Рішення № 3373517, 07.04.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2009 Справа № 3/32-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Єпіфанцевій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Відзев" приватного малого підприємства "Відзев", м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Меркурій", м. Херсон

про стягнення 44334 грн. 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Глухова О.М., дов. б/н від 01.02.2009 р., представник; Сервуля В.О., дов. № б/н від 01.02.2009 р., представник.;

від відповідача: Головко О.П. –дов. №01 від 12.03.09.

Дочірнє підприємство «Відзев»Приватного Малого підприємства «Відзев»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Меркурій»(відповідач) з урахуванням Заяв про зменшення розміру позовних вимог від 18.03.09. (а.с.44) та від 24.03.09. (а.с.59) 37334,67 грн. основного боргу та судових витрат.

Відповідач у судове засідання, яке відбулось 26.02.09., не з'явився. Ухвала суду про порушення справи від 16.02.09. повернулась з відміткою поштового відділення: за закінченням терміну зберігання (а.с.49, 50, 51).

У судове засідання, яке відбулось 12.03.09., відповідач також не з'явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, яке відбулось 24.03.09., відповідач надав клопотання про витребування доказів (а.с.53), клопотання про продовження строку розгляду справи (а.с.54), клопотання про технічну фіксацію судового процесу (а.с.55).

В судовому засіданні, яке відбулось 30.03.09., відповідач також просить відкласти розгляд справи, посилаючись на ту обставину, що йому було недостатньо часу, щоб надати відповідні докази.

Відповідач не виконав жодної вимоги ухвали суду - не надав відзив на позов та витребувані документи.

Суд вважає, що відповідачу було надано достатньо часу для використання можливості скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК України.

У відповідності до ст..75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні, яке відбулось 30.03.2009 р., оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Дочірнім підприємством «Відзев»Приватного Малого підприємства «Відзев»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Меркурій»(відповідач) укладено договір поставки №8 від 01.02.2008 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки товару виконав в повному обсязі на загальну суму 45834,67 грн., що підтверджено накладною №2/11 від 01.11.08. (а.с.20) та довіреністю №132 від 30.10.08. (а.с.21).

Відповідно до пункту 5.2. Договору покупець оплачує товар протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару, але не пізніше 26-го числа поточного місяця.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 21.01.09. здійснено часткову оплату за товар в сумі 1500,00 грн. (а.с.45), 10.03.09. –в сумі 5000,00 грн. (а.с.46); 23.03.09.- в сумі

2000,00 грн. (а.с.47). Сторонами 27.01.09. підписано акт звірки (а.с.22), яким підтверджено заборгованість відповідача в сумі 44334,67 грн.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 37334,67 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 37334 грн. 67 коп.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

Відповідач не виконав вимог ухвал господарського суду і не надав жодного доказу на підтвердження своєї позиції, незважаючи на ті обставини, що судом неодноразово надавалась можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права, встановлені ст..22 ГПК України, у зв'язку з чим суд неодноразово відкладав розгляд даної справи.

З огляду на те, що відповідно до статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, - суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору.

Відповідно до вимог ст..ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 712 ЦК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Меркурій»(м.Херсон, п.Свободи, 3, кв.21, р/р 26000870975201 в ХФ АБ «Укоопспілка», МФО 312736, код ЄДРПОУ 19233729) на користь Дочірнього підприємства «Відзев»Приватного Малого підприємства «Відзев»(м.Херсон, вул..Філатова, 27, р/р 26002301433699 в МЦВ ПІБ м.Миколаєва, МФО 326438, ЄДРПОУ 32267284) 37334,67 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 443,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя В.В.Людоговська