Постанова № 3373850, 02.03.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 березня 2009 року

Справа № 2-22/3660-2007

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Гоголя Ю.М.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Міркіна Антона Леонідовича, довіреність № 664 від 22.10.08;

відповідача: не з'явився, військова частина А2320;

відповідача: Куркчі Ребії Мамедіївни, довіреність № б/н від 24.02.09, квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя;

розглянувши апеляційну скаргу військової частини А2320 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 29.01.2009 у справі № 2-22/3660-2007

за позовом комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство "Городок" (вул. 40 років Перемоги, 11, с. Добре, Сімферопольський р-н, 97571) (вул. Октябрська, 48, с. Перевальне, Автономна Республіка Крим)

до військової частини А2320 (вул. Жовтнева, с. Перевальне, Сімферопольський р-н, 97578)

квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя Міністерства оборони України (вул. Павленка, 9, місто Сімферополь, 95000)

про стягнення 112 687,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово - комунальне господарство "Городок" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до військової частини А0279, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 112617,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних умов.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 у справі № 2-22/3660-2007 позов задоволено частково.

Стягнуто з військової частини А2320 на користь комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство "Городок" борг у сумі 109393,40 грн, 1093,25 грн. державного мита, 114,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено у задоволенні позовних вимог до квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя Міністерства оборони України.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також положення статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не було доведено суду те, що об’єкти споживання за договором є гуртожитки. З цих підстав суд відхилив висновок судової експертизи, тому що проведене експертами дослідження було здійснено з урахуванням тарифів, які повинні застосовуватися саме для населення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - військова частина А2320 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити частково - на суму 13386,77 грн., яку стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя Міністерства оборони України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідач наполягає на тому, що об'єкти споживання є гуртожитками, а тому тарифи за ці послуги повинні бути застосовані як для населення.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Представник військової частини А2320 у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга військової частини А2320 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач і відповідач –військова частина А0279, правонаступником якої є військова частина А2320 (том 1, а. с. 163), уклали договір про водопостачання та водовідведення № 12 від 17.07.2003 (том 1, а. с. 15). Відповідно до пункту 14 названого договору він вважається щорічно продовженим за відсутності відмови від цього договору. Отже, цей договір був чинним на момент виникнення спору (січень –вересень 2006 року), в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Згідно пункту 1 вказаного договору, позивач приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача - військову частину А2320 питною водою при наявності води у джерелах в кількості не більш встановленого ліміту, а також проводити водовідведення.

Пунктами 1, 2 договору між сторонами визначається обсяг води, що поставляється та відводиться, а також тарифи на ці послуги позивача. При цьому, не передбачаються обсяги водопостачання і водовідведення для населення. У пункті 2 договору тарифи на водопостачання для населення також не передбачені. Передбачається тільки тариф, який має застосовуватись до інших споживачів. Оплата послуг позивача відповідачем згідно з пунктом 3.1. договору повинна здійснюватись щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця у розмірі 100% вартості спожитої води. Пунктом 3.2. договору передбачено, що кінцевий розрахунок за отримані послуги по водопостачанню і водовідведенню проводиться в семиденний строк з дня отримання рахунку. Рахунки за воду вручаються нарочним споживачу у відділі доходів виконавця в строк з 01 по 05 число місяця, наступного за розрахунковим (пункт 3.5. договору).

Пунктом 4 договору передбачено, що при зміні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення позивач повідомляє про це відповідача шляхом пред'явлення платіжного документа без оформлення додаткової угоди. Ця умова відповідає положенням пункту 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01 липня 1994 року (які були чинними на момент укладення договору, доповнення до нього, на момент утворення заборгованості, виставлення рахунків та застосовуються до правовідносин сторін) якою встановлено, що тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Матеріали справи також свідчать про те, що 01.02.2006 комунальне підприємство "Житлово-комунальне господарство "Городок", військова частина А2320, а також квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя підписали доповнення № 1 до договору № 12 від 17.07.2003. Цим передбачається, що платником за зобов’язаннями військової частини А0279 є квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя Міністерства оборони України (том 1, а. с. 18). При цьому, Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя зобов'язується виступати платником за зобов'язаннями, прийнятими за вищевказаним договором військовою частиною А 0279 в межах виділених призначень.

Позивачем, на оплату спожитих послуг були виставлені рахунки: № 2 від 27 січня 2006 року на суму 40686,25 грн.; № 18 від 28 лютого 2006 року на суму 49626,85 грн.; № 21 від 31 березня 2006 року на суму 31508,36 грн.; № 26 від 26 квітня 2006 року на суму 35587,79 грн.; № 32 від 31 травня 2006 року на суму 35427,06 грн.; № 38 від 30 червня 2006 року на суму 20809,02 грн.; № 247 від 27 липня 2006 року на суму 23059,40 грн.; № 274 від 28 серпня 2006 року на суму 26889,77 грн. Всього на суму 263594,50 грн. (том 1, а. с. 21, 23, 25, 27, 29, том 2, а. с. 15-22).

Судом встановлено, що квартирно-експлуатаційним відділом міста Сімферополя Міністерства оборони було частково оплачено заборгованість за договором у сумі 154201,10 грн., при тому, що ліміт фінансування на оплату послуг водопостачання та водовідведення (сума виділених призначень) для квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя Міністерства оборони за спірний період з січня - по серпень 2006 року складав 109250,00 грн. (том 1, а. с. 176).

