Постанова № 33737215, 19.09.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 116/5351/13-а

Провадження № 2-а/116/295/13

19.09.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого судді -Биховець М.О., при секретарі - Гусєвої К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в АР Крим про скасування постанови №002481 від 16.08.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в АР Крим про скасування постанови №002481від 16.08.2013 р.

Позов мотивовано тим, що справу про адміністративне правопорушення відносно позивача розглянуто у її відсутність, що обмежило можливість реалізації прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, електронна версія постанови була отримана лише 26 серпня 2013 року.

Представник позивача та позивач, відповідач. Повідомлялись належним чином та в строк. Позивач надала заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності і задовольнити позов. Відповідач у своїх запереченнях на позов просив провадження у справі закрити, мотивуючи тим, що постанова винесена інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в АР Крим Бобік М.І., а не Державною екологічною інспекцією в АР Крим.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Позивач працює на посаді еколога ТОВ «Велес-Крим» з 11.02.2013 року, що підтверджується наказом №51-К від 11.02.2013 року (а.с. 11)/

Постановою Державної екологічної інспекції в АР Крим від 16.08.2013 року №002481 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.82 КУпАП, та на неї було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. (а.с.4-6)

Статтею 82 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: окрім іншого, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 268 КУпАП передбачено право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дотримання зазначених вимог закону є гарантією дотримання гарантованих законом прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухвалою Сімферопольського районного суду від 10.09.2013 р. про відкриття провадження по справі відповідачу було запропоновано надати докази в обґрунтування заперечень проти позову, та зобов'язано надати всі наявні матеріали, що були прийняті до уваги при прийнятті рішення, щодо якого подано позов.

Разом з тим, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростували зазначені в адміністративному позові доводи позивача щодо порушення його прав при винесенні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв'язку із чим, суд при вирішенні справи виходить з наявних у справі доказів.

Так, з постанови про накладення адміністративного стягнення встановлено, що правопорушення полягає у зберіганні у супереч вимогам ст.17, 32, 33 КУпАП, щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізаціх, знешкодження, видалення або захоронення тим, що допускається несанкціоноване складування відходів на грунті (ексрременти, сечовина та гній) від вирощування свиней на земельних ділянках прилеглих до гноєсховищ (місця видалення відходів). Операції з відходів здійснюються при відсутності дозвільної документації: журнал обліку утворення та видалення відходів в гноєсховище, ліміту на утворення та розміщення відходів (лампи люмінесцентні, батареї свинцеві використані чи відпрацьовані, відпрацьовані акумулятори, масла моторні відпрацьовані, відходи механічної обробкт деревини, відходи від ремонту споруд та будівель, карбідний мул).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» зберігання відходів полягає у тимчасовому розміщенні відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Статтею 17 Закону України «Про відходи» передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;… д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;...з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів;…й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст.8 Закону України відходи є об'єктом права власності, а згідно ст.9 цього ж Закону суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Згідно ст.13 Закону України «Про відходи» суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

З приписів ст.1 Закону України «Про відходи» вбачається, що поводження з відходами -це дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про відходи» з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: а) вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчо ї влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються; б) використовувати результати наукових досліджень, впроваджувати в практику винаходи, застосовувати нову техніку, імпортне устаткування, технології та системи, якщо вони не передбачають запобігання чи мінімізацію обсягів утворення відходів на всіх стадіях технологічного процесу, їх утилізацію та безпечне видалення; в) визначати місця розміщення підприємств, установок, полігонів, комплексів, сховищ та інших об'єктів поводження з відходами, проектувати та будувати регіональні і міжрегіональні комплекси оброблення, знешкодження, утилізації та видалення відходів, якщо вони не відповідають екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам; г) приймати рішення про розміщення і розвиток міст та інших населених пунктів без визначення технічних та інших заходів щодо створення умов для утилізації чи видалення побутових відходів; д) вводити в дію нові і реконструйовані підприємства та інші об'єкти, не забезпечені устаткуванням і технологіями для безпечного поводження з відходами, та в разі відсутності даних, необхідних для оцінки їх впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, згідно з установленим порядком; е) передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом; є) залучати дітей і підлітків до організованого збирання відходів (як вторинної сировини), небезпечних для здоров'я; ж) порушувати строки переробки відходів, ввезених в Україну відповідно до встановлених квотами умов; з) порушувати встановлені квоти на ввезення в Україну відходів як вторинної сировини; и) ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення; і) з 1 січня 2018 року захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів.

Законодавством України можуть передбачатися й інші спеціальні заходи щодо обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.

Відповідно до ст. 33 вищезазначеного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

З вказаних приписів Закону вбачається, що обмеження та обов'язки щодо порядку поводження з відходами, в тому числі їх зберігання, стосуються осіб, які є власниками цих відходів, чи є відповідальним особами за поводження з відходами.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що за наявних у справі доказів мало місце порушення прав ОСОБА_2 при притягненні її до адміністративної відповідальності за ст.82 КУпАП, що потягнуло необґрунтоване винесення Державною екологічною інспекцією постанови про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, оскільки належних доказів того, що ОСОБА_2 є тією особою, яка має нести відповідальність за неналежне зберігання відпрацьованих ТОВ "Велес-Крим", які підлягають утилізації, не встановлено, а тому притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення є безпідставним.

За ст.288 КУпАП постанова уповноваженого органу (особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено до суду, в порядку, визначеному КАС України.

Статтею 293 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) може прийняти рішення про скасування постанови та закрити провадження.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що є законні та обґрунтовані підстави для задоволення позову та скасування постанови про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 158-163, 171-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в АР Крим про скасування постанови №002481 від 16.08.2013 року - задовольнити.

Постанову Державної екологічної інспекції в АР Крим від 16.08.2013 р. №002481 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за ст.82 КУпАП - скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя