Рішення № 33734737, 17.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2013 Справа № 5006/22/177/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 572353,50грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- Грищук Т.О.(довіреність №212 від 01.04.2013р.);

від Відповідача: - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Груп", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, про стягнення суми 572353,50грн., з яких 452460грн. 23коп. - сума боргу, 36396грн. 85коп. - пеня, 83496грн. 42коп. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 26.10.2012р. провадження по справі було порушено суддею Архипенко О.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.11.2012р., у зв'язку з тим, що Указом Президента України "Про переведення суддів" від 09.11.2012р. суддю Архипенко О.М. у межах п'ятирічного строку було переведено на посаду судді господарського суду міста Севастополя, справа №5006/22/177/2012 передана на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого суддею по справі було обрано суддю Макарову Ю.В.

29.11.2012р. Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп», м. Київ про визнання договору від 29.05.2006р. № МД-ЭМСС/07 недійсним, ухвалою суду від 29.11.2012р. було відмовлено в прийнятті вищезазначеної зустрічної позовної заяви.

Через надходження 04.12.2012р. на адресу господарського суду Донецької області апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ на ухвалу від 29.11.2012р., суд ухвалою від 04.12.2012р. на підставі ст. 79 ГПК України зупинив провадження по справі.

Ухвалою суду від 21.02.2013р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою суду від 13.03.2013р. провадження по справі було зупинено до вирішення справи №905/1611/13-г.

Востаннє провадження по справі було поновлено ухвалою суду від 14.08.2013р.

27.08.2013р. у виконання вимог суду позивач письмово визначив перелік видаткових накладних, за якими виникла заявлена до стягнення заборгованість.

27.08.2013р. позивач керуючись ст. 22 ГПК України надав суду заяву про зміну розміру позовних вимог №514 від 21.08.2013р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 452460грн. 23коп., 3% річних у розмірі 83496грн. 42коп., пеню у розмірі 33991грн. 26коп. Як вбачається з заяви позивач фактично зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, заява подана внаслідок перерахунку заявленої до стягнення пені.

Ухвалою суду від 29.08.2013р. в порядку ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався на п'ятнадцять днів.

06.09.2013р. позивач керуючись ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зміну розміру позовних вимог №535 від 02.09.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 452460грн.23коп., пеню в сумі 33749грн.08коп. та 3% річних у сумі 14466грн.33коп., всього 500675грн.64коп. Як вбачається з заяви, позивач фактично зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, заява подана внаслідок перерахунку вказаних вимог з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до розгляду заяву позивача №535 від 02.09.2013р. і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням. У даному випадку має місце нова ціна позову у розмірі 500675грн.64коп., виходячи з якої й вирішується спір.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слухання неодноразово відкладалась, востаннє на 17.09.2013р., але відповідач у судові засідання не з'явився, позицію зі спору письмово не виклав, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, не скористався.

Факт обізнаності відповідача про час та дату судового засідання підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленням, що унеможливлює порушення процесуальних прав сторони по справі.

Під час судового засідання 17.09.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої 06.09.2013р. заяви про зміну розміру позовних вимог, у якості остаточного розрахунку пені та 3 % річних просив вважати розрахунок, викладений у вказаній заяві. Крім того, позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

В судове засідання 17.09.2013р. представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду 17.09.2013р., посилаючись на необхідність надання додаткових документів та неможливість забезпечити участь представника відповідача у судове засідання 17.09.2013р., звернувся з клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи, що ухвалою суду від 29.08.2013р. розгляд по справі за клопотанням позивача вже був продовжений на 15 днів, клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів задоволенню не підлягає.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача.

Враховуючи тривалий розгляд справи, суд вважає що у відповідача було достатньо часу для надання правової позиції по суті спору.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

29.05.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Груп» (продавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) був укладений договір №МД-ЭМСС/07 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця вогнетривку продукцію, а покупець прийняти та оплатити цю продукцію. Асортимент, кількість, вартість продукції зазначена в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, та є невід'ємною його частиною.

Кількість продукції вказується в Специфікаціях до договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціни на продукцію встановлюються в гривні без врахування ПДВ та вказані у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до договору. Нарахування здійснюється відповідно до ЗУ « Про податок на додану вартість».

При умові зміни цін на сировину, матеріали та іншы витрати, а також при зміні курсу НБУ (доллар - гривна) ціни на продукцію підлягають зміні. Нова ціна узгоджується сторонами шляхом підписання додаткової угоди (Специфікації). (п. 3.2. договору). Вартість кожної партії продукції вказана в рахунку на цю партію (п.3.3. договору).

Пунктом 5.3 договору визначено, що датою поставки вважається дата (штемпель) на товарно-транспортній накладній (залізн. накладній) складу (станції) продавця (вантажовідправника).

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язується сплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.

У випадку поставки продавцем більшої кількості продукції, ніж оплачено покупцем, покупець зобов'язується сплатити її різницю протягом 5 календарних днів з дати поставки даної продукції (п. 6.2 договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 6.4. договору за згодою сторін допускаються інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству України, в тому числі з використанням векселів.

Сторони уклали Додаткові угоди до договору №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р., якими продовжили строк дії вказаного договору, визначили загальну вартість договору, змінили банківські реквізити покупця, змінили найменування сторони договору - Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

Востаннє строк дії договору №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р. продовжений сторонами до 31.12.2012р.

Зокрема, Додатковою угодою № 1 від 01.02.2007р. сторони виклали п. 4.3 договору у наступній редакції: Продукція в залежності від асортименту, відвантажується: розсипом; у пакетах, зв'язаних металевою стрічкою; а також на металевих або дерев'яних піддонах. У випадку відвантаження Продукції на дерев'яних піддонах, европакетах (невозвратна тара), вартість піддонів вказується в рахунку й підлягає оплаті Покупцем. У випадку відвантаження Продукції на металевих піддонах (невозвратна тара), вартість піддонів вказується в рахунку та підлягає оплаті Покупцем.

Додатковою угодою від 30.12.2008р. сторони доповнили п. 4.3. текстом наступного змісту: У випадку відвантаження Продукції в дерев'яних ящиках (невозвратна тара), вартість ящиків вказується в рахунку та підлягає оплаті Покупцем.

Згідно з п. 5.3 договору рахунок надається протягом трьох банківських днів з дати поставки продукції.

У виконання вимог п. 1.1., 2.1., 3.1. договору сторони у якості додатків до договору, які є невід'ємною його частиною, уклали Специфікації до договору, якими визначили найменування продукції, ГОСТ,ДСТУ, кількість товару та його вартість, умови поставки та оплати кожної партії товару.

Договір №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р., Додаткові угоди та Специфікації до нього підписані сторонами без будь-яких заперечень, скріплені печатками підприємств.

У позовній заяві позивач посилається на те, що у виконання умов договору №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р., на підставі письмових заявок, за період з 29.05.2006р. по 01.07.2012р. здійснив поставку на адресу відповідача товару (вогнетривка продукція) та пред'явив до оплати рахунки на загальну суму 13192773грн.25коп., в свою чергу за період з 29.05.2006р. по 01.07.2012р. відповідач частково, в сумі 12740313грн. 02коп. сплатив вартість поставленої продукції, внаслідок чого станом на 01.07.2012р. виникла заборгованість у розмірі 452460грн.23коп., яка і заявлена до стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку досудового врегулювання господарського спору позивач 28.07.2012р. направив відповідачу претензію №528/1 від 24.07.2012р. з вимогою оплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Викладені обставини призвели до звернення позивача до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача (з урахуванням заяви вих. № 535 від 02.09.2013р.) такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Тобто, підставою позову є фактичні обставини, що підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Предметом позову, з урахуванням поданої позивачем заяви № 535 від 02.09.2013р., є стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 452460грн.23коп., суми пені у розмірі 33749грн. 08коп. та 3% річних у розмірі 14466грн.33коп. Підставою позову є укладений між сторонами договір поставки №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р.

Відповідно до наданої суду 27.08.2013р. довідки № 513 від 21.08.2013р. за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп», позивач визначив, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла у зв'язку з поставкою товару відповідачу за наступними накладними: №203395 від 12.12.2011р., №203410 від 14.12.2011р., №203411 від 14.12.2011р., №203460 від 22.12.2011р., №203461 від 22.12.2011р., №200022 від 12.01.2012р., №200023 від 13.01.2012р., 200124 від 25.01.2012р., №200142 від 27.01.2012р., №200143 від 27.01.2012р., №200439 від 16.03.2012р., №200562 від 04.04.2012р., №200563 від 06.04.2012р., №200564 від 06.04.2012р., №200587 від 11.04.2012р., №200597 від 12.04.2012р., №200630 від 19.04.2012р., №200640 від 19.04.2012р., №200670 від 26.04.2012р., №200672 від 26.04.2012р., №200679 від 27.04.2012р., №200682 від 27.04.2012р., №200721 від 04.05.2012р., №200906 від 01.06.2012р., №200907 від 01.06.2012р. Вказані обставини відповідачем не спростовані. Отже, фактично спір між сторонами виник у зв'язку з поставкою товару за вказаними накладними.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Договір №МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків визначених ним, за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що за видатковими накладними: №203395 від 12.12.2011р., №203410 від 14.12.2011р., №203411 від 14.12.2011р., №203460 від 22.12.2011р., №203461 від 22.12.2011р., №200022 від 12.01.2012р., №200023 від 13.01.2012р., 200124 від 25.01.2012р., №200142 від 27.01.2012р., №200143 від 27.01.2012р., №200439 від 16.03.2012р., №200562 від 04.04.2012р., №200563 від 06.04.2012р., №200564 від 06.04.2012р., №200587 від 11.04.2012р., №200597 від 12.04.2012р., №200630 від 19.04.2012р., №200640 від 19.04.2012р., №200670 від 26.04.2012р., №200672 від 26.04.2012р., №200679 від 27.04.2012р., №200682 від 27.04.2012р., №200721 від 04.05.2012р., №200906 від 01.06.2012р., №200907 від 01.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 457691грн. 01коп. Поставка товару також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспртними накладними.

Як вбачається з вказаних видаткових накладних, у якості підстави здійснення господарської операції за ними вказаний договір № МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р., вид поставленої продукції відповідає предмету вказаного договору - вогнетривкі вироби.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за кожною поставкою, в яких також міститься посилання на договір № МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р.

Поставлений товар на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей прийнято уповноваженими особами відповідача без будь-яких заперечень, що підтверджується підписом останніх на накладних. Отже, продаж товару фактично відбувся.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання щодо здійснення поставки товару позивач виконав у відповідності з умовами договору №МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язується сплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.

У випадку поставки продавцем більшої кількості продукції, ніж оплачено покупцем, покупець зобов'язується сплатити її різницю протягом 5 календарних днів з дати поставки даної продукції (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 11.3 договору всі зміни та доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони виконані в письмовій формі, підписані та засвідчені сторонами у встановленому порядку.

Специфікаціями до договору №МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р., які оформлені у якості додатків до вказаного договору та є невід'мною його частиною, підписані та скріплені печатками обох сторін, сторони обумовили до кожної партії товару наступні строки оплати: відповідно до умов договору; протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару та надання документів вказаних у п. 5.4. договору; протягом 15 банківських днів по факту поставки продукції; 100% передоплата; протягом 60 календарних днів з моменту відвантаження; 100% оплата отриманої партії продукції протягом 20 банківських днів з дня отримання покупцем продукції, за умови підписання даної угоди та надання покупцю документів, відповідно до п. 5.4. договору; протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження; протягом 15 календарних днів по факту поставки продукції.

Таким чином, сторони після підписання договору №МД-ЭМСС/07 від 29.06.2006р. шляхом підписання додатків до нього визначили до кожної партії товару окремі строки оплати.

Суд неодноразово ухвалами від 22.11.2012р., 21.02.2013р., 14.08.2013р., 29.08.2013р. зобов'язував позивача в тому числі визначити за якою специфікацію здійснена кожна спірна поставка, але позивач вимог суду в цій частині не виконав, під час судових засідань посилався на складність виконання вимог суду, а також те, що нібито майже всі спірні поставки здійснювалися за наданою через канцелярію суду 17.09.2013р. Специфікацією № 201121 від 25.04.2012р., відповідно до якої передбачені умови оплати відповідно до договору.

За позицією позивача, яка викладена у заяві про зміну розміру позовних вимог № 535 від 02.09.2013р., оскільки умовами п. 6.1. договору передбачений обов'язок покупця здійснити 100% попередню оплату товару, яка в свою чергу не була здійснена, позивач вважає своє право на отримання повної оплати за поставлений за всіма спірними поставками порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Суд, дослідивши спірні видаткові накладні встановив наступне:

- частина поставленого за спірною видатковою накладною №203460 від 22.12.2011р. (а..с. 113, т.3) товару обумовлена як у Специфікації № 201121 від 25.04.2012р. (вогнетривові вироби пгоса), так і у Специфікації №201119 від 31.10.2011р. (вогнетривові вироби ммк-72-1) (а.с. 133, т. 1). Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. передбачені умови оплати - відповідно до договору, Специфікацією №201119 від 31.10.2011р. передбачені інші умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- поставлений за спірною видатковою накладною №200022 від 12.01.2012р. (а.с. 16, т. 2) товар обумовлений Специфікаціями №201112 від 17.06.2011р. (а.с. 123, т.1) та №201119 від 31.10.2011р. (а.с. 133, т. 1). Вказаними Специфікаціями передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- поставлений за спірною видатковою накладною №200023 від 13.01.2012р. (а.с. 12, т. 2) товар обумовлений Специфікацією №201120 від 16.11.2011р. (а.с. 134, т.1). Вказаною Специфікацією передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- поставлений за спірною видатковою накладною № 200124 від 25.01.2012р. (а.с. 9, т. 2) товар обумовлений Специфікацією №201118 від 26.10.2011р. (а.с. 132, т.1). Вказаною Специфікацією передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів по факту поставки продукції.

- поставлений за спірною видатковою накладною № 200143 від 27.01.2012р. (а.с. 5, т. 2) товар обумовлений Специфікацією №201119 від 31.10.2011р. (а.с. 133, т.1). Вказаною Специфікацією передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- поставлений за спірною видатковою накладною № 200563 від 06.04.2012р. (а.с. 54, т. 2) товар обумовлений Специфікацією №201119 від 31.10.2011р. (а.с. 133, т.1). Вказаною Специфікацією передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- частина поставленого за спірною видатковою накладною № 200630 від 19.04.2012р. (а.с. 44, т. 2) товару обумовлена Специфікацією №201116 від 17.08.2011р. (вогнетривкові вироби шсп-35-7) (а.с. 130, т.1), так і Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. (ша-1-1-5). Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. передбачені умови оплати - відповідно до договору, у Специфікації 201116 від 17.08.2011р. передбачені умови оплати - протягом 15 календарних днів по факту поставки продукції.

- поставлений за спірною видатковою накладною № 200640 від 19.04.2012р. (а.с. 40, т. 2) товар обумовлений Специфікацією №201119 від 31.10.2011р. (а.с. 133, т.1). Вказаною Специфікацією передбачені наступні умови оплати - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- частина поставленого за спірною видатковою накладною № 200672 від 26.04.2012р. (а.с. 36, т. 2) товару обумовлена як Специфікаціями № 201120 від 16.11.2011р. та № 201116 від 17.08.2011р (вогнетривкові вироби шсп-35-7), так і Специфікацією №201121 (ша-1-1-5). Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. передбачені умови оплати - відповідно до договору, у Специфікації 201116 від 17.08.2011р. передбачені умови оплати - протягом 15 календарних днів по факту поставки продукції, у Специфікації № 201120 від 16.11.2011р. - протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження.

- частина поставленого за спірною видатковою накладною № 200721 від 04.05.2012р. (а.с. 66, т. 2) товару обумовлена Специфікацією № 201118 від 26.10.2011р. (а.с. 132, т.1), так і Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. передбачені умови оплати - відповідно до договору, у Специфікації 201118 від 26.10.2011р. інші умови оплати - протягом 15 календарних днів по факту поставки продукції.

Товар, поставка якого здійснювалася за іншими спірними видатковими накладними, виходячи з найменування вогнетривкої продукції та її вартості, обумовлений Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. За вказаною специфікацією передбачені умови оплати відповідно до договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. товар без отримання 100% передоплати за нього (як передбачено п. 6.1. договору), а відповідач прийняв його без будь-яких зауважень та застережень.

З урахуванням зазначених обставин, а саме відступлення сторонами від умов договору щодо порядку розрахунків за товар, поставка якого здійснена за Специфікацією №201121 від 25.04.2012р., суд дійшов висновку, що для визначення строків оплати за цей товар в даному випадку підлягають застосуванню приписі ч.2 ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи опису вкладення до цінного листа та рекомендованого повідомлення, позивачем 28.07.2012р. була направлена відповідачу претензія №528/1 від 24.07.2012р. з вимогою оплати виниклу суму заборгованості, яка отримана відповідачем 02.08.2012р. (а.с. 62, т. 4).

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив по 09.08.2011р. включно, а вже з 10.08.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого за Специфікацією №201121 від 25.04.2012р. товару.

Суд не погоджується з позицією позивача відносно того, що прострочення оплати товару за всіма спірними накладними необхідно визначати за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки поставка частини спірного товару здійснювалася за специфікаціями, у яких сторонами визначені конкретні строки оплати товару в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України.

Враховуючи обумовлені сторонами у договорі №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р. та специфікаціях до нього умови оплати, станом на час звернення позивача з позовом вже почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий за видатковими накладними №203395 від 12.12.2011р., №203410 від 14.12.2011р., №203411 від 14.12.2011р., №203460 від 22.12.2011р., №203461 від 22.12.2011р., №200022 від 12.01.2012р., №200023 від 13.01.2012р., 200124 від 25.01.2012р., №200142 від 27.01.2012р., №200143 від 27.01.2012р., №200439 від 16.03.2012р., №200562 від 04.04.2012р., №200563 від 06.04.2012р., №200564 від 06.04.2012р., №200587 від 11.04.2012р., №200597 від 12.04.2012р., №200630 від 19.04.2012р., №200640 від 19.04.2012р., №200670 від 26.04.2012р., №200672 від 26.04.2012р., №200679 від 27.04.2012р., №200682 від 27.04.2012р., №200721 від 04.05.2012р., №200906 від 01.06.2012р., №200907 від 01.06.2012р. товар.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки № 513 від 21.08.2013р. за підписом директора ТОВ «МД Груп», відповідно до бухгалтерського обліку позивача відповідач лише частково у сумі 5230грн. 78коп. здійснив оплату товару, поставка якого здійснювалася за видатковими накладними, які визначені позивачем як спірні. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Таким чином неоплаченим залишився товар на суму 452460грн.23коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт отримання спірного товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 452460грн.23коп. суду не представлені, розмір боргу не спростований відповідачем, у зв'язку з чим на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 452460грн.23коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 33749грн.08коп., період нарахування якої остаточно визначений позивачем у заяві про зміну розміру позовних вимог №535 від 02.09.2013р. - з 10.08.2012р. по 07.02.2013р. на загальну суму боргу у розмірі 452460грн. 23коп.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, сторони у п. 8.3 договору №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р. передбачили, що покупець при порушенні строків оплати виплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки діючої у період нарахування.

Суд дійшов до висновку, що позивач не довів суду, що прострочення виконання відповідачем його договірних грошових зобов'язань з оплати поставленого за всіма спірними видатковими накладними товару почалося саме з 10.08.2012р., оскільки при розрахунку позивачем не прийнято до уваги обумовлені сторонами у Специфікаціях до договору різні умови щодо строків оплати спірного товару. Приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, в свою чергу зобов'язання з оплати за кожною поставкою виникло у різні строки, розрахунок, наданий позивачем, не відповідає умовам щодо строків оплати і не має доказової сили при визначенні вірного розміру та строку прострочення відповідача за кожною накладною.

Таким чином, зроблений відповідачем розрахунок пені є необґрунтованим, через що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 14466грн. 33коп., які відповідно до заяви про зміну розміру позовних вимог №535 від 02.09.2013р. остаточно нараховані за період з 10.08.2012р. по 02.09.2013р. на загальну суму боргу у розмірі 452460грн. 23коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дослідивши, представлений позивачем розрахунок 3% річних дійшов наступних висновків:

- обраний позивачем початок періоду нарахування з 10.08.2012р., враховуючи умови договору №МД-ЭМСС/07 від 29.05.2006р. та специфікацій до нього щодо строків оплати, не суперечить моменту виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати всього спірного товару;

- при здійснені розрахунку позивачем не враховано, що у 2012 році загальна кількість днів - 366, а у 2013 році - 365 дня.

Суд здійснивши власний арифметичний розрахунок 3% річних за обраний позивачем період, за допомогою програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", а також за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 366(2012р.)/365 (2013р.): 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення (389 дня), в межах обраних позивачем періодів, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 14451грн. 70коп.

Отже, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 14грн. 63коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог №535 від 02.09.2013р. має місце нова ціна позову у розмірі 500675грн.64коп., виходячи з якої й вирішується спір. Здійснюючи розподіл судового збору суд виходить з його розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги сплату позивачем при подачі позову судового збору у порядку та розмірі, встановлених чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, а також зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних до 14466грн. 33коп., в частині стягнення пені до 33749грн. 08коп., позивач не обмежений у праві звернутися до місцевого господарського суду із відповідною заявою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,509,525,526,530,546,549,610,625,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22,33,34,43,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 452460грн.23коп., пені в сумі 33749грн.08коп. та 3% річних у сумі 14466грн.33коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (адреса: 84306, область Донецька, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп" (адреса: 01013, м. Київ, вулиця Промислова 4/7, код ЄДРПОУ 31991010) суму основного боргу в розмірі 452460грн.23коп., 3% річних у сумі 14451грн.70коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 9338грн.24коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 17.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова