Рішення № 33743348, 13.05.2013, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/350/13-ц

Провадження №2/713/173/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2013 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Матейчук Л.Ю., за участь представника відповідача ОСОБА_1 за участю представника служби у справах дітей Вижницької РДА Николайчука О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Вижницької РДА, відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Вижницькому районі про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Вижницької РДА, відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Вижницькому районі про виселення.

В позові вказував, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 31.01.2007 р. уклали кредитний договір №CVVWGA00000002. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору Банк зобов'язався надати Відповідачу 1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 23000.00 [Долар США] строком до 27.01.2017 р., а Відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і Відповідач 1 31.01.2007 р. уклали договір іпотеки № CVVWGA00000002. Згідно з п. 7 договору іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 96,40 кв. м., житловою площею 61,60 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу 1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу 1 кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

ОСОБА_3 не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, Відповідач 1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав.

Зазначав, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Вижницького районного суду Чернівецької області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 22 червня 2009 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок: загальною площею 96,40 кв. м., житловою площею 61,60 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вище вказані обставини підтверджуються письмовим повідомленням . Ввважають, що відповідачі підлягають виселенню із житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Просили виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які зареєстровані та/або проживають у будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі громаданяства імміграції та реєстрації фізичних осіб у Вижницькому районі, а також стягнути судові витрати по справі .

Представник позивача в судовому засіданні позов пітримала в повному обсязі. В подальшому в адресованій суду заяві , просила справу розглядати у її відсутності, у разі неявки відповідачів просила провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав надав суду письмові заперечення, вважав позовні вимоги безпідставними та такими,що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Вижницької РДА Николайчук О.Б. просив в задоволенні позову відмовити, оскільки порушуються права дітей.

Представник третьої особи - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Вижницькому районі в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про місце, день та годину слухання справи, причину неявки суду не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка є також представником неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про місце, день та годину слухання справи, причину неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, ОСОБА_1 представника третьої особи Николайчука О.Б., вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 22.06.2009 року позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, про звернення стягнення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором CVVWGA00000002 від 31.072007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок: загальною площею 96,40 кв. м., житловою площею 61,60 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) В задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,25 га та на виселення відповідача, який зареєстрований та проживає в будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Вижниця. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішення набрало законної сили.

У рішенні зазначено, що позивачем ЗАТ КБ "ПриватБанк" суду не було надано відомостей про наявність письмової вимоги про добровільне звільнення відповідачем жилого приміщення, у зв'язку з чим позовні вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" в частині виселення відповідача задоволенню не підлягають. Окрім того договором іпотеки не передбачено виселення з житлового будинку відповідача і членів його сім'ї.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.109 ЖК УРСР виселення з займаного приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею ст.35 ч.1 ЗУ "Про іпотеку", встановлено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, законодавець зазначив необхідною умовою початку звернення стягнення на предмет іпотеки, надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, в ч.1 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч.ч.2, 3 ст.40 ЗУ "Про іпотеку" встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України.

Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку".

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном , на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення, будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України,

Об»єктом права власності особи може бути , зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім*ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав , передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №Э.LV.0.0.0.0./3-32 від 03.01.2012 року направлена відповідачам, отримана відповідачами 11.01.2013 року, що підтверджується копіями поштових повідомлень, однак у передбачений тридцятиденний строк ними не виконана.

З копії довідки виконавчого комітету Міліївської сільської ради Вижницького району Чернівецької області 1705 від 28.12.2013 року вбачається, що в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітні: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згiдно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Твердження відповідача та його представника, що Вижницьким районним судом двічі винесено рішення суду ,якими відмовлено позивачу ПАТ КБ Приватбанк у виселенні ОСОБА_3 не знайшло своє підтвердження . Оскільки на час подання позову змінилися підстави предмету позову, а саме позивачем виконанні вимоги ст.40 ЗУ "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих в будинку, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Також, договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, суд вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Що стосується позовної вимоги позивача про знаття вказаних осіб з реєстрації за адресою, за якою знаходиться іпотечне майно - житловий будинок, суд також дану вимогу, знаходить такою, що підлягає задоволенню.

Приймаючи дане рішення, суд виходить із наступного до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

З вказаної норми вбачається обов»язок органів, які наділені в силу закону відповідними повноваженнями, в даному випадку Вижницький районний сектор УДМС в Чернівецькій області, зняти з реєстраційного обліку особу щодо якої є рішення про виселення, що набрало законної сили.

З огляду на викладене підлягають виселенню з житлового будинку зі зняттям з реєстраційного обліку, розташованого в с. Мілієве по вул. Дружби, 9, Вижницького району Чернівецької області всі особи, які там зареєстровані - відповідачі у справі, враховуючи той факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_5 та неповнолітні: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 не мають права власності на спірний будинок, а є лише зареєстрованими у ньому.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами.

На підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення із стягненням з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь позивача понесених ним судових витрат у відповідності до ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.35, 39-40 ЗУ "Про іпотеку", ст.ст.9, 109 ЖК України, ст.7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 61, 64, 88, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити .

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які зареєстровані та/або проживають у будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Вижницькому РС УДМС України в Чернівецькій області.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №64993919400001, МФО 305299 судовий збір в сумі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А. Ю. Кириляк