Постанова № 33739519, 20.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. Справа № 821/3198/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Войтович І.І.,

при секретарі - Сердюк О.О.

за участю:

представника позивача - Морозова О.Я., Куліда А.О.

представника відповідача - Пєрін А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод"

до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасуваня податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (далі - Позивач) з адміністративним позовом до Бериславського відділення Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000582200 та №000062220 від 14.06.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями ТОВ "Дидактика", оскільки всупереч викладеним у складеному Податковим органом Акті перевірки висновкам, господарські відносини між контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також позивач вказує, що твердження податкового органу про безтоварність правочинів ґрунтується виключно на висновках акту №7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Дидактика" з контрагентами".

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" зареєстроване Бериславською районною Державною адміністрацією Херсонської області 28.10.2010 року, про що видане Свідоцтво СеріяА01 №015565.

19.11.2010 року позивачем отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100309485 НВ№081482.

Згідно Довідки АБ №608509 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних; виробництво інструментів; виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; виробництво залізних локомотивів і рухомого складу; відновлення відсортованих відходів; неспеціалізована оптова торгівля.

Також, судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентами ТОВ "Дидактика" за період травень-червень 2012 року та дослідження впливу даних операцій подальших звітних періодах.

За результатами вказаної перевірки складено акт №144/22/00211004 від 07.06.2013 року (далі - акт перевірки), згідно висновку якого позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно: завищено задекларовану суму податку, що враховується у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодах, за травень на суму 35833, 00 грн.; занижено задекларовану суму податку, що підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду, за урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду за липень 2012 року на суму 71500, 00 грн., оскільки зменшення податкового кредиту за червень 2012 року вплинуло на формування від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

В Акті перевірки позивача відповідач посилається на акт №7209/22-4/34735238 від 21.12.2012 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Дидактика" з ТОВ "Інфотерм", ПП "СВ Гермес", ПВП "Форест" за період червень 2011 року, ТОВ "Олімп", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура" за період вересень 2011 року, ПП "СВ Гермес" за березень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про не здійснення правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Дидактика"

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0000582200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 107250, 00 грн., у тому числі за основним платежем 71500,00 грн., штрафні санкції - 35750, 00 грн.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000622200 від 14.06.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 35833, 00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції (траф) в сумі 17916, 00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між позивачем та ТОВ «Дидактика" при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є не реальними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Дидактика" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №25.05.2012 від 25.05.2012 року. Згідно п.1.1 даного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити вартість станків токарно-револьверних мод.1М63ДФ101 в кількості 2 штуки, і мод 1М63МФ101 в кількості 2 штуки, не бувши в експлуатації.

На виконання вищенаведеного договору були виписані наступні податкові накладні №573 від 31.05.2012 року, №183 від 13.06.2012 року, №284 від 20.06.2012 року, №291 від 20.06.2012 року, №292 від 20.06.2012 року, №293 від 20.06.2013 року.

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями №2020 від 31.05.2012 року, №2256 від 13.06.2012 року, №2333 від 20.06.2012 року.

Поставка придбаного обладнання підтверджується: договором перевезення вантажу №31 від 20.01.2009 року, специфікацією №1 та №2 до договору №31 від 20.01.2009 року, додатковими угодами №№1, 2, 3, 4 до договору №31 від 20.01.2009 року, товарно-транспортною накладною №241 від10.09.2012 року, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ліцензією на здійснення господарської діяльності, серія НОМЕР_1 від 25.10.2010 року, копією рахунком-фактури №13/9 від 13.09.2012 року, платіжним дорученням №4027 від 11.10.2012 року, актом - реєстром виконаних робіт №62 від 13.09.2012 року.

Крім цього, в матеріалах адміністративної справи містяться наступні докази на виконання укладеного правочину між позивачем та ТОВ "Дидактика": акт готовності обладнання для відвантаження від 10.09.2012 року, прихідний ордер №15 від 13.09.2012 року, акт прийому-передачі обладнання від 17.09.2012 року, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, інвентарною карткою, наказом №329/1 від 31.10.2012 року "Про введення в експлуатацію основних засобів", паспортом на станок токарно-револьверний та керівництва по експлуатації.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "Дидактика" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ "Дидактика" суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Дидактика".

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Дидактика" є безпідставними.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 14.06.2013 року №0000582200 та №0000622200 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, сторона правочину не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Дидактика", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області №0000582200 від 14.06.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної Державної податкової інспекції Херсонської області №0000622200 від 14.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 00211004) судовий збір в сумі 1610, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 вересня 2013 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.2.1