Рішення № 3374301, 31.03.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2009 р. Справа № 07/58-09

вх. № 1572/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Михайлова М.М. дов. б/н від 10.12.08 р.; відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Гермес - плюс", м. Харків

до ТОВ "Інтерфакт-плюс", с. Костів

про стягнення 52322,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес - плюс" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" 31202,10 грн. основного боргу, 3019,02 грн. пені, 2723,43 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 378,35 грн. та судові витрати по справі, в тому числі 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

30.03.09 р. позивачем надано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 31202,10 грн. основного боргу, 3591,09 грн. пені, 3192,98 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 449,83 грн. та судові витрати по справі, в тому числі 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Суд приймає вказані уточнення до розгляду як такі, що були поані відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та документи в його обґрунтування не надав, заборгованість не спростував, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 022/08 від 08.02.08 р. (а.с.12-14), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар - нафтопродукті в асортименті, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору вказаний товар.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та у період з 03.10.08 р. по 16.10.08 р. поставив відповідачу вказаний товар на загальну суму 51202,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № ГП - 000321 від 03.10.08 р. на суму 39696,90 грн. та № ГП - 000336 від 16.10.08 р. на суму 11505,20 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець приймає на себе зобов'язання оплачувати товар шляхом перерахування грошових коштів за певну партію товару, на банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах даного договору, якщо інше не встановлено додатковими угодами, в формі 100% попередньої оплати. У випадку поставки (відпуску) товару продавцем покупцю без отримання попередньої оплати незалежно від причин, у тому числі, якщо сторонами додатковими угодами не встановлені інші умови оплати поставленого товару, покупець зобов'язався в повному обсязі оплатити поставлений товар у строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач своє зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином та сплатив позивачу лише 5000,00 грн. 08.10.08 р., 5000,00 грн. 06.11.08 р. та 10000,00 грн. 11.11.08 р. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 31202,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 31202,10 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 022/08 від 08.02.08 р., за накладною № ГП - 000321 від 03.10.08 р. на суму 39696,90 грн. - з 11.10.08 р. та за накладною № ГП - 000336 від 16.10.08 р. на суму 11505,20 грн. - з 24.10.08 р.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 31202,10 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 8.4 вищевказаного договору, при невиконанні чи неналежному виконанні грошового зобов'язання за даним договором покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені та в розмірі 0,25% від суми заборгованості за кожен день порушення грошового зобов'язання у покупця настає відповідальність незалежно від вини останнього, застосовується штрафна неустойка.

Згідно зі ст. 231 Господарського Кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за прострочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача 3591,09 грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3192,98 грн. інфляційних нарахувань, а також 3% річних в сумі 449,83 грн., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг № 2/02-09 від 26.01.09 р., що був укладений між позивачем та ФОП Акчуріним І.А., акт наданих послуг від 16.03.09 р. за вказаним договором, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 248 на ім'я Акчуріна І.А. та докази та банківську виписку, що підтверджує понесення позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 15000,00 грн. (а.с. 29-32, 39). Враховуючи викладене та задоволення позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката визнається судом обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати (в тому числі і витрати на оплату послуг адвоката) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. cт. 525, 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч.1 ст. 612, ч. ст. 624, ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфакт-плюс" (вул. Чапаєва, 107, с. Костів, Валківський район, Харківська область, 63024, код ЄДРПОУ 30957466, р/р 26007000121809 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - плюс" (вул. Селянська, 20, кв. 139, м. Харків, 61157, р/р 260087317 в ХОД ВАТ "Райффазен Банк Аваль", МФО 350589) 31202,10 грн. основного боргу, 3591,09 грн. пені, 3192,98 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 449,83 грн., 15000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 384,36 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 06 квітня 209 року.

Суддя