Постанова № 3373871, 10.03.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2009 № 2/425

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів: Кошіля В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі Цецарському А.О.

за участю представників:

від позивача Рисенко В.М.,

від відповідача Чопко О.Ф., Чорномаз А.В., Юхименко І.І.,

від третьої особи не з’явився,

від прокурора Висоцька О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2009

у справі № 2/425 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромашинобудівельне виробництво”

до Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”

про зобов’язання вчинити певні дії та про стягнення пені в сумі 73565,70грн.

та за зустрічним

позовом Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромашинобудівельне виробництво”

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський філіал ДПВНДІ „Укренергомережпроект”

про розірвання договору на виконання архітектурно-проектних

робіт № 366/01-07 від 21.12.2007, стягнення сплаченого авансу в сумі

4 131 000,00 грн. та стягнення заподіяних збитків в сумі 3 455 155,44 грн.

за участю Прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ „Електромашинобудівельне виробництво” звернулось до суду з позовом про зобов’язання відповідача ДП „НЕК „Укренерго” виконати зобов’язання за договором № 366/01-07 від 21.12.2007 в натурі - надати вихідні дані необхідні для розробки проектно-кошторисної документації, а саме матеріали по вибору та погодженню траси ПЛ на ділянці від ПС 750 кВ „Західноукраїнська – Богородчани” до опори № 18 в районі Бурштинської ТЕС; зобов’язання відповідача виконати зобов’язання в натурі - підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 366/01-07 від 21.12.2007; стягнути з відповідача пеню в розмірі 73565,70 грн.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому просив розірвати договір підряду № 366/01-07 від 21.12.2007 на виконання архітектурно-проектних робіт та стягнути з відповідача сплачений аванс в сумі 4 131 000,00 грн., 2 354 670,00 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання договору та 3 455 155,44 грн. збитків, заподіяних відповідачем неналежним виконанням договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 позовні вимоги ТОВ „Електромашинобудівельне виробництво” задоволено повністю, судові витрати відшкодовано позивачу за рахунок відповідача. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” до ТОВ „Електромашинобудівельне виробництво” про розірвання договору підряду № 366/01-07 від 21.12.2007 та стягнення авансу, штрафних санкцій і збитків відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП „НЕК „Укренерго” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, встановив наступне:

За результатами відкритих торгів із зменшенням ціни, які проводились відповідачем відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 № 1490-ІП, ТОВ „Електромашинобудівельне виробництво” було визнано переможцем відкритих торгів з найкращою тендерною пропозицією – 13 770 000,00 грн.

21.12.2007, на підставі проведеного тендеру, між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 366/01-07 на виконання архітектурно-проектних робіт.

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов’язався за завданням відповідача виконати архітектурно-проектні роботи з „Розробки проектно-кошторисної документації по об’єкту „ПЛ 330 кВ „Західноукраїнська-Богородчани” з реконструкцією підстанцій 330 кВ „Богородчани” та 330 кВ „Західноукраїнська”, а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна робіт за договором зазначена у зведеному кошторисі (Додаток № 2 до договору) і складає 11 475 000,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 2 295 000,00 грн. Загальна ціна робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 13 770 000,00 грн.

Пунктом 9.1.1 договору передбачено обов’язок відповідача сплатити аванс у розмірі 30 % від вартості договору протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно з п. 10.2 договору замовник за порушення грошових зобов’язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансу) сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Платіжним дорученням № 2090 від 20.03.2008 відповідач перерахував позивачу аванс у розмірі 30 % від вартості договору, що становить 4 131 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем було прострочено сплату авансу на 65 днів, у зв’язку з чим сума пені складає 73 565,70 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається, що відповідно до вимог п. 2.28 Тендерної документації від 11.10.2007, Тендерної пропозиції № 1052 від 26.11.2007, п. 5.1 договору, ст. 25 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” позивач повинен був надати забезпечення виконання договору у вигляді банківської гарантії на загальну суму 688 500,00 грн. Тому, відповідач вважає, що до надання банківської гарантії у нього були відсутні підстави для перерахування авансу.

Проте, такі доводи відповідача колегія суддів вважає помилковими, оскільки п. 9.1.1 договору сплата авансу відповідачем не ставиться в залежність від надання банківської гарантії.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач зобов’язаний надати позивачу необхідні для початку робіт вихідні дані, відомості, документи, згідно ДБН А 2.2-3-2004 в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач не надав необхідних для початку робіт вихідних даних.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача пені та зобов’язання надати вихідні дані.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача підписати акт, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції порядок приймання-передачі робіт передбачений розділом 8 Договору.

Так, частиною 2 пункту 8.1. договору визначено, що передача продукції позивачем і приймання її уповноваженим представником відповідача оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт, який готує позивач.

Згідно із п. 8.2. договору, відповідач зобов’язаний протягом 10 (десяти) робочих днів розглянути передану підрядником продукцію. У разі відсутності зауважень із своєї сторони, уповноважений представник замовника підписує Акти та скріплює своєю печаткою. Один примірник підписаного зі своєї сторони та скріпленого своєю печаткою Акту уповноважений представник замовника передає підряднику протягом одного робочого дня з моменту його підписання.

Відповідно до п. 8.3. договору у разі виявлення в процесі приймання передачі продукції недоліків, допущених з вини позивача, складається Акт виявлених недоліків, в якому зазначаються виявлені недоліки та строк їх усунення позивачем.

22.09.2008 позивач листом № 870/1 від 17.09.2008 передав відповідачу виконану частину проектно-кошторисної документації та відповідно Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт по договору № 366 01-07 від 21.12.2007.

17.10.2008 відповідачу, листом позивача № 870/2 від 16.10.2008, разом із Актом №2 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 366/01-07 від 21.12.2007 була передана друга частина проектно-кошторисної документації.

Представники відповідача підтвердили, що відповідач отримав вказані Акти.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, акт виявлених недоліків, у передбачений договором строк - 10 робочих днів, відповідачем не складався і на момент подання позовної заяви позивачу не був направлений.

Задовольняючи позов в частині зобов’язання відповідача підписати Акти, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач втратив право посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, з огляду на приписи ч. 1 ст. 853 ЦК України.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що у зазначеній частині позовних вимог позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють, закріплені законом, матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначається в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов’язання відповідача підписати акти приймання-передачі товару, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Крім того, юридичні факти можуть встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог. На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Акти приймання-передачі за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручанням в його господарську діяльність.

Отже, позовна вимога про спонукання підписати акт приймання-передачі виконаних робіт суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки така вимога не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову, а тому не може розглядатись господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи те, що спір про спонукання до підписання актів не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження у зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню.

Стосовно зустрічного позову необхідно зазначити наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить розірвати договір № 366/01-07 від 21.12.2007 на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України у зв’язку з істотним порушенням відповідачем за зустрічним позовом вимог законодавства та умов договору.

Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір субпідряду № 159 від 08.02.2008 укладено відповідачем за зустрічним позовом із Львівською філією ДПВНДІ „Укренергомережпроект” на загальну суму 5 758 592,40 грн. без погодження позивача за зустрічним позовом, чим порушено вимоги п. 6.2 договору.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом, в порушення вимог ст. 25 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, не надано вчасно банківську гарантію на забезпечення виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частиною другою статті 883 ЦК України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до положень статті 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем за зустрічним позовом не доведені порушення умов договору з боку відповідача за зустрічним позовом, які він вважає істотними.

Як вірно зазначив суд першої інстанції не може вважатись істотним порушення п. 5.1. договору щодо невчасного надання відповідачем за зустрічним позовом банківської гарантії, оскільки позивач за зустрічним позовом не вказав і не довів, яку саме шкоду він зазнав внаслідок цього порушення, та чого він позбавився внаслідок такої шкоди.

Позивачем за зустрічним позовом також не надано доказів завдання йому шкоди укладенням відповідачем за зустрічним позовом договору субпідряду № 159 від 08.02.2008 з Львівською філією ДПВНДІ „Укренергомережпроект”, без погодження із позивачем.

Крім того, частиною першою статті 838 ЦК України надано право підряднику залучити до виконання робіт інших субпідрядників.

Відповідач, скористався таким правом, і таке залучення сприяло виконанню договору підряду та досягнення того результату (виконанню архітектурно-проектних робіт), на який розраховував позивач за зустрічним позовом при укладанні договору. Тому, залучення субпідрядника не є істотним порушенням умов договору.

Згідно з п.13.1 договору № 366/01-07 від 21.12.2007 строк його дії закінчився 30.10.2008, а зустрічний позов про розірвання договору подано 25.12.2008, тобто після закінчення строку дії договору.

Частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору.

На підставі викладеного, відсутні правові підстави для розірвання договору № 366/01-07 від 21.12.2007р та стягнення авансу.

Позивач за зустрічним позовом просить стягнути штрафні санкції на загальну суму 2 354 670,00 грн. у зв’язку з простроченням виконання договору відповідачем за зустрічним позовом на загальну суму 13 770 000,00 грн. строком 101 к.д.

Однак, як зазначалось вище, згідно ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Оскільки ненадання позивачем за зустрічним позовом вихідних даних спричинило затримку у виконанні робіт відповідачем, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічної позовної вимоги щодо застосування і стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання договору на загальну суму 2 354 670,00 грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки у розмірі 3 455 155,44 грн., яких він зазнає у зв’язку необхідністю укладення нового договору підряду за вищою ціною.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на викладене, вказані позивачем у зустрічній позовній заяві можливі у майбутньому витрати не є збитками позивача, у зв’язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

У зв’язку з зазначеним, підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” відсутні. При цьому, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 2/425 підлягає зміні в частині задоволення первісних позовних вимог щодо зобов’язання підписати акти.

Відповідно до викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Національна енергетичнакомпанія „Укренерго” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 2/425 змінити.

3. Припинити провадження в частині первісних позовних вимог щодо зобов’язання Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго (м. Київ, вул. Комінтерну, 25, код 00100227) виконати зобов’язання в натурі - підписати та скріпити своєю печаткою Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт по договору № 366/01-07 від 21.12.2007 загальною вартістю виконаних робіт 1 294 352,26 грн. (один мільйон двісті дев’яносто чотири тисячі триста п’ятдесят дві грн. 26 коп.) та Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 366/01-07 від 21.12.2007 загальною вартістю виконаних робіт 5 373 199,2 грн. (п’ять мільйонів триста сімдесят три тисячі сто дев’яносто дев’ять грн. 20 коп.), з переліком виконаних робіт та в редакції, які вказані в Актах.

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Матеріали справи № 2/425 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Моторний О.А.

Судді Кошіль В.В.

Шапран В.В.