Рішення № 3373930, 08.04.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.09 р. Справа № 14/49

за позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, ЄДРПОУ 00191678, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, ЄДРПОУ 31906124,

м.Сніжне

про стягнення 47377 грн. 75 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Кошуба В.О.-нач. служ.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 26.03. по 08.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державне підприємство „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне, про стягнення заборгованості в сумі 47377,75 грн., у тому числі основний борг в сумі 33861,36 грн., пеня в сумі 3500,63 грн., інфляція в сумі 8886,59 грн. та три проценти річних в сумі 1129,17 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №5 від 01.01.2006р. на надання послуг на питне водопостачання та водовідведення, акти надання питної води, рахунки, розрахунок суми заборгованості.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №10/3-039-08-1608 від 25.03.2009р., в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 45509,49 грн., у тому числі основний борг в сумі 33861,36 грн., інфляція в сумі 8886,59 грн., три проценти річних в сумі 1129,17 грн. та пеня в сумі 1632,37 грн. Проти вимог про стягнення пені в сумі 1868,26 грн. відповідач заперечує, посилаючись на пропущення позивачем встановленого строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

01.01.2006р. між Державним обласним комунальним підприємством (правонаступником прав та обов’язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є позивач) та відповідачем був підписаний договір №5 на надання послуг на питне водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов’язання подавати своїми водопровідними мережами питну воду відповідачу у межах узгоджених розрахункових об’ємів та узгодженого щомісячного графіку, в залежності від технічних можливостей.

За приписом п.п.1.2, 6.1 договору №5 від 01.01.2006р. за всіма взаємовідносинами, обумовленими виконанням договору, сторони зобов’язуються керуватися Правилами користування, “Правилами приймання стічних вод підприємств в системи каналізації міст”, затвердженими виконавчими органами місцевих рад, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи актами від 17.09.2007р., 03.10.2007р., 17.01.2008р. та 19.02.2008р., підписаними сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, за періоди з 01.09.2007р. по 31.10.2007р. та з 01.01.2008р. по 29.02.2008р. позивачем було надано відповідачу питну воду та прийнято стоки на суму 33861,36 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт надання позивачем послуг з питного водопостачання та водовідведення на вказані кількість та суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 5.5 договору №5 від 01.01.2006р. передбачено, що оплата за послуги здійснюється відповідачем рівними частками протягом місяця, кожний робочий день тижня поточного місяця. При цьому, розмір тижневого платежу визначається виходячи з вартості об’єму спожитих послуг за аналогічний період попереднього місяця.

Остаточний розрахунок за поточний місяць відповідач проводить на підставі пред’явленого рахунку за надані послуги платіжним дорученням з урахуванням передоплати не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.п.5.6 договору №5 від 01.01.2006р.).

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача були виставлені рахунки №120907/2 від 18.09.2007р., №1731007/1 від 11.10.2007р., №2610108/2 від 18.01.2008р. та №2680208/1 від 20.02.2008р. на загальну суму 71249,56 грн.

Свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 33861,36 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з жовтня 2007р. по січень 2009р. нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 8886,59 грн. та три проценти річних в сумі 1129,17 грн. за період з 06.10.2007р. по 31.01.2009р.

Згідно п.7.2 договору №5 від 01.01.2006р. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3500,63 грн. за період з 06.10.2007р. по 01.09.2008р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 45509,49 грн., у тому числі основний борг в сумі 33861,36 грн., інфляція в сумі 8886,59 грн., три проценти річних в сумі 1129,17 грн. та пеня в сумі 1632,37 грн. Проти вимог про стягнення пені в сумі 1868,26 грн. відповідач заперечує, посилаючись на пропущення позивачем встановленого строку позовної давності.

Суд частково приймає до уваги заперечення відповідача та вважає вимоги позивача про стягнення пені в сумі 954,22 грн. неправомірними, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

В ч.2 п.1 ст.258 Цивільного кодексу України встановлений скорочений строк позовної давності по вимогах про стягнення пені.

При цьому, за змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, щодо вимог про стягнення пені строк позовної давності відраховується через відлік річного терміну від дати направлення позовної заяви до суду, за умови, що протягом всього цього часу існувала своєчасно несплачена заборгованість відповідача перед позивачем.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Як вказувалось вище, остаточний розрахунок за поточний місяць відповідач проводить на підставі пред’явленого рахунку за надані послуги платіжним дорученням з урахуванням передоплати не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.5.6 договору №5 від 01.01.2006р.).

Таким чином, заборгованість за вересень 2007р. мала бути сплачена відповідачем в строк до 25.09.2007р., заборгованість за жовтень 2007р. – в строк до 25.10.2007р., заборгованість за січень 2008р. – в строк до 25.01.2008р., за лютий 2008р. – в строк до 25.02.2008р.

Як наслідок, судом встановлено, що позивач довідався про порушення відповідачем його права на отримання винагороди відповідно, 26.09.2007р., 26.10.2007р., 26.01.2008р. та 26.02.2008р.

Враховуючи, що згідно зі штампом вхідної кореспонденції позовна заява направлена до господарського суду 20.02.2009р., суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах про стягнення пені за період з 26.09.2007р. по 19.02.2008р., внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 954,22 грн. підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 20.02.2008р. по 01.09.2008р. в сумі 2546,41 грн. згідно наступного розрахунку:

1) 12663,42 грн. (сума боргу за вересень 2007р.)*36 днів (з 20.02.08р. по 26.03.08р.)*20%/36600=249,12 грн.,

2) 180,00 грн. (сума боргу за жовтень 2007р.)*67 днів (з 20.02.08р. по 27.04.08р.)*20%/36600=6,59 грн.,

3) 6500 (сума боргу за січень 2008р.)*69 дні (з 20.02.08р. по 29.04.08р.)*20%/36600=245,08 грн.,

4) 6500 (сума боргу за січень 2008р.)*98 днів (з 30.04.08р. по 06.08.08р.)*24%/36600=417,70 грн.,

5) 14517,94 грн. (сума боргу за лютий 2008р.)*60 днів (з 01.03.08р. по 29.04.08р.)*20%/36600=476,00 грн.,

6) 14517,94 грн. (сума боргу за лютий 2008р.)*121 день (з 30.04.08р. по 01.09.08р.)*24%/36600=1151,92 грн.,

7) 249,12 грн.+06,59 грн.+245,08 грн.+417,70 грн.+476,00грн.+1151,92 грн.=2546,41 грн.

При цьому, при проведенні розрахунку суми пені судом враховано, що за вимогами п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 46423,53 грн., у тому числі основний борг в сумі 33861,36 грн., інфляція в сумі 8886,59 грн., три проценти річних в сумі 1129,17 грн. та пеня в сумі 2546,41 грн., доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 46423,53 грн., у тому числі основний борг в сумі 33861,36 грн., інфляція в сумі 8886,59 грн., три проценти річних в сумі 1129,17 грн. та пеня в сумі 2546,41 грн., підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк до Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк основний борг в сумі 33861 грн. 36 коп., пеню в сумі 2546 грн. 41 коп., інфляцію в сумі 8886 грн. 59 коп. та три проценти річних в сумі 1129 грн. 17 коп., всього заборгованість в сумі 46423 грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 464 грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 64 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк до Державного підприємства „Сніжнеантрацит”, м.Сніжне відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 08.04.2009р.

Суддя