Таким чином, судова колегія вважає, що платник - квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя Міністерства оборони України за доповненням № 1 до договору № 12 від 17.07.2003 в повній мірі виконав свої договірні обов’язки.

Сума, яка залишилась несплаченою, є заборгованістю військової частини А 2320, яка складає 109393,40 грн. Як правильно встановлено місцевим господарським судом, така сума відповідає сумі відповідного рахунку на оплату. Це також підтверджується складеними та підписаними двосторонніми актами за лютий, березень 2006 року, квітень, травень, червень, липень, серпень 2006 року (том 1, а. с. 22, 24, 116-118).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Отже, вбачається наявність непогашеної заборгованості саме з боку військової частини А 2320.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив висновок судово-економічної експертизи № 2302 від 04 березня 2008 року та доводи заявника апеляційної скарги про те, що у споживача утворилась заборгованість лише в розмірі 13386,77 грн.

Так, відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи вказують на те, що при визначені суми заборгованості відповідача, позивачем застосовано тарифи на водопостачання та водовідведення для субспоживачів в розмірі 9,39 грн. за 1 м. куб. (водопостачання 4,76 грн. за 1 куб. м. + 4,63 грн. водовідведення за 1 м. куб.) згідно рішення 25-ї сесії 4 скликання Добровської сільської ради від 23 серпня 2005 року про затвердження цих тарифів, (том 1, а. с. 19), зокрема, за будівлями № 75 та № 76 по вул. Жовтневій в с. Перевальне Сімферопольського району, які знаходяться на балансі військової частини А 0279.

Однак, висновок економічної експертизи помилково базується на тарифах, які повинні застосовуватися для населення. Експерт, виходив із того, що частина води, що постачалась, використовувалась відповідачем для потреб населення, а тому у цій частині послуги щодо водопостачання та водовідведення мають оплачуватись не за тарифами для інших споживачів, а за тарифами для населення. Цей висновок експерта суперечить договору, а отже, і закону. Договором між сторонами постачання води для потреб населення взагалі не передбачено. Не передбачено і застосування тарифів, встановлених для населення. Оскільки договором не передбачено постачання води для населення і застосування тарифу, встановленого для населення, застосування тарифів для населення не мало правової підстави. Відповідач при укладенні договору не поставив вимогу про відокремлення обсягу води для водопостачання населення. Зміни до договору, якими б передбачалось постачання води для потреб населення, не вносились. Отже, розрахунки між сторонами мають проводитись відповідно до умов договору.

Також, є неспроможними доводи відповідача стосовно необхідності застосування до нього тарифу для населення на підставі акту державної інспекції по контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (том 1, а. с.53). Цей акт був складений без врахування договірних відносин сторін, а тому не може звільняти боржника від зобов'язань.

Позивач належним чином виконав всі свої обов'язки, передбачені договором та законом.

Але, відповідач належного виконання всіх своїх обов'язків як вони встановлені договором та законодавством, не здійснив. За таких умов позивач на захист свого права пред'явив вимоги, що відповідають вимогам законодавства. Позовні вимоги комунального підприємства "Житлово-комунальне господарство "Городок" підлягають задоволенню.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову надав суду докази: індивідуальні картки обліку будівлі (том 1, а. с. 78, 79), акт прийому в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва (том 1, а. с. 80), рішення державної приймальної комісії (том 1, а. с. 81), акт робочої комісії про приймання закінченого будівництва (том 1, а. с. 83), акти прийняття передачі основних засобів (том 1, а. с. 86, 87), відповідно до яких будівлі № 75 і 76 по вул. Жовтневій в с. Перевальне Сімферопольського району використовуються як гуртожитки, в яких проживає населення. Тому в цій частині відповідач вимагає застосування тарифу для населення. Але характер фактичного використання відповідачем води не може бути підставою для визначення розміру плати за цю воду. Фактичне використання відповідачем води для потреб населення є підставою для внесення лише змін до договору.

Оскільки таки зміни до договору не вносились, відповідач не вправі в односторонньому порядку відмовитись від виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору.

У зв'язку з викладеним, доводи військової частини А2320 про те, що за отримані послуги по водопостачанню та водовіденню повинні бути застосовані тарифи як для населення є хибними і не відповідають нормам матеріального права.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що відповідач оскаржив рішення суду лише частково на суму 96006,63 грн. (109393,40 грн. –13386,77 грн.). Отже, державне мито за подання апеляційної скарги становить 480,03 грн., при тому що військовою частиною А2320 було сплачено лише 7,00 грн.

Таким чином, згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України суд достягує із заявника апеляційної скарги в дохід державного бюджету України суму державного мита за подання апеляційної скарги в розмирі 473,03 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військової частини А2320 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 у справі № 2-22/3660-2007 залишити без змін.

3. Стягнути з військової частини А2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) у дохід державного бюджету України (банк одержувача: ГУ ГКУ в м. Севастополі, МФО: 824509, р/р: 31113095700007, код платежу: 22090200) 473,03 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді Ю.М. Гоголь

К.В. Волков