Рішення № 33740615, 17.09.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/12744/12

Номер провадження 2/522/9741/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» вересня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.

при секретарі - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання Договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, у якій просив визнати дійсним договір купвлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв, м, укладений 09 квітня 2011 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, і ОСОБА_2, з іншої та визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтва № 15001633 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.01.2010 року введено в експлуатацію після реконструкції нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв. м.

В своєму позові позивач зазначає, що 09 квітня 2011 року між ним і ОСОБА_2 був укладений Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв.м. за 100 000 (сто тисяч) гривень, які передано було ОСОБА_2 у момент підписання вказаного Договору. До теперішнього часу ОСОБА_2, отримавши від позивача кошти, які дорівнюють договірній вартості нежитлового приміщення, передавши зазначений об'єкт нерухомості в натурі, ухиляється від нотаріального посвідчення Договору купівлі - продажу, посилаючись на те, що досі не отримав свідоцтва про право власності, чим порушує права та інтереси позивача, тому він вимушений був звернутись до суду з дійсним позовом.

У подальшому до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Одеську міську раду.

Заочним рішенням суду від 19 червня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 липня 2013 року заяву ОСОБА_2 про скасування заочного рішення було задоволено, заочне рішення від 19 червня 2012 року скасовано та призначено справу до розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали у повному обсязі, не заперечували проти задоволення позову.

Представник відповідача - Одеської міської ради у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Судом не прийнято визнання ОСОБА_2 позову на підставі ч. 4 ст. 174 ЦПК України, оскільки таке визнання відповідачем позову на думку суду суперечить закону.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із відмовою у задоволенні позову у повному обсязі. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі представлених доказів.

Відповідно до «Акту готовності об'єкту до експлуатації» від14 січня 2011 року, підписаного ОСОБА_2, проектувальником ФОП ОСОБА_3 та погодженого заступником начальника ДАБК в Одеській області, заступником начальника УАМ Одеської міської ради та заступником начальника ОМУ ГУ МНС України в Одеській області є готовим до експлуатації закінчений будівництвом об'єкт реконструкція нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва № 15001633 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, Інспекцією ДАБК в Одеській області засвідчено відповідність проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено готовність до експлуатації об'єкту реконструкція нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 96,90 кв.м.

Замовником об'єкту згідно даного свідоцтва є відповідач - ОСОБА_2

9 квітня 2011 року між позивачем і ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а позивач купив нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв.м. , за 100 000 (сто тисяч) гривень.

Згідно ст. 657 ЦК України у редакції, яка була чинною на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 9 квітня 2011 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України у редакції, яка була чинною на момент укладення сторонами договору купівлі-продажу від 9 квітня 2011 року, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно абз.абз. 2,3 п. 13 цієї постанови, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що оскільки вчинений між сторонами правочин щодо купівлі-продажу нерухомого майна на момент його вчинення підлягав як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, цей договір фактично не є укладеним, з огляду на що вимога про визнання його дійсним задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 96,90 кв.м, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивач як на підставу набуття ним права власності на спірне майно посилається саме на договір купівлі-продажу від 9 квітня 2011 року, укладений між ним та ОСОБА_2

Враховуючи те, що судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 9 квітня 2011 року фактично не є укладеним, він не створює для його сторін жодних правових наслідків, у тому числі переходу права власності на спірне майно, з огляду на що позовна вимога про визнання за позивачем права власності задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності є необґрунтованим, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають поза залежністю від визнання ОСОБА_2 позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради про визнання Договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у сйраві, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В.Суворова

17.09.2013