Постанова № 33735579, 16.09.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року Справа № 811/2649/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Ведмідь" з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001912330, №0001922330 від 02 грудня 2011 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" податковим органом неправомірно встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Позивач ввважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених ТОВ „Білий Ведмідь" з ПП „Антре Едвертайзінг„ та ТОВ „Укроіл" грунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені жодними доказами. Відтак, неправомірно винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані до справи матеріали і документи.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що відповідачем була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів і витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП „Антре Едвертайзінг„ та ТОВ „Укроіл" за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року. Перевіркою встановлено укладення позивачем угод з вищезазначеними контрагентами без мети настання реальних наслідків, безпідставне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та неправомірне формування валових витрат. Вважаючи угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами нікчемними, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та заперечує проти позову (а.с. 91-93).

За клопотаннями представника позивача, проти якого не заперчував представник відповідача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с. 139).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 26 травня 2000 року та перебуває на обліку в податковому органі як платник податків, зокрема, податку на додану вартість (а.с.11,12).

З 08 по 10 листопада 2011 року посадовою особою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП „Антре Едвертайзінг„ та ТОВ „Укроіл" за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 11 вересня 2011 року № 143/23-30/30947971, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 35000 грн.; та п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за І квартал 2011 року у сумі 43750 грн.

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2011 року:

- №0001912330, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35001 грн. (за основним платежем - 35000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.);

- №0001922330, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 43751,00 грн. (за основним платежем - 43750 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) (а.с.32,33).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до таких витрат та кредиту господарських операцій з ПП „Антре Едвертайзінг„ та ТОВ „Укроіл", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що підлягає застосуванню до спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах контрагентами ПП „Антре Едвертайзінг" та ТОВ „Укроіл".

Основними видами діяльності ТОВ „Білий Ведмідь" за КВЕД є, зокрема, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (а.с. 11).

Щодо взаємовідносин позивача з ПП „Антре Едвертайзінг" судом встановлено наступне.

У березні 2011 року ТОВ „Білий Ведмідь" придбало у ПП „Антре Едвертайзінг" за договором поставки №АЕ-14 нафтопродукти (а.с. 61-63).

Факт поставки позивачеві вказаного товару, а саме дизельного палива (5600л) та бензину А80 (9515 л) на загальну суму 130000,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 12 березня 2011 року №199 (а.с.66) та відповідною видатковою накладною від 12 березня 2011 року №АЕ-0000199 (а.с.64).

Розрахунок із ПП „Антре Едвертайзінг" за поставлені нафтопродукти позивач здійснював у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні виписки з банківського рахунку ТОВ „Білий Ведмідь" (а.с.68).

Загальна сума поставки нафтопродуктів за взаємовідносинами позивача з ПП „Антре Едвертайзінг" склала 130000,00 грн (із них ПДВ - 21666,66 грн).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Укроіл" судом встановлено наступне.

У березні 2011 року між позивачем та ТОВ „Укроіл„ було укладено договір поставки нафтопродуктів № ДПО 19 (а.с. 53-57).

На виконання умов договору ТОВ „Укроіл" поставило ТОВ „Білий Ведмідь" паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду ІІ у кількості 8169 кг вартістю 80000,00 грн (із них ПДВ - 13333,33 грн). Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 03 березня 2011 року №7 (а.с.60) та видатковою накладною від 04 березня 2011 року №РН-0000182 (а.с.58).

Судом встановлено, що розрахунок за поставлений товар ТОВ „Білий Ведмідь" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні виписки з банківського рахунку позивача (а.с. 67).

Загальна сума поставки нафтопродуктів за взаємовідносинами позивача з ТОВ „Укроіл" у березні 2011 року склала 80000,00 грн (із них ПДВ - 13333,33 грн).

Факт постачання нафтопродуктів, придбаних у ТОВ „Укроіл" та ПП „Антре Едвертайзінг" засвідчується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів від 04 березня 2011 року № РН-0024585 та від 12 березня 2011 року № АЕ-0000199 відповідно (а.с. 59,65).

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що вказані товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам, які висуваються до таких документів положеннями Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, а відтак - не можуть бути прийняті як доказ перевезення вантажу.

Спеціальним нормативним актом, який, серед іншого, встановлює вимоги до складення товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Таким чином, товарно-транспортна-накладна на відпуск нафтопродуктів повинна бути складена за формою №1-ТТН, визначеною Додатком 3 до вказаної Інструкції, а не за формою № 1-ТН, як про це стверджує податковий орган. Дослідження судом вищевказаних товарно-транспортних накладних вказало, що вони за формою та змістом відповідають вимогам, що висуваються до таких документів Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Додатково представник позивача у судовому засіданні пояснила, що вказані нафтопродукти реалізовувалися позивачем на орендованій ним автозаправній станції та надала суду відповідні дозвільні та правовстановлюючі документи: торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності, договір оренди АЗС (а.с. 105-112).

Крім того, представник позивача наголосила, що пальне, придбане ТОВ „Білий Ведмідь" у ТОВ „Укроіл" та ПП „Антре Едвертайзінг", реалізується також на постійній основі ВАТ „Автобусний парк 13527", про що свідчать накладні та відомості обліку видачі паливно-мастильних матеріалів (а.с. 122-138). Залишки пального зберігаються у спеціально пристосованих ємностях, розташованих на орендованій позивачем АЗС (а.с. 112).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань, обумовлених договорами поставки.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій та, а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ „Укроіл" та ПП „Антре Едвертайзінг".

Вищевикладене дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 2 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для визнання протиправними і скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 787,52 грн. (а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від №0001912330, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35001 грн. (за основним платежем - 35000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0001922330, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 43751,00 грн. (за основним платежем - 43750 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Білий Ведмідь" судовий збір у розмірі 787,52 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 787,52 грн (сімсот вісімдесят сім гривень, п'ятдесят дві копійки) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук