідно до частин першої, другої статті 182 Цивільного кодексу України, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Положеннями частини другої статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов'язковій державній реєстрації відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено перелік документів на підставі яких проводиться державна реєстрація прав. Такими документами є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Порядком держаної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію.

Згідно з пунктом 9 Порядку заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до пункту 29 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Згідно з пунктом 46 Порядку для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Пунктом 49 Порядку встановлено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, майнові права на які належать іншим особам, заявник подає органові державної реєстрації прав: перелік осіб, яким належать майнові права на об'єкт будівництва, затверджений особою, яка здійснювала відчуження таких майнових прав; договір купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів № 147 від 17.11.1992 р. «Про надання підприємствам і організаціям міста земельних ділянку в постійне користування» надано ГСК «Медик» земельну ділянку для будівництва гаражів площею 1,6 га в постійне користування із земель міста за адресою: схил балки Сарадінакі.

Згодом «Гаражно-будівельний кооператив «Медик» перереєстровано в Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Медик» відповідно до Статуту кооперативу, який є його правонаступником.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу УРСР 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями в натурі (на місцевості) і одержання документа про це.

Представник позивача пояснила суду, що Гаражно-будівельним кооперативом «Медик» був за власний рахунок збудований гаражний комплекс, який був закінчений будівництвом у 1992 році.

Згідно матеріалів технічному паспорту КП «БТІ та ДРОНМ» СМР, закінчені будівництвом об'єкт нерухомості - гаражний комплекс, знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 46, і складається з: адміністративна будівля літ. «А», загальною площею 66,6 кв.м., з драбиною, гаражні бокси літ.літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3, І, К, Л, М, Н, 0, П, Р, огорожі № 1,2,4,6, інші споруди № 3,7-12,1 .

Станом на дату закінчення будівництва, приймання державними комісіями об'єктів нерухомого майна, не включених до державного замовлення, не була передбачено законодавством.

Постановою КМУ № 449 від 05.08.1992г. було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення визначається Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською адміністраціями за погодженням з Держбудом.

17.06.1997 р. розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрацією № 1016-р було затверджено Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не включені до державного замовлення по м. Севастополю.

Наведене дозволяє суду зробити висновок, що до 17.06.1997 р. законодавство України не передбачало процедури введення в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення для оформлення права власності, отже, зазначені об'єкти позивача не є самовільно збудованими, оскільки в силу частини першої ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом'якшують або скасовують відповідальність.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно аналізуючи докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а заперечення відповідача на позов спростовуються фактичними обставинами, які були досліджені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Севастополі № 3149428 від 14.06.2013 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з видачею Свідоцтва про право власності ОК ГБК "Медік" на об'єкт нерухомого майна: гаражний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 46, що складається з адміністративної будівлі літ. "А" загальною площею 66,6 кв. м., зі сходами, гаражні бокси літ.літ. Б, В, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, Р, Г, огородження № 1, 2, 4, 6, інші споруди № 3,7-12, І.

Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції в м. Севастополі здійснити державну реєстрацію права власності з видачею Свідоцтва про право власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельного кооперативу "Медік" нерухоме майно: гаражний комплекс, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 46, що складається з:

адміністративної будівлі літ. "А" загальною площею 66,6 кв. м., зі сходами;

гаражні бокси літ. "Б" з підвалом;

гаражні бокси літ. "В" з підвалом;

гаражні бокси літ. "Е" з підвалом;

гаражні бокси літ. "Ж" з підвалом;

гараж літ. "З" з підвалом;

гараж літ. "И" з підвалом;

гараж літ. "К" з підвалом;

гараж літ. "Л" з підвалом;

гаражні бокси літ. "М" з підвалом;

гаражні бокси літ. "Н" з підвалом;

гаражні бокси літ. "О";

гараж літ. "П" з постом охорони, сходами, балконом та козирком;

гаражні бокси літ. "Р" з підвалом;

гаражні бокси літ. "Г";

огородження №№ 1, 2, 4, 6, інші споруди №3, з №7 по № 12.

Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2013 р.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя М.М. Кравченко