Постанова № 33734489, 29.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

rb.gif" height=70 width=52>

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 серпня 2013 року справа № 814/2214/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду соціального

захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001

до

Дочірнього підприємства "Торжок",

вул. М.Морська, 108, м. Миколаїв, 54002

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за

2012 рік у сумі 29 434,78 грн

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства "Торжок", про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за 2012 рік у сумі 29 434,78 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не щомісячно подавав до центру зайнятості протягом 2012 року звіти із вакансіями для осіб з обмеженими фізичними можливостями, внаслідок чого до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а внаслідок її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач подав заперечення проти позову, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, оскільки у 2011 році він подавав Звіт Ф № 3-ПН до ЦЗН Заводського району м. Миколаєва, де чітко відображено наявність вакансій окремих категорій громадян (а.с. 40-42).

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Положеннями частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи і встановив наступне:

Відповідно до частини 8 статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі - Закон N 875-XII).

За приписами статті 18 Закон N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані, зокрема, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Так, відповідно до статті 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Закон N 875-XII покладає обов'язок на підприємства, установи, організації, фізичних осіб, які використовують найману працю, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до матеріалів справи відповідач подавав звіти лише у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року (арк. справи 10-13).

28.02.2013 відповідач подав Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) складає 27, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, – , кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - (арк. справи 7).

Згідно статті 20 Закону N 803-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві згідно зі Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік складає 29300 грн.

Позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарську санкцію в сумі 29300 грн: (29300, 0 Х) х 1) - 0 = 29300, 0 грн.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Таким чином, на думку позивача, відповідач самостійно до 16.04.2013 повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 29300 грн.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 20 Закону N 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня у розмірі 134, 78 грн (29300 грн х 0, 02 %) х 23 днів = 134,78 грн (арк. справи 8).

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався, станом на день розгляду справи доказів погашення заборгованості чи заперечення суду не подав.

Як наслідок, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Торжок" (вул. М.Морська, 108, м. Миколаїв, 54002, код за ЄДРПОУ 32143382) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код за ЄДРПОУ 20917114) 29 300 грн (двадцять дев'ять тисяч триста грн) адміністративно-господарських санкцій та 134, 78 грн (сто тридцять чотири гривні 78 коп.) пені за 2012 рік.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Є. В. Марич