Рішення № 33742951, 27.09.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4682/13р. Головуючий у 1 інстанції: Мусієнко Н.М.

Суддя-доповідач: Поляков О.З.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 25» вересня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Спас О.В.

суддів: Полякова О.З,

Каракуша К.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про стягнення грошової суми,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «АІСЕ Україна» про стягнення грошової суми.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 18.08.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг з придбання автомобіля за системою «АВТОПЛАН». Відповідно до умов вказаного договору, відповідач зобов'язався надати йому послуги спрямовані на придбання автомобіля, а він зобов'язався сплачувати щомісячні внески. За результатами 154 Асигнаційного Акту від 27.05.2011 року йому було надано право на придбання автомобіля через механізм «Накопичення внесків».

Починаючи з 2009 року він став неспроможним виконувати взяті на себе зобов'язання, тому прийняв рішення про дострокове розірвання вищевказаної угоди, про що письмово повідомив відповідача листом-заявою від 30.06.2011 року, в заяві також просив повернути сплачені відповідно до угоди.

Своїм листом від 02.08.2011 року відповідач підтвердив факт розірвання угоди від 18.08.2007 року та його право на повернення сплачених внесків, при цьому зазначив суму в розмірі 29 643,32 грн., що є значно нижчою, ніж обумовлено угодою.

З часу направлення вказаного листа пройшло вже 15 місяців але до теперішнього часу відповідач не виплатив йому грошові кошти.

Вважає, що відповідач повинно сплатити йому грошові кошти в розмірі 40 243,99 грн., які він сплатив відповідно до умов договору від 18.08.2007 року.

Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з повернення внесків за угодою від 18.08.2007 року в загальній сумі 40 243,99 грн., а також витрати на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «АІСЕ Україна» на користь ОСОБА_3 31 345,94 грн. та 1300 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ПАТ «АІСЕ Україна» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2007р. між позивачем ОСОБА_3 та ПрАТ «АІСЕ Україна» була укладена угода №174141 про надання послуг з придбання автомобіля за системою АВТО ПЛАН.

У відповідності до умов зазначеної Угоди, відповідач зобов'язався надати послуги позивачеві, спрямовані на придбання автомобіля за системою АВТОПЛАН, а позивач у свою чергу зобов'язався сплачувати щомісячні внески, направлені на придбання автомобіля та на оплату послуг відповідача.

До червня 2011р. сторони Угоди в повному обсязі виконували взяті на себе договірні зобов'язання.

За результатами 154-го Асигнаційного Акту від 27.05.2011р. позивачу було надано право на придбання автомобіля через механізм «Накопичення внесків».

Згідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст..6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу ,інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.10 Угоди та ст. 16, п. 16.1 Додатку №2 до Угоди, учасник системи, який ще не отримав автомобіль, може розірвати Угоду за власним бажанням. Для цього він повинен повідомити відповідача про своє рішення у письмовій формі.

У липні 2011р. позивач прийняв рішення про розірвання Угоди, про що письмово повідомив відповідача листом-заявою від 30.06.2011р. Цією ж заявою він попросив відповідача повернути сплачені ним за угодою кошти, реалізуючи своє право, яке передбачено п. п.16.2., 16.3. ст.16 додатку №2 до Угоди.

Листом від 02.08.2011р. на адресу відповідача була направлена відповідь, в якій підтверджувався факт розірвання Угоди згідно ст.10 Угоди та ст.16, п.16.1. Додатку №2 до Угоди та повідомлялося, що повернення сплачених Чистих внесків буде здійснюватись відповідно до ст.16, п.16.3 та п. 16.4.2 Додатку №2 в порядку черговості.

Таким чином Угода є розірваною з 02.08.2011р.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено квитанціями , що на виконання умов Угоди позивачем перераховані відповідачу внески на загальну суму 41 851,34грн. Зазначена сума відповідає також і наданому суду відповідачем розрахунку платежів та суперечить викладеним у позовній заяві розрахункам позивача (41 865,65 грн.).

Відповідно до п.п. 16.2.,16.3. ст. 16 Додатку №2 до Угоди з першого дня існування групи АІСЕ створює Фонд для повернення коштів, що складається з 5% від загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи у вигляді Чистих внесків та Половинних чистих внесків...Цей Фонд призначено для повернення Учасниками системи, які розірвали Угоду, суми сплачених ними Цілих Чистих внесків та /або Половинних чистих внесків, розмір яких розраховується відповідно до Поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий Учасник повідомив АІСЕ про розірвання Угоди, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди у розмірі двох (2) Цілих Чистих внесків.

Районний суд ,враховуючи підписані сторонами Угоду та Додатки №№1,2 до неї, обґрунтовано прийшов до висновку, що поверненню позивачу підлягають не вся сума сплачених ним внесків, за вирахуванням відступного, як просить позивач у своєму позові, а вартість внесених ним платежів, за вирахуванням плати за послуги відповідача та відступного у вигляді двох Цілих чистих внесків.

Розрахунок : 41 851,34 - 10 505,40 = 31 345, 84грн., де: 41 851, 34грн. - загальна сума сплачених позивачем щомісячних внесків; 10505, 40грн. - загальна сума сплачених позивачем щомісячних внесків в оплату послуг відповідача, зроблений судом відповідає матеріалам справи

Також судом надана вірна оцінка копії страхового сертифікату про те, що він не є належним та достатнім доказом, який би свідчив про наявність договірних взаємовідносин між ОСОБА_3 та страховою компанією «УНІКА». Документів, які б дійсно свідчили про укладення позивачем (або від його імені) договору страхування: страховий поліс, страховий договір, платіжні документи тощо відповідачем не представлено і здійснені позивачем щомісячні платежі на загальну суму 1 639,09грн., є платежами, направленими на придбання автомобіля, які також підлягають поверненню.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1300 грн..

Так в справі містяться : договір про надання правової допомоги від 10.09.2012р. № 47-СП, акт здавання-прийому виконаних робіт від 20.06.2013р., квитанція від 13.10.2012р. на суму 450 грн. та квитанція від 20.06.2013р. на суму 400грн.\а.с.80,81\, а всього на загальну суму 850 грн. і тому вказана сума підлягає стягненню.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення витрат на правову допомогу.

В інший частині рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону і тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307,309,317 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 червня 2013 року по цій справі -змінити в частині розміру стягнення витрат на правову допомогу та стягнути в цієї частині 850 грн.

Решту рішення суду залишити без зміни.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: