Рішення № 33739005, 19.09.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/11348/2012

№ производства 2/646/515/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

за участі секретарів Струк Я.М., Шеховцової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Завод ім..В.О.Малишева", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові, - стягнення суми, відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який ним уточнювався.

З урахуванням уточнень від 30.07.2013р. позовними вимогами є (т.2 а.с.88-93):

- визнати таким, що не відповідає закону розпорядження ДП "Завод ім.В.О.Малишева" №118 від 15.05.2001р. про обчислення відшкодування шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням ;

- визнати довідку про розмір втраченого заробітку позивача на 01.04.2001р. у сумі 70,41 грн. недійсною та встановити розмір втраченого заробітку станом на 01.04.2001р. - 119,06 грн;

- зобов'язати ДП "Завод ім.В.О.Малишева" надати Відділенню виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові нову довідку про розмір втраченого заробітку на 01.04.2001р. - 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 06 коп.;

- стягнути з ДП "Завод ім.В.О.Малишева" на користь позивача моральну шкоду одноразово у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.;

- стягнути з Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові на користь позивача недонараховану та недоплачену суму втраченого заробітку за період з 23.02.2006р. по 01.08.2013р. одноразово - 38363 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 39 коп., недоплачену суму одноразової допомоги з повторного ушкодження здоров'я одноразово - 6184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 83 коп.;

- зобов'язати Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові виплачувати на користь позивача починаючи з 01.08.2013р. та пожиттєво по 1917 (одній тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп. у місяць з подальшим перерахунком у відповідності до діючого законодавства.

Зміни позову стосувалися позовних вимог до Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові (в тому числі, з урахуванням заміни неналежного відповідача - Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у Червонозаводському районі м.Харкові - належним відповідачем Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові - у зв'язку з реорганізацією структури виконавчої дирекції Фонду). Позовні вимоги, пред'явлені до співвідповідача - ДП «Завод ім.В.О.Малишева» не змінувались.

Позов, з урахуванням змін, обґрунтовано тим, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Завод ім.В.О.Малишева» з 1980 року по 2003 рік та працював на роботах зі шкідливими умовами праці, в тому числі, формовиком машинної формовки, внаслідок чого ним було отримано професійні захворювання та стійку втрату працездатності. Але підприємством був невірно обчислений середньомісячний заробіток позивача для призначення йому Фондом відповідних сум відшкодування, пов'язаних зі стійкою втратою працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Це призвело до недонарахування Фондом сум, які підлягають виплаті позивачу, що, в свою чергу, спричинило позивачеві моральну шкоду.

Позивач та представник позивача ОСОБА_4 в судовому засідання підтримали позов з урахуванням уточнень від 30.07.2013р., підтвердили фактичні обставини, які в ньому викладені та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник співвідповідача - Відділення виконавчої дирекції ФССНВ України у м.Харкові (надалі - Фонд) - Теплинська С.В. заперечувала проти позовних вимог до Фонду, посилаючись на те, що немає підстав вважати неправомірним обчислення підприємством розміру середньомісячного заробітку позивача. Представник Фонду звернула увагу, що саме підприємство в ході судового розгляду справи підтвердило факт відсутності працівників, які працюють формовиками машинної формовки. Представник Фонду також вважає, що позивач не має права брати за основу повні 3 календарні місяці його роботи на підприємстві за його вибором для обчислення середньомісячної заробітної плати, оскільки, на переконання представника Фонду, це суперечить положенням п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993р. №472 (надалі - Правила).

Представник співвідповідача ДП «Завод ім..В.О.Малишева» в судове засідання не прибула, раніше нею подавалась заява про розгляд справи за її відсутності (т.2 а.с.65). Також представник ДП «Завод ім..В.О.Малишева» в ході розгляду справи надавала пояснення по справі у судовому засіданні, в яких вона заперечувала проти позовних вимог до підприємства. Також нею було подані письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що підприємством було правильно пораховано розмір середньомісячного заробітку позивача для цілей відшкодування втрати позивачем працездатності (т.2 а.с.47-50).

Вислухавши позивача, його представника та представника співвідповідача - Відділення ФССНВ України у м.Харкові, дослідивши доводи письмових заперечень представника співвідповідача - ДП «Завод ім.В.О.Малишева», з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 15.12.1980р. позивач був прийнятий на роботу до ДП «Завод ім.В.О.Малишева» у цех 530 формовиком ручної формовки. 01.12.1987р. у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці позивачу було підтверджено 3-й розряд формовика машинної формовки у цеху 530. Ці обставини підтверджено копією трудової книжки (т.1 а.с.5) та не заперечувались сторонами у справі.

28 лютого 2001 року за висновком МСЕК позивачу було вперше встановлено втрату 30% працездатності у зв'язку з професійним захворюванням строком до 01 лютого 2002 року, що підтверджено копією довідки №013230 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого (т.1 а.с.8).

Так, згідно з актом розслідування професійного захворювання від 19.01.2001р. позивач отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт 1-2 ступеню (пиловий), сенсоневральну туговухість 2 ступеня, внаслідок недосконалості технологічних процесів, недосконалості санітарно-технічних установок, невикористання засобів індивідуального захисту органів слуху (т.1 а.с.6-7)

Розпорядженням ДП «Завод ім.В.О.Малишева» №118 від 15.05.2001р. було призначено щомісячні суми відшкодування шкоди у розмірі 70,41 грн. виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати - 234,70 грн. - за 12 місяців роботи позивача, які передували втраті ним працездатності (т.1 а.с.9).

Вказаний розрахунок став підставою для призначення позивачу Відділенням виконавчої дирекції ФССНВПЗ України в Комінтернівському районі м.Харкова (а згодом - Відділенням ФССНВПЗ України у Червонозаводському районі м.Харкова) щомісячних сум страхових виплат (т.1 а.с.10-21).

При цьому підприємством було здійснено розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача, виходячи з заробітної плати позивача за 1999 рік та 2000 рік, а саме: розмір заробітної плати за лютий-листопад 1999р., вересень, грудень 2000р.(т.1 а.с.60).

Разом з тим, як вбачається з довідки №189 від 19.03.2001р. про заробітну плату позивача, у вересні 2000 року позивачем було відпрацьовано неповну кількість робочих днів внаслідок простою підприємства протягом 5 днів.

Тобто при здійсненні розрахунку середньомісячного заробітку позивача, яку має бути покладено в основу для визначення розміру відшкодування за втрату позивачем працездатності внаслідок професійного захворювання, відповідачем - ДП «Завод ім.В.О.Малишева» було підсумовано заробітну плати за неповні місяці.

Положеннями п.22 Правил встановлено, що середньомісячних заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті професійної працездатності.

В той же час, як вбачається з позову, позивач за своїм бажанням обрав конкретний період, найбільш прийнятний для нього за розміром середнього заробітку, а саме: червень, серпень та вересень 1999 року, які є повними відпрацьованими ним місяцями, що передували втраті професійної працездатності.

Враховуючи, що у червні 1999 року заробітна плата позивача становила 299,87 грн., у серпні 1999 року - 211,09 грн., у вересні 1999 року - 233,14 грн., підсумок за цей період складає 744,10 грн, що в перерахунку на середньомісячний заробіток дорівнює 248,03 грн. (з розрахунку (299,87+211,09+233,14)/3=248,03грн.).

Тобто саме цей розмір середньомісячного заробітку - 248,03 грн. має бути покладений в основу для обчислення розміру відшкодування позивачеві втраченого заробітку (відповідної його частини).

Крім того, враховуючи, що з січня 2001 року на підприємстві були підвищені тарифні ставки у 1,6 разів, то скорегований згідно з цим підвищенням розмір середньомісячного заробітку позивача буде становити 396,85 грн. ( з розрахунку 248,03грн.х1,6).

Зазначений скорегований розмір середньомісячного заробітку позивача, обчислений за його бажанням за три календарні місяці, не перевищує середній розмір заробітку формовика 4-го розрядку ОСОБА_6, який працював у грудні 2000 р. - лютому 2001 р., та заробітна плата його становила: у грудні 2000 року - 301,46грн. (відпрацьовано 21 день), у січні 2001 року - 378,16 грн. (відпрацьовано 12 днів), у лютому 2001 року - 534,32 грн. (відпрацьовано 19 днів) (т.2 а.с.32-33).

Відомостей щодо працівників з професією позивача та відповідним розрядом «формовик ручної формовки 3 розряду», які б працювали на підприємстві у цей період, відповідачем на запит суду надано не було (т.2 а.с.67-79).

Таким чином, частина втраченого позивачем заробітку внаслідок втрати 30% працездатності у зв'язку з професійним захворюванням становить 119,06грн. (з розрахунку 396,85грн.х30%).

З урахуванням встановленого Правлінням ФССНВПЗ України коефіцієнту перерахунку у розмірі 1,193, щомісячна страхова сума відшкодування позивачу з 01.03.2002р. має становити 142,04грн. (з розрахунку 119,06грн.х1,193).

Проте позивачу було призначено Фондом та виплачувалося лише по 84,00 грн. щомісяця.

За результатами огляду МСЕК позивачу було встановлено з 25.01.2003р. стійку втрату працездатності - 40%, яка була підтверджена при подальших опосвідуваннях позивача у МСЕК (а.с.24-26).

Тобто з 25.01.2003р. Фонд повинен був призначити позивачу щомісячні страхові виплати у розмірі 189,40грн. (з розрахунку 142,04грн. / 30% х 40%).

З урахуванням встановленого Правлінням ФССНВПЗ України коефіцієнту перерахунку у розмірі 1,182, щомісячна страхова сума відшкодування позивачу з 01.03.2003р. має становити 223,87грн. (з розрахунку 189,40грн.х1,182).

Але позивачу було призначено Фондом та виплачувалося лише по 132,38 грн. щомісяця.

З урахуванням встановлених Правлінням ФССНВПЗ України коефіцієнтів перерахунку (з 01.03.2004р. - 1,152, з 01.03.2005р. - 1,238, з 01.03.2006р. - 1,203) розмір щомісячних страхових виплат позивачу має становити: з 01.03.2004р. - 257,90грн. (223,87грн.х1,152); з 01.03.2005р. - 319,28грн. (257,90грн.х1,238), з 01.03.2006р. - 384,09грн. (319,28грн.х1,203).

Але позивачу виплачувалось щомісяця з 01.03.2004р. - по 152,50грн., з 01.03.2005р. - 188,80грн., з 01.03.2006р. - 227,13грн.

Крім того, згідно з актом розслідування професійного захворювання від 06.04.2006р. позивач отримав повторне ушкодження здоров'я - професійні захворювання: силікоз 1 ступеню; хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології 2 ступеню, нейросенсорну туговухість 4 ступеня, - внаслідок недосконалості технологічних процесів, недосконалості санітарно-технічних установок (т.1 а.с.25-26).

По повторному ушкодженню здоров'я позивачу було встановлено втрату 55% працездатності з 10.05.2006. та безстроково, тобто за новим професійним захворюванням - 15% втрати працездатності (т.1 а.с.т.23).

Фондом було виплачено позивачу одноразову допомогу у розмірі 8216,82грн., а також щомісячні страхові виплати 301,28грн. при 55% втрати працездатності.

Згідно з абз.2 ч.2 та абз.1 ч.13 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 03.03.2006р., яка була чинною на час встановлення позивачу втрати 55% працездатності по повторному ушкодженню здоров'я) у разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК.

У разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Сума страхової виплати в цьому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджено у судовому засідання представником позивача, позивачем обрано середньомісячний заробіток перед першим професійним захворюванням, який становить 396,85грн.

Скорегований на вищезазначені коефіцієнти перерахунку, встановлені Фондом, його розмір становить 960,11грн. (з розрахунку 396,85грн. х 1,193 х 1,182 х 1,152 х 1,238 х 1,203).

Таким чином розмір одноразової допомоги з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен відсоток підвищення стійкої втрати працездатності дорівнює 14401,65грн. (з розрахунку 960,11грн.х15).

Тобто сума недоплаченої Фондом одноразової допомоги позивачу становить 6184,83грн. (з розрахунку 14401,65грн.- 8216,82грн.).

Окрім цього, з 10.05.2006р. щомісячна сума страхової виплати з урахуванням 55% втрати позивачем працездатності має становити 528,06грн., але Фондом виплачувалось позивачу по 301,28грн. щомісячно.

14.02.2007р. позивач за результатами огляду його МСЕК був визнаний інвалідом 3-ї групи за професійним захворюванням з встановленням 60% стійкої втрати працездатності з 14.02.2007р. (т.1 а.с.22).

З урахуванням цієї обставини розмір щомісячної суми страхової виплати з 14.02.2007р. має становити 576,00грн. (з розрахунку 528,06грн. /55% х 60%), але позивачу виплачувалось по 328,67грн.

Враховуючи встановлені Фондом коефіцієнтів перерахунку сум, що підлягають виплаті позивачу, а також строк позовної давності у три роки, який передує дню звернення позивача з цим позовом до суду - 23.02.2009р., сума не донарахованої та несплаченої Фондом на користь позивача суми втраченого заробітку позивача за період з 23.02.2006р. по 01.08.2013р. становить 38363,39грн., одноразової допомоги по при повторному ушкодженні здоров'я - 6184,83грн., що відповідає розрахунку, приведеному у позовній заяві від 30.07.2013р. (т.2 а.с.88-93).

Крім того, з урахуванням коефіцієнтів перерахунку, встановлених Правлінням Фонду, з 01.08.2013р. розмір щомісячної суми на користь позивача має становити 1917,90грн., з подальшим перерахунком відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду.

Також суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення з ДП «Завод ім.В.О.Малишева» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Так, суд враховує, що внаслідок отриманого позивачем на роботі в ДП «Завод ім.В.О.Малишева» професійних захворювань позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що потребує також додаткових фінансових витрат. Позивач у значній мірі втратив слух, страждає на хворобу легенів. В той же час невірно обчислена сума середньомісячного заробітку позбавила позивача можливості отримати належну сумму відшкодування тієї шкоди, якої він зазнав, працюючи багато років на підприємстві зі шкідливими умовами. Страхові виплати є гарантованою державою формою компенсації здоров'ю осіб, що зазнали травм на виробництві або отримали професійне захворювання.

Так, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Тобто такі виплати є власністю у розумінні статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (§ 54 рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції "від 25.03.1999р., § 100 рішення ЄСПЛ у справі " Бейелер проти Італії" від 05.01.2000р., "Буффало СРЛ проти Італії" від 03.07.2003р., § 99 рішення ЄСПЛ у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000р.). В той же час невірно обчислений розмір середнього заробітку позивача, який в подальшому був покладений в основу призначення та виплати Фондом сум позивачу, фактично позбавив позивача його власності - гарантованої державою компенсації втраті його здоров'ю у грошовій формі.

Згідно з ч.3 ст.386 ЦК власник, права, якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні було встановлено, що розпорядження відповідача ДП «Завод ім.В.О.Малишева», яким обчислювалась сума втраченого заробітку, не відповідає закону.

Окрім вищезазначеного, при визначенні розміру моральної шкоди судом взято до уваги тривалість події порушення цивільного права позивача, а також інтенсивність його страждань з огляду на стан його здоров'я, похилий вік та позбавлення його протягом тривалого часу можливості розпорядитися гарантованими державою коштами - страховими виплатами, а також той факт, що навіть отримання цих відшкодувань повною мірою не компенсує втрату позивачем свого здоров'я та не відновить положення, що існувало до такого порушення.

Разом з тим, для захисту порушених цивільних прав суд застосує ті правові способи, які визначені законом, зокрема, у статті 16 ЦК України, або договором.

Тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними розпорядження ДП «Завод ім.В.О.Малишева» та довідки про розмір втраченого заробітку, а також встановлення певного розміру втраченого заробітку. В той же час, як зазначено вище, судом в ході розгляду справи встановлено, що спірне розпорядження підприємства №118 від 15.05.2001р., а також визначений підприємством розмір втраченого заробітку станом на 01.04.2001р. не відповідають вимогам закону з підстав, що викладені у мотивувальній часті.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, згідно зі ст..88 ЦК України суд стягує з кожного з відповідачів судові витрати на користь з відповідачів, пропорційно розміру задоволених задоволених судом позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-11, 58-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Завод ім..В.О.Малишева", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові, - стягнення суми, відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

Зобов'язати Державне підприємство "Завод ім..В.О.Малишева" надати Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові нову довідку про розмір втраченого заробітку на 01.04.2001р. - 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 06 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.М.О.Малишева" (ідентифікаційний код 14315629, місцезнаходження: м.Харків, вул.Плеханівська, 126) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) моральну шкоду одноразово у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові (ідентифікаційний код 38774663, місцезнаходження: м.Харків, пр.Гагаріна, 1, оф.302) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) не донараховану та недоплачену суму втраченого заробітку за період з 23.02.2006р. по 01.08.2013р. одноразово - 38363 (тридцять вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 39 коп., недоплачену суму одноразової допомоги з повторного ушкодження здоров'я одноразово - 6184 (шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 83 коп.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові (ідентифікаційний код 38774663, місцезнаходження: м.Харків, пр.Гагаріна, 1, оф.302) виплачувати на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) починаючи з 01.08.2013р. та пожиттєво по 1917 (одній тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 90 коп. у місяць з подальшим перерахунком у відповідності до діючого законодавства.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.М.О.Малишева" (ідентифікаційний код 14315629, місцезнаходження: м.Харків, вул.Плеханівська, 126) на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Харкові (ідентифікаціний код 38774663, місцезнаходження: м.Харків, пр.Гагаріна, 1, оф.302) на користь на користь держави судовий збір у розмірі560 грн. 56 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були пристуні під час проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.С.Блага