Постанова № 33739549, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року № 826/13790/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Легендас-М"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про

визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Легендас-М» звернулось до суду з вимогами про:

- визнання відсутності у Держаної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві компетенції (повноважень) визнавати угоди нікчемними;

- визнання протиправними дій, що полягають у складанні акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012»;

- визнання протиправними дій, що полягають викладенні у акті інформації про: нікчемність правочинів укладених ТОВ «Легендас-М» з ТОВ «Лін-Ойл» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; здійснення ТОВ «Легендас-М» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов’язаної з наданням податкової вигоди тертім особам; відсутність об’єктів оподаткування у ТОВ «Легендас-М»; не підтвердження задекларованих ТОВ «Легендас-М» податкових зобов’язань з податку на додану вартість по господарським відносинам з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; не підтвердження задекларованого ТОВ «Легендас-М» податкового кредиту по податку на додану вартість по контрагенту постачальнику ТОВ «Лін-Ойл»;

- зобов’язання Держану податкову інспекцію у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві виключити з баз даних зазначені вище відомості та відновити інформацію про податкові зобов’язання та податковий кредит ТОВ «Легендас-М»;

- зобов’язання Держану податкову інспекцію у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві утриматись від використання інформації викладеної в акті від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012»;

- визнання протиправною бездіяльності Держаної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яка полягає у невидачі податкових повідомлень-рішень на підставі акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки викладені в акті від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012» є безпідставними та спростовуються наявними документами. Також, позивач вказує, що відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України за результатом на підставі акту не прийнято податкове повідомлення-рішення, проте в особовій картці на інформаційних базах внесено інформацію про зменшення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період.

Представник відповідача – Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів – в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

19.09.2013 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про продовження вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛЕгендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, за результатом якої складено акт від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 (далі – акт перевірки).

Судом встановлено, що документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Легендас-М» проведено на підставі наказу від 11.06.2013 №57 та повідомлення від 11.06.2013 №7/22.3 керуючись п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до вимог пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачаться з акту перевірки копія наказу від 11.06.2013 №57 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 11.06.2013 №7/22.3 вручено під підпис головному бухгалтеру ТОВ «Легендас-М», отже документальної позапланової невиїзної перевірки проведена з дотриманням пункту 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України з анаявності достатніх підстав.

Як вбачаться з акту перевірки, відповідачем встановлено відсутність об’єктів оподаткування при купівлі дизельного палива у ТОВ «Лін-Ойл» на загальну суму 3324617,92 грн. в тому числі ПДВ 554102,99 грн. та подальшого продажу товарів ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на загальну суму 3381672,42 грн. в тому числі ПДВ 563612,07 грн. за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 134, ст. 185, п. 198.6 ст 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки не підтверджено здекларовані ТОВ «Легендас-М» податкові зобов’язання з ПДВ по ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 в частині поставки товару на суму ПДВ 563612,07 грн. по ланцюгу придбаного у ТОВ «Лін-Ойл», а також не підтверджено податковий кредит з по датку на додану вартість здекларований ТОВ «Легендс-М» по контрагенту постачальнику ТОВ «Лін-Ойл» за листопад 2012 року на суму ПДВ 554102,99 грн.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта.

З огляду на те, що відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач при складанні акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012» діяв відповідно до вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України.

Щодо вимоги про визнання відсутності у Держаної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві компетенції (повноважень) визнавати угоди нікчемними суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України на органи державної податкової служби України покладено завдання здійснювати контроль за своєчасністю та повнотою сплати податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів.

Частиною першою ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

У Цивільному кодексі України поділено недійсні правочини на дві групи: оспорювані та нікчемні. Різниця між ними полягає у тому, що оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону. У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215 ЦК України).

Відповідно до частини другої ст.228 ЦК України нікчемним, зокрема, є правочин, який порушує публічний порядок.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний (оспорюваний, нікчемний) правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то у разі наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з п.4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 984 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень вказаного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

Таким чином, у разі виявлення під час здійснення контрольно-перевірочної роботи правочинів, що суперечать інтересам держави та суспільства, орган ДПС повинен відобразити вказане в акті перевірки.

Водночас необхідно враховувати, що згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, наявність належним чином укладеного договору між суб'єктами господарювання (чинного) заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. У разі виявлення органом ДПС порушення платником податків норм чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності такому платнику податків донараховуються відповідні суми податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене органи ДПС при здійсненні контрольно-перевірочної роботи можуть відображати в акті перевірки ознаки недійсності (нікчемності) і правочинів, при цьому донарахування податкових зобов'язань повинно здійснюватися виключно за порушення норм податкового законодавства.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання відсутності у Держаної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві компетенції (повноважень) визнавати угоди нікчемними не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків,

В разі незгоди позивача з висновками перевірки позивач має право подати свої заперечення на такий акт, в іншому випадку правова оцінка висновків акту перевірки надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Як вбачаться з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Лін-Ойл» укладено договір №0211 від 02.11.2012 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Відповідно до п. 5.2.6 згадуваної Інструкції результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Пзивачем до перевірки та під час судового розгляду справи не були надані Акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, сертифікати відповідності нафтопродуктів, довіреності на отримання нафтопродуктів, які придбавались у ТОВ “Лін-Ойл ” та журнали обліку нафтопродуктів, що є визначальним для висновку про факт надходження товару від цього підприємства, отже висновок відповідача викладений в акті перевірки на думку суду обґрунтованим.

З огляду на викладене, дії відповідача, що полягають викладенні в акті перевірки інформації про: нікчемність правочинів укладених ТОВ «Легендас-М» з ТОВ «Лін-Ойл» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; здійснення ТОВ «Легендас-М» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов’язаної з наданням податкової вигоди тертім особам; відсутність об’єктів оподаткування у ТОВ «Легендас-М»; не підтвердження задекларованих ТОВ «Легендас-М» податкових зобов’язань з податку на додану вартість по господарським відносинам з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; не підтвердження задекларованого ТОВ «Легендас-М» податкового кредиту по податку на додану вартість по контрагенту постачальнику ТОВ «Лін-Ойл» не порушують права позивача, відтак позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16.07.2013 №3462/10/26-58-22-07-17 (а.с. 51) за результатом перевірки позивачу зменшено податкові зобов’язання з ПДВ з період з 01.11.2012 по 30.11.2012 в частині поставки товару на суму ПДВ 563 612,07 грн та зменшено податковий кредит з ПДВ за листопад 2012 року н суму ПДВ 554 102,99 грн.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Податкова декларація, згідно приписів п. 46.1 ст. 46 ПК України – це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчинюється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Разом з цим, згідно вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках./P>

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. ст. 14 ПК України).

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов’язок визначати податкове зобов’язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

На час вирішення справи на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось, уточнюючи розрахунки позивачем не подавались, проте відповідачем самостійно зменшено задекларовані позивачем податкові зобов’язання та податковий кредит.

Суд звертає увагу, що самостійне зменшення податкових зобов’язань та податкового кредиту як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

Як випливає зі змісту пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

Реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення платникові податків відповідних грошових зобов'язань відбувається шляхом вручення (надсилання) платникові податків податкового повідомлення-рішення. Дійсно, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Наведені норми статей 54 та 58 Податкового кодексу України є імперативними. Тому контролюючий орган зобов'язаний надіслати платникові податків податкове повідомлення-рішення в будь-якому разі, коли виявлені порушення норм податкового та іншого законодавства, що контролюється відповідним органом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Згідно з підпунктом 1.3.3 пункту 1.3 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266, (далі -Методичні рекомендації) для реалізації Методичних рекомендацій, зокрема, створено такий програмний продукт як система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 розділу 2 Методичних рекомендацій передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З системного аналізу викладеного вбачаться, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є інформаційною базою органів державної податкової служби, яка використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушено її права, свободи або інтереси.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що дії щодо зміни детальної інформації по платнику податку на додану вартість ТОВ «Легендас-М» в інформаційних базах органів державної податкової служби та бездіяльність, яка полягає у невидачі податкових повідомлень-рішень на підставі акту від 14.06.2013 №84/22.317/36509714 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лін-Ойл» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012» не порушує права та інтереси позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 122, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда