Рішення № 33743924, 17.09.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-1754/13

(№760/2836/13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Ляш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Вишня", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Вишня", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя квартиру АДРЕСА_2, поділити спільне з відповідачем сумісне майно, виділивши їй:

- нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159 з №1 по №4, групи приміщень №162 - магазин загальною площею 246,30 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 та автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2005 року випуску, номер НОМЕР_1, а також визнати за нею право власності на вказане майно.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 доповнила свій позов вимогами про визнання об'єктами спільної сумісної власності грошових коштів у розмірі 214394,71 грн. за договором безвідсоткової цільової позики від 20.09.2007 р., укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Вишня», визнати за нею 1/2 частину коштів які були перераховані ТОВ «Вишня» за вказаним договором, що становить 107197,35 грн., та стягнути з ОСОБА_2 на її користь зазначену суму, а також визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя житловий будинок АДРЕСА_4, урахувати при поділі майна вартість зазначеного житлового будинку, виділивши його ОСОБА_2

Просила виділити ОСОБА_2

- квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 автомобіль марки Chevrolet Aveo, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_2 автомобіль TOYOTA Land Cruiser, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_3, автомобіль ГАЗ 3302 д.н. НОМЕР_15

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просив визнати об'єктами спільної сумісної власності подружжя об'єкти нерухомості, автомобілі, малі архітектурні форми (кіоски) та обладнання, яке зазначене в додатку до позовної заяви на загальну суму 10958496,00 грн., здійснити продаж зазначеного майна через виконавчу службу, провести розрахунки з банком за кредити, після чого виділити йому 50% суми, що залишиться.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив виділити йому квартиру АДРЕСА_1 автомобіль TOYOTA д.н. НОМЕР_3, кошти в сумі 209194,71 грн., які були передані ним ТОВ «Вишня» за договором позики від 20.09.2007 року, виділити ОСОБА_1 нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162), які розташовані по АДРЕСА_3 автомобіль ГАЗ-3302, д. н. НОМЕР_1, малі архітектурні форми, розміщені за адресами АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10; АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 АДРЕСА_13

Стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості частки ОСОБА_2 у спільному майні в 1437926,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину від доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік в сумі 186735,52 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 витрат на проведення експертизи в сумі 10950,00 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду від 29.05.2013 року було об'єднано позовні вимоги по справі №2-1754/13, 760/2836/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ГУЮ у м. Києві, ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Вишня», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Вишня», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя з позовними вимогами по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі продажу автомобіля, яка перебуває в провадженні судді Солом'янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., а також справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності, яка перебуває в провадженні судді Солом'янського районного суду м. Києва Зінченко С.В., в одне провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги за первісним позовом, а також позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля TOYOTA Land Cruiser д.н. НОМЕР_3 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2

Проти задоволення зустрічного позову заперечував.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги за зустрічним позовом, первісний позов визнали в тій частині, що не суперечить зустрічному. Проти позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля TOYOTA Land Cruiser д.н. НОМЕР_3 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 заперечували.

Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2, представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2005 року по 16.02.2010 року.

Під час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.09.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Квартира зареєстрована за ОСОБА_2;

- нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162), які розташовані по АДРЕСА_3 що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.12.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий № 3889. Приміщення зареєстровані за ОСОБА_1

- автомобіль ГАЗ-3302, д. н. НОМЕР_1, придбаний у 2006 році на ім'я ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу;

- автомобіль TOYOTA, д.н. НОМЕР_3, придбаний у 2007 році на ім'я ОСОБА_2 На даний момент автомобіль TOYOTA, д.н. НОМЕР_3 є власністю ОСОБА_4, що також визнається сторонами.

- малі архітектурні форми в кількості 6 штук, розміщені за адресами АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10, що підтверджується договором виконання робіт № 8 від 27.08.2009 року, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Міріс». Вартість 6 МАФів згідно договору 567000,00 грн.

- малі архітектурні форми в кількості 3 штуки, розміщені за адресами АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 АДРЕСА_13, що підтверджується договором виконання робіт №28 від 22.08.2007 року, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Міріс». Вартість 3 МАФів згідно договору 243000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи зазначені МАФи використовуються ОСОБА_1 при здійснені підприємницької діяльності.

Виходячи з вимог ст.ст.60, 61, 70 СК України суд вважає, що вищезазначене майно є спільною сумісною власністю сторін та їх частки у майні є рівними.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_1, щодо недійсності договору виконання робіт №8 від 27.08.2009 року та договору виконання робіт № 28 від 22.08.2007 року, укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Міріс» на виготовлення і монтаж малих архітектурних форм, оскільки станом на 17.09.2013 року вказані договори є чинними.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.06.2013 року для визначення дійсної ринкової вартості об'єктів спільного майна за клопотанням ОСОБА_2 призначені судова будівельно-технічна та судова автотоварознавча експертизи.

Згідно висновку експерта №1-25/07 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 25.07.2013 року, складеним Українським центром судових експертиз, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 визначена за порівняльним підходом, станом на час проведення дослідження, складає 759923,00 грн.

Ринкова вартість нежилих приміщень №5 (групи приміщень №159), з №1 по №4 (групи приміщень №162), які розташовані по АДРЕСА_3 визначена за порівняльним та дохідним підходами, станом на час проведення дослідження, складає 3171589,00 грн.

Згідно висновку експерта №1-22/07 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22.07.2013 року, складеним Українським центром судових експертиз, дійсна ринкова вартість автомобіля TOYOTA, д.н. НОМЕР_3, складає 160249,82 грн.

Згідно висновку експерта №2-22/07 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 22.07.2013 року, складеним Українським центром судових експертиз, вартість автомобіля ГАЗ-3302, д. н. НОМЕР_1 складає 23630,62 грн.

Будь - яких доказів які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності висновків, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією експертів, сторонами надано не було, а тому суд вважає їх вірними та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і можуть бути взятими до уваги судом при ухваленні рішення.

Крім того, 20.09.2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Вишня» укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у безвідсоткову позику ТОВ «Вишня» кошти у розмірі 214394,71 грн.

Частина позики, а саме 5200,00 грн. були повернуті ОСОБА_2 товариством «Вишня» 03.04.2008 року, тобто в період шлюбу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 03.04.2008 року.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства суд також вважає, що кошти в сумі 209194,71 грн., які були передані ОСОБА_2 ТОВ «Вишня» за договором позики від 20.09.2007 року, та на даний момент не повернуті товариством «Вишня», є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно ч. 3 ст. 71 ЦПК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

При визначенні способу поділу спільного сумісного майна суд враховує порядок користування майном, що склався між сторонами, та реєстрацію майна за сторонами на даний момент, та з врахуванням викладеного вважає за можливе виділити в натурі ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 яка за ним зареєстрована, автомобіль TOYOTA, д.н. НОМЕР_3, який був проданий ним ОСОБА_4, та кошти в сумі 209194,71 грн., які були передані ОСОБА_2 ТОВ «Вишня» за договором позики від 20.09.2007 року, всього майна на суму 1270266,71 грн.

ОСОБА_1 виділити нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162) по АДРЕСА_3 які за нею зареєстровані, автомобіль ГАЗ-3302, д.н. НОМЕР_1, який за нею зареєстрований та МАФи, які використовувались та використовуються особисто ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, всього майна на суму 6704470,00 грн.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виділено спільного майна на 2875852,09 грн. більше ніж ОСОБА_2, то з ОСОБА_1 необхідно стягнути компенсацію вартості частини майна, належної ОСОБА_2, в розмірі 1437926,05 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у визнанні права власності на нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162) по АДРЕСА_3 та автомобіль ГАЗ-3302, д. н. НОМЕР_1, оскільки відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Потреба в такому способі захисту як визнання права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Право власності ОСОБА_1 підтверджене правовстановлюючими документами, зареєстроване за нею, тому, на думку суду, не підлягає повторному визнанню.

Стосовно боргових зобов'язань сторін варто зазначити наступне.

14.09.2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір №11215982000 про надання споживчого кредиту в сумі 200000 доларів США 00 центів для придбання квартири АДРЕСА_1 зі строком повернення до 14.09.2022 року.

Станом на квітень 2013 року заборгованість за кредитним договором № 11215982000 від 14.09.2007 року складає 189244,88 доларів США (а.с. 155 Т. 4).

26.12.2005 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір №32-6LU/12-2005М, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 389550 доларів США для придбання нежилих приміщень №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162), які розташовані по вул. АДРЕСА_3

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 32-6LU/12-2005М між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки № 32-6LU/12-2005М від 26.12.2005 року.

Згідно письмових пояснень представника ПАТ «Укрсиббанк» станом на 25.04.2013 року заборгованість за кредитним договором № 32-6LU/12-2005М від 26.12.2005 року складає 108357,60 доларів США.

Згідно ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Таким чином, в результаті придбання подружжям нерухомості в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

Тому, на думку суду, наявність невиплачених кредитів не суперечить тому способу розподілу спільного майна, який ним обрано.

Крім того, відповідно до п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію №2641302945 від 14.05.2002 року, виданим Печерською райдержадміністрацією м. Києва.

Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника податку за ІV квартал 2009 року дохід ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік склав 373471,04 грн.

ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік в сумі 186735,52 грн.

Суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1, що кошти, отримані ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік, були витрачені нею спільно з ОСОБА_2 в інтересах сім'ї, а тому стягненню не підлягають.

Доказів, що вказані кошти приховувались ОСОБА_1 чи витрачались нею всупереч інтересам сім'ї в судовому засіданні не надано.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 та визнання недійсним договору дарування даної квартири слід зазначити наступне.

Квартира АДРЕСА_2 була придбана ОСОБА_2 28.09.2004 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1

Згідно договору дарування від 17.05.2010 року ОСОБА_2 подарував належну йому квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частинах.

В обґрунтування даних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що на момент придбання ОСОБА_2 даної квартири вони проживали в цивільному шлюбі та здійснювали погашення заборгованості по кредиту на дану квартиру за спільні кошти.

За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Всупереч ст.ст.10, 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту перебування з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, проживання однією сім'єю, зокрема, відповідного судового рішення, а в межах даної справи позовна вимога про встановлення факту перебування з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 не заявлялась.

Крім того, з нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 наданої до апеляційного суду м. Києва від 23.02.2012 року вбачається, що спільне господарство сторони почали вести після реєстрації шлюбу.

Будь-яких доказів того, що погашення заборгованості по кредиту на дану квартиру здійснювалось також за кошти ОСОБА_1 не надано.

З огляду на наведене, правових підстав для визнання квартири за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю, а відтак і визнання недійсним договору дарування даної квартири немає.

Суд, вважає за необхідне також зазначити, що в даному випадку встановлення належності сторонам квартири за адресою: АДРЕСА_2, на праві спільної сумісної власності могло би бути пов'язане з набранням законної сили рішенням суду (якщо б відповідний позов ОСОБА_1 був задоволений). А на момент укладення (17.05.2010 року) оспорюваного договору дарування єдиним власником спірної квартири був ОСОБА_2

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 вересня 2011 року у справі N 6-33цс11 і що згідно зі статтею 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Також ОСОБА_1 не надано доказів належності до спільної власності автомобіля Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2.

Згідно пояснень ОСОБА_2 автомобіль Chevrolet Aveo, д.н. НОМЕР_2 був придбаний ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, в 2010 році був проданий ОСОБА_5 та на даний момент являється його власністю.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля TOYOTA, д.н. НОМЕР_3, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Автомобіль TOYOTA д.н. НОМЕР_3 включений до складу спільного сумісного майна сторін з виділенням його в натурі ОСОБА_2

Тобто, права ОСОБА_1 не порушуються, оскільки автомобіль TOYOTA д.н. НОМЕР_3 (за дійсною ринковою вартістю, визначеною експертним шляхом) врахований при поділі.

Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів того, що договір купівлі-продажу автомобіля TOYOTA, д.н. НОМЕР_3 було укладено без її згоди, як не надано і самого договору як предмету спору.

Суд також не знаходить підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про включення до об'єктів спільного сумісного майна житлового будинку АДРЕСА_4, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.11.2010 року, даних технічного паспорту на житловий будинок садибного типу, витягу про державну реєстрацію прав, право власності на будинок АДРЕСА_4 зареєстровано 23.11.2010 року за ОСОБА_4

Частиною 2 ст. 59 ЦПК встановлено, що обставини справи, які, за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як пояснили представники сторін, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.11.2010 року на даний момент не визнано недійсним.

Будь-яких доказів того, що будинок АДРЕСА_4 будувався за кошти сторін, ОСОБА_1 не надано.

Посилання представника ОСОБА_1 на покази свідків, допитаних при первісному розгляді справи, яким зі слів ОСОБА_1 було відомо, що вказаний будинок будувався за рахунок коштів сторін, не можуть бути допустимими доказами належності будинку на праві спільної сумісної власності сторін.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що право власності на спірний будинок було набуто ОСОБА_4 неправомірно та немає підстав для включення будинку до маси спільно набутого сторонами майна.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково довели ті обставини на які посилались як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя підлягають частковому задоволенню.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 3, 21, 36, 57, 60, 61, 65, 70, 71, 74 СК України, ст.ст. 52, 182, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 27-30, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223, 256 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Вишня", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Вишня", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_12, в натурі квартиру АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_12, в натурі автомобіль TOYOTA, д.н. НОМЕР_3.

Виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_12, кошти в сумі 209194,71 грн., які були передані ним ТОВ "Вишня" за договором позики від 20.09.2007 року.

Виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_14, в натурі нежилі приміщення №5 (групи приміщень №159) з №1 по №4 (групи приміщень №162), які розташовані по вул. АДРЕСА_3

Виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_14, в натурі автомобіль ГАЗ-3302, д.н. НОМЕР_1.

Виділити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_14, в натурі малі архітектурні форми, розміщені за адресами АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 АДРЕСА_7; АДРЕСА_8; АДРЕСА_9; АДРЕСА_10; АДРЕСА_11 АДРЕСА_12 АДРЕСА_13

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_14, яка проживає за адресою: АДРЕСА_14 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_12, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 компенсацію вартості його частки у спільному майні в 1437926,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_14, яка проживає за адресою: АДРЕСА_14 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_12, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, 1/2 частину витрат на проведення експертизи в сумі 10950,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя