Постанова № 33734531, 07.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

="fs214"> " height=70 width=52>

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

07 серпня 2013 року справа № 814/406/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом

Військової частини А2734,

с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська область,

56500

до

Управління Державної казначейської служби України у

Вознесенському районі Миколаївської області,

вул. Жовтневої революції, 18, м. Вознесенськ, 56500

про>

зобов'язання поновити операції на рахунках №

352190090000147 та № 35229033000147 за кодами

економічної класифікації видатків 2111, 2112, 2120, 2250;

кошторису Військової частини А2734 на 2013 рік бюджетної

програми 2101020

ВСТАНОВИВ:ONT>

Позивач, Військова частина А2734, звернувся до суду з позовом до відповідача, Управління Державної казначейської служби України Вознесенському районі Миколаївської області, про зобов'язання поновити операції на рахунках № 352190090000147 та № 35229033000147 за кодами економічної класифікації видатків 2111, 2112, 2120, 2250; кошторису Військової частини А2734 на 2013 рік бюджетної програми 2101020.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем незаконно, всупереч Конституції та іншим нормативно-правовим актам України зупинено видаткові операції за КЕКВ, які в силу ст. 55 Бюджетного кодексу України визнані захищеними.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, які викладені у запереченнях (а.с. 79-80).

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не сповістив.

За приписами частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Суд дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Головними державними виконавцями відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївський області були прийняті наступні постанови: постанова від 16.01.2013 ВП № 35564996 про арешт коштів боржника в межах 4240, 26 грн на підставі виконавчого листа № 2-а-1373, виданого 10.05.2007 Вознесенським міськрайонним судом у Миколаївській області; постанова від 09.01.2013 ВП № 35564996 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 380, 02 грн; постанова від 09.01.2013 ВП № 35564996 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 60, 00 грн; постанова від 16.01.2013 ВП № 35653769 про арешт коштів боржника у межах суми 4298, 45 грн на підставі виконавчого листа № 2-569/2005, виданого 24.10.2005 Вознесенським міськрайонним судом у Миколаївській області; постанова від 09.01.2013 ВП № 35653769 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 385, 31 грн; постанова від 09.01.2013 ВП № 35653769 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 60, 00 грн (арк. справи 11-13, 15-17).

Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області листом від 23.01.2013 № 334/01.3-08 повідомило Військову частину А2734 про зупинення операцій на рахунках 37110043000147, 35229044000147, 35229033000147, 35219009000147 та 31256273210128 по всім КЕКВ (арк. справи 10).

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Відповідно до ст. 1 Бюджетний кодекс України регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки бюджету:

1. Захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

2. Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на:

- оплату праці працівників бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

- забезпечення продуктами харчування;

- оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

- обслуговування державного боргу;

- поточні трансферти населенню.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" державній виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передані боржнику.

Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржник, державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку. Готівкові кошти та майно, що належать боржнику від інших осіб вилучаються державним виконавцем у таких осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державній виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Механізм виконання рішень визначений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 (далі - Порядку). У пункті 16 Порядку зазначено, що примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Платіжну вимогу та супровідні документи (оригінали виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та за наявності копії рішення державного органу) стягувач подає органу Державного казначейства, який обслуговує боржника. Безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунку, відкритого в орган Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються, виходячи з економічної сутності заборгованості. Підпунктом 10 пункту 21 Порядку встановлено, що орган Державного казначейства не здійснює безспірне списання коштів та повертає стягувачу платіжну вимогу якщо призначення коштів, які обліковуються на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не відповідає економічній сутності заборгованості.

Таким чином, суд вважає, що кошти, які обліковуються на рахунках військової частини А2734, не можуть бути коштами боржників, а тому накладення арешту на рахунки без урахування цільового призначення коштів є необгрунтованим та перешкоджає виконанню Державного бюджету України. Здійснити списання коштів на виконання рішень суду з розрахункового рахунку військової частини А2734 за:

№ 35219009000147 та № 35229033000147 за кодами економічної класифікації видатків 2111, 2112, 2120; кошторису військової частини А2734 на 2013 рік бюджетних програмі 2101020, неможливо, оскільки призначення грошових коштів, які обліковуються на цих рахунках, не відповідає економічній сутності заборгованості, значно порушує права військовослужбовців, ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців".

З метою відновлення прав позивача відповідно до покладених на нього Державою завдань по підготовці відповідних спеціалістів зв'язку, соціального захисту військовослужбовців, своєчасної виплати заробітної платі працівникам, грошового забезпечення військовослужбовцям та ряду інших завдань, необхідно врахувати, що списання коштів за рішенням судів можливе здійснити виключно з конкретних реєстраційних рахунків в/ч А2734 відповідно до економічної сутності заборгованості.

Свої дії відповідач пояснює тим, що на виконання вимог п.30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі, Постанова № 845), яка набрала чинності 19.08.11, не пізніше наступного робочого дня після надходження постанови про арешт рахунків боржника орган Казначейства зупиняє операції на рахунках за всіма кодами економічної класифікації видатків бюджету (далі - КЕКВ), а також посилання на п.31 Постанови з приводу того, що "видатки боржника щодо яких прийнято постанову про арешт рахунків боржника, здійснюється лише в частині видатків, які бюджетним кодексом України визначені захищеними, у разі зазначення про це у судовому рішенні про стягнення коштів із зазначених рахунків".

Абзацом 4 пункту 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою № 845, зазначено вимоги щодо необхідності уточнення в постанові про арешт рахунків боржника номеру чи коду КЕКВ), а в п. 28 цього ж Порядку вказано, що: "Орган Казначейства частково виконує або не приймає до виконання та повертає державному виконавцю постанову про арешт рахунків боржника, якщо її оформлено з порушеннями вимог, установлених абзацом 2 п.27 цього Порядку..." В абзаці 2 п.27 цього Порядку зазначено, що: "Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, відкритих в органі казначейства, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню".

Отже, суд приходить висновку, що постанови про арешт рахунків боржника (військової частини А2734) були оформлені в порушення вимог абз. 2 п. 27 Порядку, а в зв'язку з цим відповідач повинен був повернути державному виконавцеві постанови про арешт рахунків боржника.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як наслідок, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині поновлення операції на рахунках № 352190090000147 та № 35229033000147 за кодами економічної класифікації видатків 2111, 2112, 2120, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо поновлення операції на рахунках № 352190090000147 та № 35229033000147 за кодом економічної класифікації видатків 2250, суд приходить висновку, що позивачем не наведено правових підстав для задоволення даної вимоги, оскільки видатки за даним кодом в силу ст. 55 Бюджетного кодексу України не відносяться до захищених.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України Вознесенському районі Миколаївської області поновити операції на рахунках № 352190090000147 та № 35229033000147 за кодами економічної класифікації видатків 2111, 2112, 2120; кошторису Військової частини А2734 на 2013 рік бюджетної програми 2101020.

3. Решту позовних вимог залишити без задоволення.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Військової частини А2734 судові витрати із Державного бюджету України в сумі 35 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Управління Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич