Рішення № 33734516, 23.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2013 Справа № 905/5311/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Науково-виробничої фірми «ІСТОК-ДНЕПР», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС», м.Донецьк

про стягнення пені в розмірі 12856,51 грн. та 3% річних в розмірі 3178,38 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-виробнича фірма «ІСТОК-ДНЕПР» звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» про стягнення заборгованості в розмірі 198844,82 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 182809,93 грн., пеня в розмірі 12856,51 грн., 3% річних в розмірі 3178,38 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки від 21 травня 2012 року №23а. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 182809,93 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору позивачем нарахована пеня у розмірі 12856,51 грн.

На підставі статі 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано за прострочення виконання грошового зобов’язання 3% річних у розмірі 3178,38 грн.

На підставі вищевикладеного, просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 198844,82 грн.

15 серпня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що відповідачем повністю сплачена сума основного боргу в розмірі 182809,93 грн., в підтвердження надав банківську виписку. Просив стягнути з відповідача суму пені в розмірі 12856,51 грн. та 3% річних в розмірі 3178,38 грн.

05 вересня 2013 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 вересня 2013 року розгляд справи відкладено на 23 вересня 2013 року.

Представник позивача у судове засідання 23 вересня 2013 року не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких зазначив, що зарахування однорідних вимог не проводилось, жодних проведень зарахувань зустрічних однорідних вимог не проводилося та відсутні будь-які підстави для проведення таких зарахувань. Також, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило. Доказів зарахування зустрічних вимог не надав.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2012 року між Науково-виробничою фірмою «ІСТОК-ДНЕПР» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» (Покупець) укладений договір поставки № 23а (надалі по тексту – договір), за умовами якого, Постачальник зобов’язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати у встановлені чинним договором строки продукти харчування (далі – товар) в асортименті, кількості та за ціною згідно накладних, які є невід’ємною частиною чинного договору (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, строки та порядок поставки товару, порядок оплати товару, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.2 договору асортимент, кількість та ціна кожної партії товару узгоджується та фіксується в приймально-передатних документах (накладні на товар, який передається).

Згідно із пунктом 2.1 договору зобов’язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту двостороннього підписання накладної про приймання-передачу товару.

Сторони погоджені з тим, що накладні, які оформлюються на кожну партію товару, який поставляється, є невід’ємними додатками до чинного договору, в яких Постачальником вказуються номенклатура, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару, дата укладання та номер договору, згідно якого здійснюється поставка товару (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що загальна кількість товару за даним договором складається з загальної кількості партій товару, який поставлений згідно підписаних накладних.

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, що підтверджується видатковим накладними №475 від 21 травня 2012 року на суму 15191,28 грн., №510 від 01 червня 2012 року на суму 2305,15 грн., №540/1 від 07 червня 2012 року на суму 59464,50 грн., №572 від 18 червня 2012 року на суму 4315,97 грн., № 587 від 22 червня 2012 року на суму 7142,29 грн., №609/1 від 02 липня 2012 року на суму 1498,63 грн., №636 від 09 липня 2012 року на суму 1729,57 грн., №658 від 16 липня 2012 року на суму 773,20 грн., №668 від 23 липня 2012 року на суму 2819,70 грн., №678 від 25 липня 2012 року на суму 2453,02 грн., №691 від 01 серпня 2012 року на суму 5888,00 грн., №724 від 09 серпня 2012 року на суму 5933,16 грн., №733 від 13 серпня 2012 року на суму 7263,97 грн., №744 від 16 серпня 2012 року на суму 3642,84 грн., №765 від 22 серпня 2012 року на суму 4908,86 грн., №775 від 27 серпня 2012 року на суму 11967,00 грн., №789 від 03 вересня 2012 року на суму 329,63 грн., №819 від 07 вересня 2012 року на суму 4805,51 грн., №826/1 від 10 вересня2012 року на суму 7133,52 грн., №850 від 13 вересня 2012 року на суму 3664,81 грн., №864 від 14 вересня 2012 року на суму 329,66 грн., №883 від 20 вересня 2012 року на суму 12313,67 грн., №892 від 24 вересня 2012 року на суму 1463,32 грн., №898 від 25 вересня 2012 року на суму 7276,66 грн., №906 від 01 жовтня 2012 року на суму 1675,00 грн., №931 від 04 жовтня 2012 року на суму 5989,68 грн., №959 від 11 жовтня 2012 року на суму 2559,76 грн., №969 від 15 жовтня 2012 року на суму 8290,61 грн., №977 від 17 жовтня 2012 року на суму 4080,44 грн., №985 від 22 жовтня 2012 року на суму 4022,23 грн., №996 від 24 жовтня 2012 року на суму 1908,22 грн., №1021 від 01 листопада 2012 року на суму 3025,85 грн., №1036 від 05 листопада 2012 року на суму 5249,00 грн., №1042 від 06 листопада 2012 року на суму 701,16 грн., №1071 від 12 листопада 2012 року на суму 2651,86 грн., №1076 від 13 листопада 2012 року на суму 3184,38 грн., №1094 від 19 листопада 2012 року на суму 1751,94 грн., №1105 від 20 листопада 2012 року на суму 7524,64 грн., №1109 від 26 листопада 2012 року на суму 3789,20 грн., №1131 від 03 грудня 2012 року на суму 1451,47 грн., №1150 від 05 грудня 2012 року на суму 4333,01 грн., №1171 від 10 грудня 2012 року на суму 6116,58 грн., №1196 від 12 грудня 2012 року на суму 4961,11 грн., №1235 від 17 грудня 2012 року на суму 11912,51 грн., №1242 від 19 грудня 2012 року на суму 3269,08 грн., №1254 від 24 грудня 2012 року на суму 19748,28 грн. на загальну суму 282809,93 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств (а.с.12-34).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Згідно із пунктом 13 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Як вбачається з додатку до договору, Постачальник навів зразки печатки (штампу) підприємства та підпис матеріально-відповідальної особи, якими підтверджується отримання товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата за чинним договором здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в розмірі 100000 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.35).

З урахуванням часткової сплати відповідачем за отриманий товар, сума заборгованості становить 182809,93 грн.

Також, між сторонами складені акти звірення взаєморозрахунків від 04 березня 2013 року на суму 182809,93 грн. та від 31 травня 2013 року на суму 182809,93 грн., які підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень (а.с.36-37).

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов’язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Представником позивача надані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що відповідачем під час розгляду справи сплачена сума основного боргу в розмірі 182809,93 грн. в повному обсязі (а.с.48-49).

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи пункту 3.11 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надане представником позивача пояснення як зменшення розміру позовних вимог.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12856,51 грн. та 3% річних в розмірі 3178,38 грн. необхідно зазначити наступне.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару, вказаного в п. 4.2 чинного договору, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за прострочену заборгованість за періоди з 26 грудня 2013 року по 25 червня 2013 року, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем були допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір пені становить 12855,65 грн., а саме: за періоди з 26 грудня 2012 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 127436,58 грн. – 9474,84 грн., з 03 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 1451,47 грн. – 103,15 грн., з 05 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 4333,01 грн. – 304,38 грн., з 10 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 6116,58 грн. – 417,10 грн., з 12 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 4961,11 грн. – 334,23 грн., з 17 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 11912,51 грн. – 778,07 грн., з 19 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 3269,08 грн. – 210,83 грн., з 24 січня 2013 року по 25 червня 2013 року на суму заборгованості 19748,28 грн. – 1233,05 грн.

Виходячи з того, що відповідач прострочив виконання зобов’язання не сплатив за поставлений товар в обумовлений у договорі строк, що доведено матеріалами справи, відповідно до умов п.6.1 договору позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі 12855,65 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за періоди з 10 вересня 2012 року по 25 червня 2013 року, суд визнає його вірним, тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 3178,38 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов’язання з своєчасної оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Науково-виробничої фірми «ІСТОК-ДНЕПР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» про пені в розмірі 12856,51 грн. та 3% річних в розмірі 3178,38 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 74, код ЄДРПОУ 32397777) на користь Науково-виробничої фірми «ІСТОК-ДНЕПР» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50-Б, код ЄДРПОУ 13417575) пеню в розмірі 12855 (дванадцять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) грн., 65 коп., 3% річних в розмірі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн., 38 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНТЕЗПРОДСЕРВІС» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 74, код ЄДРПОУ 32397777) на користь Науково-виробничої фірми «ІСТОК-ДНЕПР» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50-Б, код ЄДРПОУ 13417575) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3976 (три тисячі дев’ятсот сімдесят шість) грн., 88 коп.

У судовому засіданні 23 вересня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27 вересня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява