Вирок № 33741277, 25.09.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5864/13-к

пр. 1-кп/336/326/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Брагіній І.В., з участю прокурора прокуратури м. Запоріжжя Палагути Ольги Василівни, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, та її представника - адвоката ОСОБА_4, представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013080010000295 від 26.05.2013 р., відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оротукан Ягоднінського району Магаданської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого малярем ПАТ "Крюковський вагонний завод", який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає : АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2013 року , приблизно о 04 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїжджій частині автодороги «Харків-Сімферополь», з боку вул. Куйбишева у напрямку вул. Чарівної в м. Запоріжжі, в районі АЗС «Shell» на автодорозі «Харків-Сімферополь», порушив вимоги п. 2.9 б Правил дорожнього руху, згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу, а саме керував транспортним засобом у стані стомлення та заснув під час руху, що потягло за собою зміну напрямку руху керованого ним автомобіля «Renault Kangoo» ліворуч та його виїзд на зустрічну смугу, внаслідок чого сталося зіткнення передньою лівою частиною кузову керованого ним автомобіля «Renault Kangoo» з лівою боковою частиною кузову автомобіля «Renault Megane» під керуванням водія ОСОБА_7, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_3, якій під час даної дорожньо-транспортної пригоди заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, та ОСОБА_5, якій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують, визнав в повному обсязі, цивільні позови визнав частково, пояснив, що у вказаний день рухався на своєму автомобілі з дружиною на відпочинок, почував себе втомленим, зупинявся для відпочинку, але, як виявилося, недостатньо, заснув за кермом, та вчинив правопорушення. Після пригоди з'їздив додому, взяв гроші, всі, що були, приїхав в Запоріжжя, дізнався від слідчого про критичний стан потерпілої ОСОБА_5, надав їй матеріальну допомогу в межах своїх можливостей, а саме 10000 гривень, та потім ще перерахував на картку 5000 грн., щиро розкаюється у скоєному, готовий відшкодовувати шкоду в межах розумного, цивільна відповідальність застрахована, але потерпілі не отримували від страховика відшкодування, просить суворо його не наказувати.

Вина обвинуваченого, крім повного її ним визнання, підтверджується дослідженими в суді доказами:

Потерпіла ОСОБА_3 в суді пояснила, що у вказаний день в автомобілі ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 в якості пасажирів їхали на роботу, сиділи на задньому сидінні без пасків безпеки. Від зіткнення їх машина переверталася, її кидало по салону, вона втрачала свідомість, коли машину перевернули на колеса, вона вийшла з машини, оцінила обставини, зрозуміла, що відбулося і що потрібна швидка допомога, наполягла на її виклику, та була госпіталізована, пробула в лікарні з 26.05.2013 р. по 10.06.2013 р., був струс головного мозку, черепно-мозкова травма, посттравматичний шийний міозит. На теперішній час вона потребує реабілітуючого лікування, погано почувається, страждає від болів. Обвинувачений ні разу до неї не навідався, ні копійки відшкодування не заплатив, внаслідок чого, на її думку, не розкаявся, вона наполягає на суворому покаранні для нього.

Свій цивільний позов просить задовольнити в повному обсязі, до страховика не зверталась, бажає відшкодування шкоди саме від обвинуваченого.

Згідно висновку експерта № 367/13 від 22.06.2013 року, своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 б Правил дорожнього руху, згідно з якими «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу», оцінка дій водія автомобіля «Renault Kangoo» ОСОБА_2 в частині того, що він заснув під час керування автомобілем, не входить до компетенції експерта авто техніка, оскільки не потребує спеціальних технічних знань в області авто технічної експертизи. Дії водія ОСОБА_2 можуть бути оцінені судом самостійно, водій автомобіля «Renault Megane» ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo» під керуванням водія ОСОБА_2 В діях водія ОСОБА_7 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається.

Згідно висновку експерта № 1503 від 20.06.2013 року, пасажиру автомобіля «Renault Megane» ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох поперечних відростків 6 шийного хребця без зміщення кісткових фрагментів, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.

Згідно висновку експерта № 1372 від 20.06.2013 року, пасажиру автомобіля «Renault Megane» ОСОБА_5 в ході дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом селезінки, кровотечею в черевну порожнину, оскольчатого перелому лівої підвздошної кістки зі зміщенням, перелому криші та дна вертлюжної впадини зі зміщенням головки стегнової кістки, перелому обох лобних кісток з деформацією тазового кільця, перелому попереченого віростка 4 поясничного хребця, пошкодження лівого хрестцового зчленування, гематоми в проекції лівого змикального м'яза, правосторонньої посттравматичної пневмонії, правостороннього пневмо-гідроторакса, забиття грудної клітки, що потягло за собою розвиток травматичного шоку 1-2 ступеню, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та тілесне ушкодження середньої тяжкості.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного діяння - відповідно до вимог ст. 12 КК України винуватим скоєний невеликої тяжкості та тяжкий злочини.

Також суд враховує дані про особу винного, його сімейний стан та стан його здоров'я - раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра, має сім'ю - перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітніх дітей.

Обставинами, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_5

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладених обставин справи, враховуючи, ступень тяжкості вчинених злочинів, їх необережний характер, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, думку сторони обвинувачення та потерпілих щодо покарання, інтереси потерпілих щодо реального відшкодування шкоди, що стягується судом з обвинуваченого, суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів є основне покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з застосуванням ст. 75, 76 КК України, а також призначення додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Доля речових доказів по даному провадженню підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі ПАТ «СК «ПЗУ Україна») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який був уточнений в ході розгляду справи, згідно з яким зазначила, що розмір матеріальної шкоди полягає у її витратах на лікування, сума яких станом на 31.07.2013 р. становить 32 164, 25 грн. та підтверджується наданими суду квитанціями та чеками, яку вона просить стягнути зі страховика, оскільки цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована.

Моральну шкоду, заподіяну їй злочином, ОСОБА_5 оцінила в 100000 грн., з яких зі страховика просить стягнути 1608,21 грн., що дорівнює 5% від суми заявленої в позові матеріальної шкоди (32164,25 грн.), що, на думку позивача відповідає вимогам статті 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV, 01.07.2004 (далі - Закон), відповідно до якої Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 2947,45 грн. - витрат на лікування, та моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Обвинувачений цивільний позов ОСОБА_5 до себе про стягнення моральної шкоди визнав частково, заявив, що готовий до виплати в меншому розмірі, а також просив врахувати, що ним в добровільному порядку виплачено на лікування потерпілої 5000,87 грн., а також 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_3 до себе ОСОБА_2 визнав частково, в частині матеріальної шкоди згоден з її розміром, а в частині моральної шкоди вважає її завищеною.

Відповідач ПАТ «СК «ПЗУ Україна», належним чином повідомлений судом про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення, в яких зазначено, що 24.04.2013 року між ними та ОСОБА_2 був укладений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № АС/0771214 з терміном дії з 25.04.2013 року по 24.04.2014 року.

Даний Поліс був укладений на підставі вимог ЦК України, ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом є «Renault Kangoo», д.н. НОМЕР_1.

В поясненнях зазначено, що розмір страхової шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілих становить 100000,00 грн. на одного потерпілого. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. Та про розмір моральної шкоди, при цьому зазначено, що страховик відшкодовує не більше, ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 ст. 9 ЗУ«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто 5000,00 грн.

05.06.2013 року до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернувся ОСОБА_8 з заявою про настання страхового випадку за договором страхування ОСЦПВВНТЗ про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю та життю внаслідок ДТП.

Проте заявником не було надано необхідні для врегулювання даної справи документи, і тому ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вимушено призупинило справу.

При вирішенні цивільних позовів суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована.

Факт укладення та умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не оспорювалися учасниками провадження, а також підтверджені копією страхового полісу (а.с.217).

Порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному випадку регулюється нормами глави 67 та ст. ст. 1166, 1192, 1167 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно положень яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1, 9.3 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Зазначена сума відображається також і в п. 4 Полісу, відповідно до якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну, життю та здоров'ю складає 100000,00 грн.

Зі змісту ст. ст. 23, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що шкодою, яка підлягає відшкодуванню страховиком, є шкода, пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого, а саме: обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, та інше.

Дослідженими судом доказами сума витрат на лікування ОСОБА_5, заявлена в позові, підтверджується наданими суду письмовими доказами, що не спростовані відповідачем, та прийняті судом, як належні та допустимі докази, на підставі чого суд вважає, що сума заподіяної ОСОБА_5 матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування, становить 32 164, 25 грн. та підлягає стягненню з належного в даному випадку відповідача, до якого ці вимоги заявлені - зі страховика, оскільки вона заявлена в межах страхової суми, що передбачена п. п. 9.1 та 9.3 ст. 9 Закону, відповідно до якої Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, а Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

З пояснень обвинуваченого, представника потерпілої, копії квитанцій та розписки, наявних в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_2 виплачено на лікування потерпілої 5000,87 грн. (а.с. 174), а також 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.175).

Вказані обставини визнані потерпілою, підтверджені наданими суду вищезазначеними доказами.

Оскільки з встановленої судом суми відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає виплаті Страховиком, 5000 грн. в добровільному порядку виплачено потерпілій Страхувальником - обвинуваченим, то суд стягує зі Страховика матеріальну шкоду за мінусом цієї суми, тобто 32 164, 25 грн. - 5000 грн. = 27 164 грн. 25 коп.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження, перенесла значні фізичні та душевні страждання, потребує тривалого лікування, тому вказані обставини свідчать про заподіяння їй значної моральної шкоди.

Відповідно до роз'яснення в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає що розмір моральної шкоди, що спричинена ОСОБА_5, виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення здоров'я, життєвих зв'язків, віддалених наслідків травми, розумності, виваженості та справедливості, таким, що дорівнює 50000 грн., з яких максимально можлива сума відповідальності Страховика в 5000 грн. мають бути виплачені Страховиком відповідно до вимог ст. 26-1 Закону, згідно з якою Страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а решта суми - 45 000 грн. обвинуваченим.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Позивачем ОСОБА_5 заявлено позов в частині відшкодування моральної шкоди до двох відповідачів, один з яких Страхувальник, який має відшкодовувати моральну шкоду в межах 5000 грн. - тобто 5% від максимально можливої страхової виплати 100000 грн.

Позивачем же до нього заявлені вимоги в розмірі, що є меншим від максимально можливого відшкодування Страховиком - 1608 грн. 21 коп., в межах якої суд і має стягнути відшкодування зі Страховика, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог, які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Застосування судом вказаної норми не позбавляє ОСОБА_5 права на звернення до Страховика або до суду в порядку цивільного судочинства за стягненням решти максимально можливої виплати морального відшкодування, що не була охоплена її позовними вимогами в даному процесі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тому 45 000 грн. на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з обвинуваченого, а, виходячи з того, що обвинуваченим в добровільному порядку було сплачено на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., то суд стягує з нього 35 000 грн.

Сума витрат на лікування ОСОБА_3 2947,45 грн. та спричиненої внаслідок ДТП моральної шкоди. також підтверджені суду належними та допустимими доказами, заявлений в позові розмір моральної шкоди суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3, суд виходить з вимог вище перелічених норм права, що регулюють спірні правовідносини, виходячи з чого приходить до висновку, що з обвинуваченого підлягає стягненню сума в 5000 грн. на відшкодування частини моральної шкоди, що не покрита страховим відшкодуванням, а в решті позову їй має бути відмовлено, виходячи з роз'яснень, що містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1.03.2013 р. № 4, згідно з яким непред'явлення вимог до Страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові.

Належним відповідачем за позовними вимогами в частині відшкодування матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди в межах 5000 грн. є Страховик, до якого ОСОБА_3, не зважаючи на роз'яснення їй судом наслідків не вчинення процесуальних дії на вимогу ч. 4 ст. 10 ЦПК України, позиватися не побажала, вважаючи відповідальною стороною обвинуваченого, тому суд відмовляє в позові в цій частині.

В частині відшкодування решти моральної шкоди в розмірі 5000 грн. позов підлягає задоволенню, а вказана сума - стягненню з обвинуваченого.

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення експерта для проведення експертиз під час досудового розслідування, які за переліченим змістом є вартістю проведених по справі під час досудового розслідування експертиз.

Разом з тим, ч. 2 ст. 124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів, а не вартості проведення експертиз, яку ст. 118 КПК України не віднесено до процесуальних витрат.

Оскільки дані про розмір витрат на залучення експертів, та виконану роботу експертів, що не є їх службовим обов'язком, відсутні, питання про процесуальні витрати судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 349 ч. 3, 370, 373, 374 КПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (двох) років не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_2 запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Позови ОСОБА_5 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_5, ІПП НОМЕР_4, в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПП НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3, ІПП НОМЕР_5, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000 грн..

Сягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що знаходиться за адресою: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, р/р 26508001334127 в АТ «ОТР Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312 на користь ОСОБА_5, ІПП НОМЕР_4, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27 164 грн. 25 коп. та 1608,21 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позовів відмовити.

Речовий доказ по справі - автомобіль «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання на територію спецприймальника-розподільника ЗМУ ГУМВС, передати ОСОБА_2 за належністю.

Речовий доказ по справі - автомобіль «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_6, який переданий ОСОБА_7 на відповідальне зберігання згідно розписки, залишити у останнього за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: