Рішення № 3374393, 02.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.09 р. Справа № 37/33

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі (Позивач) Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача : Приватного підприємства „Азов-прогрес”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 30432363

про: стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 3217,65 грн. та пені в сумі 147,84грн.

за участю уповноважених представників:

Прокурор – не з'явився;

від Позивача – Слєпов Д.Ю. (за довіреністю № б/н від 12.03.2009р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд відбувається з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 17.03.2009р. на 02.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Приморського району м. Маріуполя (далі – Заявник позову) звернувся із позовом до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) з вимогами до Приватного підприємства „Азов-прогрес”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 3217,65 грн. та пені в сумі 147,84грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення №616-П від 09.02.2005р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди нежитлового приміщення №616-П від 09.02.2005р., акт прийому-передачі нежитлового приміщення №4304 від 14.04.2005р., розрахунок суми боргу з урахуванням пені.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 327, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”

Позивач надав пояснення від 12.03.2009р., якими підтримав заявлені вимоги у повному обсягу, та додаткові документи для залучення у матеріали справи (а.с.а.с.19-33).

У судовому засіданні 02.04.2009р. Позивач уточнив (а.с.37) позові вимоги щодо реквізитів отримувача стягуваних грошових коштів, зазначивши, що вказана Прокурором сума підлягає стягненню на рахунок Маріупольської міської ради із визначенням реквізитів останнього.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.20-22)

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги Прокурора з урахуванням наданих уточнень.

Суд розглядає справу з урахуванням уточнень, наданих Позивачем у судовому засіданні 02.04.2009р., оскільки він згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення управнений уточнювати предмет позову і таке уточнення у повній мірі відповідає умовам договору оренди та за змістом ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не потребує узгодження із Заявником позову.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Прокурора та Відповідача, а також - не надання останнім витребуваних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2005р. між Позивачем як орендодавцем та Відповідачем як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення 5616-П (а.с.а.с. 5-10), згідно п.1.1, п.8.1 якого Позивач передає Відповідачу в термінове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Санаторна,25, загальною площею 113,7 кв. м., для використання під офіс, строком до 09.03.2015р.

Положеннями п.п.5.2, 5.3 зазначеного договору визначену наступні умови та порядок виконання Відповідачем грошових зобов’язань:

· Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 530,36грн. з розрахунку 4,66грн. за 1 м. кв. та перераховує її на розрахунковий рахунок Одержувача (маріупольська міська рада) не пізніше 20 числа поточного місяця враховуючи місяць інфляції;

· Сплата проваджується щомісячно. Орендар зобов’язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна. Рахунки на сплату видаються Орендарю з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

14.04.2005 згідно із п. 2.1. Договору приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі ( а.с. 32).

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2005р. (а.с.22) об’єкт оренди належить територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради.

Згідно п.п.1.1., 1.2., 1.6., 1.9. та 3.4. Положення про управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с.25-27) Позивач є виконавчим органом Маріупольської міської ради, юридичною особою та головним розпорядником бюджетних коштів, чиїми джерелам фінансування є загальний та спеціальний фонди міського бюджету та до функцій якого, серед іншого, контроль використання переданих в оренду нежилих приміщень відповідно до укладених договорів і своєчасності надходження орендної плати.

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань у період з жовтня 2008р. по січень 2009р. у Відповідача утворилась заборгованість з орендної плати сумі 3217,65грн. Крім того, у зв’язку із зазначеною заборгованістю Заявником позову нараховано пеню у розмірі 147,84гривень.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.

Крім того, Відповідач ухилився від звірення розрахунків на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2009р., не надавши підписаний (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків станом на 12.03.2009р. (а.с.29), якій був складений Позивачем та надісланий на розгляд (а.с.а.с.28,33).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Заявника позову до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди нежитлового приміщення №516-П від 09.02.2005р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного договору оренди нежитлового приміщення №616-П від 09.02.2005р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нежитлового приміщення №516-П від 09.02.2005р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше кожного 20 числа поточного місяця, враховуючи індекс інфляції, на користь одержувача, відповідно до умов п. 5.2. договору оренди нежитлового приміщення №516-П від 09.02.2005р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надано, за період з жовтня 2008р. по січень 2009р. внаслідок невиконання грошових зобов’язань утворилась заборгованість в сумі 3217,65грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумі _3217,65 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п.7.3. договору оренди нежитлового приміщення №616-П від 09.02.2005р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі 147,71 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Приватного підприємства „Азов-прогрес”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 30432363) про стягнення заборгованості за орендну плату у сумі 3217,65 грн. та пені в сумі 147,84грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Азов-прогрес” (87533, Донецька область м. Маріуполь, вул. Богдана, 89, ідентифікаційний код 30432363) на користь міського бюджету Маріупольської міської ради заборгованість за орендну плату у сумі 3217,65 грн. та пеню у розмірі 147,71гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства „Азов-прогрес” (87533, Донецька область м. Маріуполь, вул. Богдана, 89, ідентифікаційний код 30432363) в доход державного бюджету компенсацію судових витрат по сплаті державного мита в сумі 102грн. 00 коп., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього Позивача у судовому засіданні 02.04.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 02.04.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.